WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування малих пiдприємств - Дипломна робота

Оподаткування малих пiдприємств - Дипломна робота

Податок сплачується щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, що оподатковувалася у попередньому місяці.

Платниками податку з реклами є суб'єкти підприємницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).

Податок з реклами стягується із всіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преси), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті); друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку встановлені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці сплачують податок під час сплати послуг. Виробники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, що наступає за звітним).

Платниками збору за право використання місцевої символіки є юридичні особи, що використовують символіку з комерційною метою. Об'єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від вартості об'єкта оподаткування.

Збори на формування цільових державних фондів. Закон України "Про систему оподаткування" встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначений окремими нормативними документами.

Відрахування в державні цільові фонди сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такому :

По-перше, через формування валових витрат, які виключаються з суми скоригованого валового доходу. Таким чином, відрахування в цільові державні фонди зменшує оподатковуваний прибуток, а отже, і суму податку на нього.

По-друге, через формування собівартості (витрат). Вказані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити її вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Отже,вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові державні фонди обмежена. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначені законодавчо і є однаковими для всіх суб'єктів господарювання незалежно від виду і сфери їхньої діяльності. Кількість суб'єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, обмежена. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб'єктів господарювання пов'язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та інше).

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року.

Платниками такого збору є :

- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

- філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншій території;

- фізичні особи, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

- фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Є певні особливості визначення об'єкта оподаткування для обчислення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяльності.

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи), які використовують працю найманих працівників, для визначення суми збору, беруть фактичні витрати на оплату праці, що підлягають оподаткуванню прибутковим пподатком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, премії, заохочення, в тому числі в натуральній формі.

Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати на виплату доходів у вигляді дивідендів, прцентів, інші витрати, що не враховуються за обчислення середньомісячної заробітної плати з метою призначення пенсій.

Суб'єкти підприємницької діяльності – платники збору зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформацію про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у разі відкриття банківських рахунків.

Ставки збору встановлені і диференційовані за категоріями платників. Для суб'єктів підприємницької діяльності – юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, затверджено ставку 32% від згадуваного вище об'єкта оподаткування.

На підприємствах, де працюють інваліди, ставку збору диференційовано. На заробітну плату й інші виплати інвалідам, що є об'єктом оподаткування, збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників, використовується ставка 32%.

Слід звернути увагу на особливість визначення джерела сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Оплата праці найманих працівників суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється за рахунок двох джерел :

- собівартості (основна і додаткова заробітна плата, інші види заохочень, виходячи з тарифних ставок);

- прибутку (премії, заохочення).

Тому сума збору на ту частину витрат на оплату праці, що віднесена на собівартість, також відноситься на собівартість. Сума збору на другу частину витрат на оплату праці, що здійснюються за рахунок прибутку, перераховується за рахунок прибутку.

Отже, обсяг витрат на оплату праці і структура джерел вказаних витрат впливатимуть на формування собівартості, а отже, і на прибуток суб'єктів господарювання.

Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

Пенсійний фонд не включається до Державного бюджету України. Забороняється використання коштів фонду не за цільовим призначенням, в тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок. Тимчасово вільні кошти фонду, за відсутності заборгованості у виплаті пенсій, можуть бути використані Пенсійним фондом на придбання державних цінних паперів.

Збір на обов'язкове соціальне страхування. Порядок визначення збору встановлюється Законом України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26 липня 1997 року.

Особливість збору полягає в тому, що він включає і збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У зв'язку з цим скасовано відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що здійснювались згідно з Законом України "Про систему оподаткування" від 2 лютого 1994 року.

Склад платників збору на обов'язкове соціальне страхування і об'єкт оподаткування такі самі, як і щодо обов'язкового державного пенсійного страхування.

Для суб'єктів підприємницької діяльності – юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, ставку збору передбачено в розмірі 5,5% від об'єкта оподаткування, визначеного Законом. У складі загального нормативу 1,5% становить збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування встановлений роздільно: 1% від об'єкта оподаткування щодо інвалідів, які працюють; 5,5% від об'єкта оподаткування щодо інших працівників підприємства. При цьому збір у розмірі 1% в повному обсязі зараховуються у Фонд соціального захисту інвалідів.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, збір на обов'язкове соціальне страхування, включають до складу валових витрат за обчислення оподатковуваного прибутку, а також відносять на собівартість.

Збір на обов'язкове соціальне страхування (в тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в Державний бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей в банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки Державного бюджету: обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням.

Loading...

 
 

Цікаве