WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування малих пiдприємств - Дипломна робота

Оподаткування малих пiдприємств - Дипломна робота

Збір на відрахування до Пенсійного фонду

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг

Внески до Фонду України щодо соціального захисту інвалідів

Новостворені та зареєстровані у встановленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем їх реєстрації, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому здійснено їх державну реєстрацію.

4. Міжнародний досвід підтримки й розвитку малого бізнесу

Протягом минулого десятиріччя і на початку 90-х років в економіці розвинутих країн Заходу спостерігається піднесення підприємницької активності й прискорений розвиток малого та середнього бізнесу, що, на думку сучасних дослідників, вилилося у справжній "підприємницький бум".

Нова хвиля малого підприємництва охопила передусім США, а потім поширилася й на Західну Європу, Японію, ряд індустріальних країн. Це стало свідченням того, що в основі зазначеної тенденції лежать не специфічні риси, притаманні окремій державі, а об'єктивні тенденції розвитку економіки розвинутих країн. Малий бізнес із новою силою засвідчив, що саме він є тією важливою силою, яка забезпечує гнучкість, постійне самооновлення економічної системи, котра служить формою реалізації творчих та організаційних здібностей широких верств населення.

Як відомо, однією з найважливіших причин піднесення підприємницької діяльності на якісно новий рівень стала розгорнута на Заході й у США реформа господарського механізму, що проводила в життя ідеї "неоконсер-вативної революції". Зняття накопичених за кілька десятиліть адміністративно-законодавчих обмежень (дерегулювання), активізація політики податкового та фінансового стимулювання підприємництва, нова урядова лінія щодо міжфірмових зв'язків (заохочення науково-виробничої кооперації, відкриття національних господарств для проникнення іноземного бізнесу тощо), податкова й адміністративна реформи — усе це відкрило малому бізнесу нові галузі й можливості застосування підприємницької ініціативи. І не лише для дрібних компаній нині існують незрівнянно сприятливі можливості розвитку на всіх етапах їх життєвого циклу, а й у світі великого бізнесу бурхливо розвивається стратегічне управління, що має підприємницький характер.

Наступною причиною, яка сприяла поширенню малого бізнесу в розвинутих країнах, можна вважати безпрецедентне за масштабом прагнення до створення власної справи. Так, в одній лише Великобританії у 1990 p. було створено 87 тис. нових дрібних фірм.

Роль малого бізнесу підвищилася також із появою нової хвилі імміграції, яка в середині 80-х років, наприклад у США, була найвищою після 1927 p. Характерною ознакою є те, що практично всі національні меншини розвинутих країн, які поповнюються переважно завдяки потокам імміграції, виявляють підвищену схильність до підприємницької діяльності й мають вищі доходи порівняно з місцевим населенням.

Таким чином, останні десять—двадцять років свідчать про найвищу в історії розвинутих країн підготовленість та орієнтованість на сучасні форми


малого бізнесу. З кінця 70-х років у розвинутих країнах почала розгортатися могутня мережа підприємницької освіти, пропаганди малого бізнесу.

Піднесення малого бізнесу найінтенсивніше відбувалося в галузях новітніх техніко-технологічних зрушень, пов'язаних з інноваційною діяльністю й інформаційними технологіями. Це підтверджується численними дослідженнями, які свідчать, що малий бізнес є важливим елементом не лише в розвитку традиційних галузей економіки, айв освоєнні досліджень науково-технічного прогресу.

Отже, у розвинутих країнах наприкінці 80-х років склалися сприятливі умови для піднесення ділової активності, які ознаменувалися якісно новим етапом розвитку малого бізнесу. Не розглядаючи детально усього спектра елементів нового економічного клімату, необхідно відзначити такі моменти:

— швидке зростання ринку венчурного капіталу й зростаючу диверсифікацію фінансових інститутів, що розширює можливості фінансування нового виду бізнесу, яким є малий венчурний (ризиковий) бізнес;

— розвиток інформаційної інфраструктури малого бізнесу шляхом розширення доступу громадян та організацій до інформації у державних органах, зміцнення патентно-ліцензійної системи, розвитку мережі банків даних і т. ін.;

— поява й швидке розгалуження мережі організацій, що спеціалізуються на продукуванні нового бізнесу (інкубатори, інноваційні центри) та обслуговуванні ринкової інфраструктури.

