WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк і аудит нематеріальних активів - Дипломна робота

Облiк і аудит нематеріальних активів - Дипломна робота

Правове забезпечення зарубіжного захисту винаходів також має велике значення для вітчизняних підприємств і підприємців, які ведуть зовнішньоекономічну і ліцензійну діяльність для зміцнення їх позицій на зарубіжних ринках.

Відповідно до чинного законодавства України власник інтелектуальної власності з метою її захисту повинен здійснити патентування в іноземних державах - потенційних користувачах його власності. При цьому, підтримка патенту залишається в силі протягом всього терміну його дії (20 років) і вимагає від його власника значних фінансових витрат: в Німеччині - 17,3 тис. дол. США, Фінляндії - 12 тис. дол. США, Норвегії -11,7 тис. дол. США, Австралії - 14 тис. дол. США, Швеції - 5.7 тис. дол. США, Франції - 7,7 тис. дол. США [106]. Відсутність достатніх валютних коштів на зарубіжне патентування утрудняє, а часом взагалі виключає пра-

вовий захист інтелектуальної власності за рубежем. Так, за даними Комітету у справах інтелектуальної власності за 1995 рік, 65% осіб, які звернулися із заявкою на отримання патентів на об'єкти інтелектуальної власності за рубежем, обмежилися патентуванням тільки в країнах СНД. З загальної кількості поданих заявок тільки 3% пропонується для патентування в зарубіжних-країнах, тоді як, наприклад, в США - близько 20% [104]. Такі цифри свідчать про те, що при експорті продукції і послуг українських виробників створюється можливість їх несанкціонованого використання як на території країни експорту, так і в інших країнах, що значно знижує конкурентоздатність і ринкову вартість продукції і послуг.

Статистика свідчить про те, що в більшості випадків вітчизняні власники об'єктів інтелектуальної власності патентують їх в країнах СНД, що пояснюється спрощеною процедурою патентування, значно меншими витратами на патентування і великими можливостями здійснення контролю за раціональним використанням прав, що дісталися. Крім названих причин. що ускладнюють захист об'єктів інтелектуальної власності за рубежем, на цей процес також негативно впливає рівень комерційних можливостей об'єктів захист)', недостатньо продумані і малокваліфіковані дії власників об'єктів, спрямовані на здійснення їх експорту.

Більшість патентовласників, особливо великі фірми, самі використовують запатентовані винаходи шляхом виробництва і реалізації виробів, що втілює винахід. Однак, в сучасних умовах загострення конкурентної боротьби патент виступає не тільки і не стільки як засіб охорони виробничої і господарської діяльності патентовласника, скільки як самостійний об'єкт комерційних угод.

Власник патенту може реалізувати його або видати ліцензію на використання.

Право власності на промислові зразки.

Відповідно до чинного законодавства України під промисловим зразком розуміється "... форма, рисунок або розфарбування або їх поєднання.

що визначає зовнішній вигляд промислового виробу і призначена для задоволення естетичних і ергономічних потреб" [74].

Промислові зразки можуть бути обсяжними, наприклад, моделі, площинними - рисунки або комбінованими.

Обсяжні промислові зразки являють собою композицію, в основу якої встановлена розвинена обсяжно-просторова структура, наприклад, зовнішній вигляд товарів і виробів виробничо-технічного призначення. Площинні промислові зразки являють собою композицію, в основу якої встановлене лінійно-графічне співвідношення елементів, яке не може бути сприйняте візуально як обсяжне. Комбіновані промислові зразки характеризуються спільними ознаками, властивими обсяжним і площинним зразкам, як то зовнішній вигляд будівельної плити, виставочної композиції та ін.

Право на промисловий зразок закріпляється патентом, який діє протягом 10 років з моменту надходження заявки про видачу патенту.

Авторське право - виняткове право на використання (видання, публічне виконання і т.п.) творів науки, літератури і мистецтва, які визнаються за фізичними або юридичними особами. Авторське право регулюється національним правом і міжнародними конвенціями - багатосторонніми міжнародними договорами, що встановлюють зобов'язання держав-учасників по охороні авторського права на твори фізичних і юридичних осіб країн-учасниць. Найбільш важливі з них - Бернська конвенція 1886 р. і Всесвітня (Женевська) конвенція про охорону авторських прав 1952 р. Учасницею останньою являється і Україна.

У відповідності з Законом України "Про авторське право і суміжні права" об'єктами авторського права можуть виступати:

- літературні письмові твори наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті комп'ютерні програми та ін.);

- виступи, доповіді і інші усні твори;

- музичні твори з текстом і без тексту;

- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні і інші твори, створені для сценічного показу;

- аудіовізуальні твори;

- скульптури, картини, рисунки, гравюри, літографії і інші твори мистецтва;

- твори архітектури;

- фотографії;

- твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спеціальним законом про промислову власність;

- ілюстрації, карти, плани, ескізи, які пов'язані з географією, геологією, топографією, архітектурою і іншими галузями науки;

- сценічні обробки літературних творів;

- перекази, адаптація, аранжування, інші переробки творів і обробка фольклору без нанесення шкоди охороні оригінальних творів, на основі яких вони були створені;

- збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії і антології, збірників звичайних даних, включаючи бази даних, інші твори при умові, що вони є результатом творчої праці, пов'язаної з підбором, координацією або впорядкуванням змісту без нанесення шкоди охороні творів, які входять в них;

- інші твори.

Охороні підлягають як обнародувані, так і необнародувані твори в області науки, літератури і мистецтва незалежно від їх призначення, жанр}'. достоїнства, обсягу і мети, виражені в усній, письмовій формі або якій-небудь іншій формі. За рубежем, наприклад, в Великобританії, існує інакший, ніж в Україні порядок охорони авторських прав. Так, відповідно до Акту від 15 листопада 1988 р. "Копірайт, промислові зразки і патенти". основною умовою для виникнення права власності на той або інший об'єкт інтелектуальної власності є фіксація його в письмовій або іншій формі.

тобто коли є матеріальний носій. У разі невиконання цієї умови, відповідно відсутня і охорона об'єкта авторського права.

Не підлягають охороні повідомлення про новини, які носять характер звичайної прес-інформації, твори народної творчості, а також офіційні документи (закони, укази, постанови, присудження та ін.), державні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки), затверджені державними органами.

Відповідно до чинного українського законодавства охорона авторських прав надається:

а) авторам, незалежно від громадянства і постійного місцепроживан-ня, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі на території України;

б) авторам, твори яких уперше опубліковані в іншій державі і протягом ЗО днів після цього опубліковані в Україні, незалежно від громадянства і постійного місцепроживання автора;

в) авторам, які є громадянами України або мають постійне місце-проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.

Тим авторам, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави, надається охорона відповідно до міжнародних договорів України.

Особа, яка має авторське право, для інформування про свої права може використати знак охорони авторського права, який повинен вказуватися на кожному примірнику твору і складатися з латинської букви С в колі (), імені (найменування) особи, яка має авторське право і рік першої публікації твору.

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, на якому виражений твір. не залежать один від одного. Відчуження матеріального об'єкта, на якому виражений твір, не означає відчуження авторського права, і навпаки. Автором вважається особа, вказана як автор на примірнику об-

нарощуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку не буде доведене зворотне. Співавторами вважаються особи, спільною працею яких був створений твір. Відносини між партнерами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування і іншого використання твору належить всім співавторам в однаковій мірі. Один співавтор не може без достатніх основ відмовити іншим в дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

Loading...

 
 

Цікаве