WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування малих пiдприємств - Дипломна робота

Оподаткування малих пiдприємств - Дипломна робота

Багато хто з підприємців серед проблем, що перешкоджають розвиткові справи, виділяють недостатню власну підготовленість до бізнесу. Це зрозуміло: адже сфера підготовки до підприємництва перебуває в Україні у зародковому стані. Бізнесмени скаржаться на труднощі одержання інформації, відсутність літератури з бізнесу стосовно до наших реальних умов.

Неабияким фактором розвитку малого бізнесу є участь державних органів у створенні сприятливих умов для нього. У цьому напрямі держава зробила такі кроки. Наприкінці 1991 року було засновано Державний комітет по сприянню малим підприємствам та підприємництву (ліквідований у 1994 році). Тоді ж утворено Національний фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції. У 1993 році засновується Державний інноваційний фонд і приймається довгострокова програма державної підтримки підприємництва. У складі місцевих органів влади є департаменти, покликані здійснювати державну політику підтримки підприємництва, але через малочисельність персоналу (1-4 особи), відсутність обладнання і коштів вони займаються лише підготовкою довідок і допомогою підприємцям-початківцям у процедурі реєстрації. У цілому ж ставлення місцевої влади до приватного підприємництва усе ще залишається або байдужим, або приховано негативним. Реальна допомога малому бізнесу на місцях – явище настільки поодиноке, що про початок позитивних змін у стереотипах поведінки маси чиновників годі й говорити.

Програма державної підтримки підприємництва за останні роки, згідно з оцінкою підприємців, не вийшла за межі паперу, на якому її зафіксовано. Для великої країни нехтовно малі кошти, виділені на реалізацію програми,- 250 мілліардів карбованців на 1993 рік, або 0,02% валового національного продукту. Але основна причина нездійснення програми полягає у відсутності механізму її реалізації, людей і структур для її виконання.

Одним з факторів розвитку сектора малого бізнесу є навчання бізнесу. Підготовку спеціалістів в Україні раніше забезпечували виключно державні навчальні заклади (близько 150 вузів, 800 середніх спеціальних навчальних закладів і кількадесят інститутів підвищення кваліфікації). В останні роки з'явилися недержавні навчальні заклади, багато з яких пропонують курси з менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку, основ бізнесу та інших спеціальностей, корисних для нових підприємців.

Окремо слід сказати про таку комплексну за послугами форму допомоги малому бізнесу, як центри розвитку бізнесу. У розвинутому вигляді вони надають консультаційні послуги, здійснюють підготовку до бізнесу. Розвиток мережі таких центрів дав би змогу значно підвищити рівень бізнес-послуг і підготовки підприємців.

Слід підкреслити масштабність завдання, що стоїть перед Україною: до малого бізнесу мають у найближчі роки прийти щонайменше 6-7 мілліонів чоловік, а загальна кількість власників-підприємців – досягти 2-3 мілліонів. Вирішення цього завдання настійно вимагає створити сприятливі умови для розвитку сектора малого бізнесу. Для цього необхідно організувати розгалужену мережу довідково-консультативних служб та навчальних пунктів для підготовки підприємців (у розвинутому вигляді це мають бути центри розвитку бізнесу і бізнес-інкубатори); забезпечити доступ підприємців до трьох найперших ресурсів для бізнесу – фінансів, приміщень, устаткування; сформувати сприятливий суспільний клімат і стимулюючі місцеві умови для людей, котрі бажають розпочати свою справу.

Загальновизнані переваги малого бізнесу – це мобільність, гнучкість, раціональна організаційна структура підприємства, здатність швидкого пристосування до змін споживчого попиту, оперативність освоєння випуску нової продукції малими партіями, невисокі експлуатаційні витрати.

Як певний стиль (тип) господарської поведінки мале підприємництво має такі характерні риси: динамічність, цілеспрямованість, наполегливість у здійсненні бізнесу, ініціативність, підприємливість, творче ставлення до справи, пошук нетрадиційних рішень і нових способів дій, готовність до ризику та вміння ним управляти, комунікативність, оперативність і орієнтація на потреби споживачів та їх поведінку на ринку.

