WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк і аудит нематеріальних активів - Дипломна робота

Облiк і аудит нематеріальних активів - Дипломна робота

"Ноу - хау" (від латинського кпоу-поу, буквально - знати як, тобто знати як це зробити). Незважаючи на досить часте вживання даного терміну, поняття ноу-хау не має чіткого визначення. У звіті про засідання 17 і 18 жовтня 1977 року Міжнародна торгова палата запропонувала слідуючий проект визначення ноу-хау: "Сукупність відомостей, професійних знань і досвіду в процесі виготовлення і технічного здійснення якого-небудь продукту може бути названа ноу-хау". Ця формула найбільш поширена в англо-американській правовій системі. У правовій системі Німеччини поняття ноу-хау визначене трохи інакше: "... не захищені правовим шляхом результати винахідництва, засоби виготовлення, конструкції і інші збагачуючі техніку досягнення" [118].

Загалом же терміном "ноу-хау", ми вважаємо, треба визначати будь-яку інформацію, яка відповідає слідуючим умовам:

1) має реальну або потенційну комерційну цінність v виробництві, передпродажному та післяпродажному обслуговуванні і експлуатації продукції всіх галузей народного господарства, включаючи промисловість, сільське господарство, охорону здоров'я, освіту, культуру і оборону;

2) недоступна для ознайомлення невнзначеному колу осіб без дозволу власника;

3) передається від розробника до замовника і/або користувача і використовується в режимі конфіденційності, тобто з виключенням несанкціонованого розголошування для невизначеного кола осіб.

Ноу-хау може бути як технічне, так і комерційне. Частіше всього під ноу-хау розуміється результат технічної творчості, хоч цей термін може застосовуватися до технічної, комерційної, виробничої або іншої інформації, необхідної для випуску якого-небудь виробу, технічним рішенням, виконаним на рівні винаходів, який по якій-небудь причині не був запатентований в тій або іншій країні. Комерційне ноу-хау є цінним доповненням технічних знань.

У законодавстві Європейського економічного співтовариства існує окрема класифікація ноу-хау. Так, "Правило Комісії ЄЕС №556/89 від ЗО листопада 1988р. про застосування статті 85 (3) Римського договору до деяких категорій ліцензійних угод по ноу-хау" містить наступну класифікацію даного виду об'єктів нематеріальних активів:

1. Секретне ноу-хау. Дане ноу-хау містить відомості, які у сукупності або в точному контурі і сполученні своїх компонентів не є загальновідомими або легкодоступними, і частина їх цінності складається в лідерстві у часі, який при передачі забезпечує ліцензія. Дане поняття не містить обмеження відносно того, щоб кожний окремий компонент ноу-хау був взагалі невідомим або недоступним поза сферою ділової активності ліцензіара.

2. Істотне ноу-хау охоплює інформацію, що має значення для значної частини або всього процесу обробки продукту або послуги або для їх удосконалення і шо не є тривіальною. Ноу-хау повинне бути корисним, тобто від них чекають можливості поліпшення конкурентного становища ліцензі-ата, наприклад, в наданні йому допомоги у вступі на нові ринки або в наданні йому переваг в конкуренції з іншими виробниками товарів або послуг, які не мають доступу до ліцензованих секретів ноу-хау або іншим секретним ноу-хау.

3. Ідентифіковане ноу-хау означає, що ноу-хау описане або зафіксоване таким способом, що дає можливість перевірити їх на відповідність критеріям секретності і істотності, а також забезпечити, щоб ліцензіат не був невиправдано обмежений у застосуванні своєї власної технології. Для того щоб бути ідентифікованим, ноу-хау повинні або фіксуватися в ліцензійній угоді або в окремому документі, або фіксуватися в будь-якій іншій відповідній формі не пізніше за той момент, коли ноу-хау передається або незабаром після цього, при умові, що при цьому може подаватися окремий документ або інший запис, якщо в цьому виникне необхідність [7].

Найбільш типовими прикладами ноу-хау можуть служити "технологічні секрети", які не піддаються розкриттю шляхом анапізу товарів, що випускаються на ринок. Такі секрети звичайно відносяться:

- до оптимальних режимів обробки сировини і напівфабрикатів;

- до баз знань, баз даних, логічних і/або математичних алгоритмів і складених на їх основі програм для обчислювальних машин, зокрема:

а) алгоритмам і програмам управління технологічними процесами;

б) базам знань, алгоритмам і програмам автоматизованого проектування і т.п.;

- до критеріїв вибору найбільш оптимальної основної і додаткової сировини;

- до конкретних складів сировини;

- до критеріїв вибору і показників якості найкращих знарядь праці (особливо - інструментів і технологічного оснащення) і до найбільш ефективних прийомів їх використання у виробництві.