З поняттям малого венчурного (ризикового) бізнесу тісно пов'язане поняття інноваційного процесу, тобто процесу, який поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво та управління.

Інноваційний малий бізнес становить лише незначну частину всього малого бізнесу. В господарському механізмі він виконує чітко окреслені функції у конкретних галузях економіки і в самому процесі нововведень. Загальною властивістю всіх об'єктів малого бізнесу у сфері науки і техніки є їхня безпосередня участь у науково-дослідній та дослідно-конструкторській роботі, в обслуговуванні різних стадій науково-виробничого процесу. Згідно з цією загальною властивістю усі вони позначаються терміном "малий інноваційний бізнес" і тим самим відокремлюються від іншого малого бізнесу, який безпосередньо не стосується науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок.

Малий інноваційний бізнес у силу свого ризикового характеру має ряд особливостей і переваг, які відрізняють його від інших видів бізнесу та власне традиційного малого бізнесу.

По-перше, за даними, наведеними у "Наукових індикаторах", які публікуються Національним дослідницьким бюро США, малі фірми за 20 років створили у 4 рази більше науково-технічних нововведень на 1 долар, витрачений на науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, ніж великі фірми. Витрати спеціалістів на малих інноваційних фірмах удвічі менші, а в розрахунку на 1 працівника вони виробляють у 4 рази більше нововведень, ніж великі корпорації.

По-друге, значну перевагу дрібних інноваційних фірм порівняно з великими спеціалісти різних країн вбачають у тому, що вони охочіше йдуть на ризик, оперативніше реалізують інновації, зокрема технологічні, сприяючи прискоренню технологічного процесу.

По-третє, сам факт існування малих інноваційних фірм є стимулом оновлення асортименту вироблюваної продукції у старих промислових корпораціях, які змушені постійно брати до уваги конкуренцію дрібних фірм. Старі корпорації (по суті великі) значно швидше впроваджують результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт саме в період активізації діяльності дрібних інноваційних фірм.

Щодо негативних моментів діяльності малих інноваційних фірм. то серед них насамперед слід відзначити поширену практику переманювання найкращих спеціалістів великих корпорацій та університетів при залученні їх до дрібних венчурних компаній, що вносить певний розлад у виконання наукових досліджень і розробок. Практика венчурного фінансування процесу зорієнтована значною мірою на розробку власних продуктів і технологій, що сприяє певному "перекосу" інноваційного процесу в бік малого бізнесу.

Малий бізнес у галузі науково-технічного процесу має, як зазначалося, ряд особливостей, що випливають із його специфіки.

По-перше, він неможливий без принципу "ухваленого ризику". Це означає, що вкладники капіталу заздалегідь згодні з можливістю втрати своїх

коштів при фінансовій невдачі фірми в обмін на високу норму прибутку у разі її успіху. Комерційний успіх досягається лише в 10% початих проектів, отже, рівень невдачі оцінюється в 90%.

По-друге, особливістю малого інноваційного бізнесу є високий ступінь зацікавленості вкладників в успіху нового починання. Оскільки існує велика частка ризику нового проекту, ризикові фінансисти, як правило, не обмежуються тільки наданням необхідних коштів, а й пропонують різноманітні консультативні, управлінські та інші ділові послуги новій малій фірмі, що нерідко значно істотніше за вкладені кошти.

По-третє, притаманний малому інноваційному бізнесу тип фінансування — довгострокове інвестування капіталу при якому вкладнику доводиться чекати в середньому від 3 до 5 років, щоб переконатися у перспективності продукту, та від 5 до 10 років — до одержання прибутку на вкладений капітал. З огляду на це традиційних джерел розвитку малого інноваційного підприємництва недостатньо для його фінансування. Тому дедалі більшого поширення набуває розвиток ринку незалежного венчурного капіталу.

Що стосується розвитку малого інноваційного бізнесу в Україні, то перед нами, образно кажучи, чистий аркуш паперу, на який слід вписати такі поняття, як інноваційний процес, венчурний капітал, венчурне фінансування, дрібні інноваційні фірми тощо.

Серед причин, які гальмують розвиток венчурного бізнесу в Україні, слід відзначити:

Loading...

 
 

Цікаве