Головна мета малих підприємств – отримання прибутку. Проміжними цілями їх діяльності є найповніше задоволення споживчого попиту на товари та послуги, зміцнення позицій на ринку, обслуговування певної групи клієнтів, підвищення іміджу фірми.

Останніми роками в Україні прийнято ряд важливих рішень щодо державної політики як у сфері підприємництва в цілому, так і в малому бізнесі. Кабінетом Міністрів України затверджено Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва (від 3 квітня 1996 року № 404), головною метою якої є досягнення належного рівня координації діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної із забезпеченням розвитку цього сектора ринкової економіки. В Концепції визначено стратегічні напрями державної підтримки та регулювання малого бізнесу. З метою прискорення розвитку малих форм господарювання та подальшого забезпечення їх державної підтримки Кабінет Міністрів України затвердив Програму розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 роки (від 29 січня 1997 року № 86). В ній передбачено здійснення цілого комплексу конкретних заходів з питань формування правової бази малого підприємництва, вдосконалення фінансово-кредитної підтримки, забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств, стимулювання зовнішньо-економічної діяльності суб'єктів малого підприємництва, інформаційного та кадрового забезпечення бізнесу.

Важливим кроком до вдосконалення систем легалізації підприємницької діяльності є розробка ряду нормативно-правових документів щодо ліцензування та патентування деяких видів підприємництва, створення єдиної вертикальної структури органів ліцензування. Так, відповідно до Указу Президента України від 7 лютого 1997 року №104/97 створено Ліцензійну палату України, яка набула статусу центрального органу виконавчої влади, визначено її функції. Указом також передбачено створення представництв та підрозділів палати в обласних, міських, міста Києва і Севастополя та районних держадміністраціях.

З метою проведення державної політики у підприємницькій діяльності, в тому числі у малому бізнесі, Указом Президента України від 29 липня 1997 року № 737/97 створено Державний комітет з питань розвитку підприємництва і визначено його завдання щодо підтримки підприємництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 року № 908 встановлено нові ставки збору за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Громадяни-підприємці тепер сплачують 1,5, а юридичні особи – 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Змінено також розмір плати за видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію, а також за внесення змін і доповнень до установчих документів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року №1018 створено Раду підприємців України, завдання якої полягає у стимулюванні підприємницької діяльності, в тому числі малого бізнесу, налагодженні ефективної співпраці суб'єктів підприємницької діяльності та їх об'єднань з Кабінетом Міністрів України та іншими органами виконавчої влади у процесі здійснення державної стратегії розвитку підприємництва та формування ринкової інфраструктури. Раді підприємців України доцільно здійснювати свою діяльність на основі взаємодії з органами виконавчої влади, підприємствами різних форм власності, а також громадськими організаціями.

У грудні Верховна Рада України прийняла зміни та доповнення до Закону України "Про підприємництво", якими встановлюється єдиний перелік видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню. Їх кількість скорочено з 112 до 41. Спрощено та впорядковано державну реєстрацію та післяреєстраційні процедури. Встановлено, що у видачі ліцензії може бути відмовлено тільки в разі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником, а також у разі неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов. Термін дії ліцензії не може бути меншим, ніж 3 роки, і може бути продовженим на новий строк за заявою суб'єкта підприємницької діяльності. Пропозиції державних органів щодо доцільності запровадження чи скасування ліцензування певних видів підприємницької діяльності підлягають обов'язковій експертизі, яка проводиться спеціальним уповноваженим органом.

Взагалі розвиток малого підприємництва – важлива економіко-політична проблема, розв'язання якої потребує цілісної системної методології розвитку малого підприємництва з точки зору як бюджету і податків, так і ставлення держави до малого бізнесу. Початок дійсного піднесення у розвитку малого підприємництва в цілому є неминучим, проте воно значною мірою детермінуватиметься реальним піднесенням та пожвавленням розвитку всієї економічної системи.

Loading...

 
 

Цікаве