З приведених вище прикладів видно, що ноу-хау може відноситися до патентоспроможних і непатентоспроможних де-юре об'єктів.

До ноу-хау звичайно не відносять "торгові секрети", пов'язані з собівартістю товарів, даними поточного бухгалтерського обліку, платоспро-

можності або кредитоспроможності підприємств, умов конкретних торгі-вельних угод, змісту реклами до її опублікування і т.ін.

Виходячи з етичних міркувань, до ноу-хау не може бути віднесена інформація про заходи безпеки, яких натежить дотримуватися при транспортуванні або зберіганні (і звичайно - при споживанні) товарів, при знешкодженні або утилізації відходів, їх споживання, щоб уникнути випадкової шкоди для людей і навколишнього природного середовища, а також інформація про небезпечні для людей і природи властивості яких-небудь товарів.

Як і з будь-якими іншими продуктами творчої праці, з ноу-хау пов'язані "право авторства" і "майнові права". Для кожного з вказаних прав характерні специфічні суб'єкти і об'єкти. Право авторства на ноу-хау за змістом та формою схоже з правом авторства на твори наукової і художньої творчості і правом авторства на винаходи, що офіційно реєструються, корисні моделі і промислові зразки, інтегральні мікросхеми і програмні продукти.

У рамках цієї аналогії право авторства на ноу-хау:

а) може бути оспорено тільки в судовому порядку;

б) відноситься лише до ідеального змісту ноу-хау;

в) не підлягає поступці або успадкуванню.

У зв'язку з вищевикладеним, об'єктами права авторства на ноу-хау можуть бути:

1) інформація, задаюча:

а) винаходи, які патентоспроможні де-юре, але навмисно не заявлені і не запатентовані із-за неможливості легального виявлення порушень майнових прав патентовласника, як то: способи перетворення енергії з одного виду в інший, поза зв'язком з апаратними засобами їх здійснення; способи вимірювання фізичних, хімічних і інших величин, поза зв'язком з матеріальними (наприклад, апаратними) засобами їх здійснення; способи діагностики, профілактики і лікування захворювань та ін.;

б) будь-які патентоздатні де-юре, але не заявлені, або заявлені, але що ще не пройшли експертизу по суті і офіційно не опубліковані винаходи, корисні моделі і промислові зразки:

в) непатентоспроможні де-юре винаходи, зокрема: способи організації і планування виробництва і збуту товарів і способи управління виробництвом або збутом; форми і методи бухгалтерського обліку і т. ін.;

г) інформація, що міститься в графічній або текстовій технічній документації на будь-яких етапах її розробки і в комплектній робочій технічній документації, наприклад, в комплектах робочих креслень пристроїв;

комплектах будівельних креслень; робочих рецептурах композиційних матеріалів; промислових технологічних процесах (регламентах), технологічних картах, інструкціях; звітах про науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, які підготовлені для конкретного замовника; конкурсних проектах, якщо вони містять відомості про незапатентовані винаходи, промислові зразки, корисні моделі або будь-які непатентоспроможні винаходи; техніко-економічні обгрунтування створення нових і реконструкції діючих виробництв;

д) інша інформація, що представляє комерційну цінність. Суб'єктами права авторства на ноу-хау можуть бути тільки фізичні особи (окремі автори або групи авторів), які створили конкретні об'єкти ноу-хау. Для надбання права авторства на ноу-хау необхідно зафіксувати зміст ноу-хау на якому-небудь матеріальному носії інформації, що дозволяє забезпечити зберігання даних протягом тривалого періоду часу і ознайомлення з ними уповноважених осіб, а також вказати ім'я автора (імена співавторів). При цьому, співавторство може бути роздільним або нероздільним. У першому випадку, характерному для складних об'єктів, що розробляються по частинах, як то інформація, що міститься в комплектній технічній документації, звітах про виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт - кожну структурно відособлену частину комплексного ноу-хау звичайно розробляє окремий автор або група співавторів.

Кожний факт роздільного співавторства повинен бути підтверджений відповідними вказівками в основних або супровідних документах.

Майнові права на ноу-хау подібно будь-яким іншим майновим правам, пов'язаним з продуктами творчої праці, включають:

Loading...

 
 

Цікаве