WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк і аудит нематеріальних активів - Дипломна робота

Облiк і аудит нематеріальних активів - Дипломна робота

3) при зміні матеріально відповідальних осіб;

4) при встановленні фактів крадіжки або зловживань, псування цінностей;

5) по рішенню судово-слідчих органів;

6) у разі техногенних аварій, пожежі або стихійного лиха;

7) при передачі підприємств і їх структурних підрозділів;

8) при ліквідації підприємств.

При проведенні інвентаризації нематеріальних активів необхідно:

1) встановити їх фактичну наявність;

2) визначити надлишок або недостачу нематеріальних активів шляхом зіставлення даних про їх фактичну наявність з даними бухгалтерського обліку;

3) виявити нематеріальні активи, які частково втратили свою первинну вартість, а також ті активи, які не використовуються;

4) перевірити відповідність порядку і вимогам по зберіганню об'єктів нематеріальних активів;

5) перевірити реальність вартості зарахованих на баланс нематеріальних активів.

При проведенні раптових інвентаризацій всі об'єкти нематеріальних активів повинні бути підготовлені до інвентаризації в присутності

інвентаризаційної комісії, у всіх інших випадках - завчасно. Об'єкти повинні бути згруповані і розсортовані по основних видах і типах.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах рішенням їх керівника повинні створюватися постійно діючі інвентаризаційні комісії. до складу яких включають керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера і керівника підприємства або його заступника. Результати інвентаризації оформляються актом (див. додаток Ж).

У ході інвентаризації можуть бути виявлені невраховані нематеріальні активи. Вони повинні бути в обов'язковому порядку оприбутковані. При цьому, на бухгалтерських рахунках робиться запис:

Дебет рахунку 04 "Нематеріальні активи". Кредит рахунку 88 "Фонди спеціального призначення":

Інвентаризація також може виявити нестачу об'єктів інтелектуальної власності. Нестачі відбиваються наступним чином:

1) на первинну вартість бракуючих нематеріальних активів:

Дебет рахунку 46 "Реалізація", Кредит рахунку 04 "Нематеріальні активи";

2) на суму нарахованого зносу по бракуючому об'єкту:

Дебет рахунку 02/3 "Знос нематеріальних активів". Кредит рахунку 46 "Реалізація";

3) на залишкову вартість:

Дебет рахунку 84 "Недостачі і втрати від псування цінностей", Кредит рахунку 46 "Реалізація".

При встановленні винних вартість нестач гаситься за рахунок цих осіб. У цьому випадку робляться слідуючі бухгалтерські записи:

1) Дебет рахунку 72 "Розрахунки по відшкодуванню матеріального збитку"

Кредит рахунку 84 "Недостачі і втрати від псування цінностей"

2) на суму різниці між залишковою вартістю нестач нематеріальних активів, віднесеної за рахунок винних осіб та сумою збитку підрахованою

згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.96 р. №116 (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.97 р. №34):

Дебет рахунку 72 "Розрахунки по відшкодуванню матеріального збитку".

Кредит рахунку 83/3 "Різниця між обліковими та роздрібними цінами по бракуючим товарно-матеріальним цінностям".

3) відшкодування відповідальними особами суми збитків Дебет рахунку 50 "Каса" або Дебет рахунку 51 "Розрахунковий рахунок" або Дебет рахунку 70 "Розрахунки по оплаті праці" або Кредит рахунку 72 "Розрахунки по відшкодуванню матеріального збитку".

4) відображення суми, яка повинна бути перерахована до бюджету (різниця між обліковою вартістю нестачі та сумою збитків):

Дебет рахунку 83/3 "Різниця між обліковими та роздрібними цінами по бракуючим товарно-матеріальним цінностям".

Кредит рахунку 68 "Розрахунки з бюджетом"

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (за мінусом амортизаційних відрахувань) . але не нижче 50% від балансової вартості на момент встановлення такого факту з врахуванням індексів інфляції, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз = [(Бв-А) х інф + ПДВ + Азб] х 2,

(2.7)

де Рз - розмір збитків;

Бв - балансова вартість на момент виявлення нестачі;

А - амортизаційні відрахування;

інф - загальний індекс інфляції;

ПДВ - податок на додану вартість:

Азб - розмір акцизного збору;

Розглянемо основні підходи до відображення в балансі інформації про нематеріальні активи. У даний час міжнародні стандарти обліку, що розробляються КМСО, не регламентують в повному обсязі порядок відображення в балансі даних про нематеріальні активи. У зв'язку з суперечністю даного питання часом навіть економісти одних і тих же країн вирішують цю проблему по-різному.

Причиною протилежних поглядів багато в чому є сама сутність даного виду активів, оскільки найчастіше нематеріальні активи визначають як активи, які, по-перше, "в недостатній мірі матеріальні", і по-друге, майбутній прибуток від їх використання невизначений. Згідно ж з чинними стандартами обліку і звітності, включення об'єкта в актив балансу правомочне лише при дотриманні слідуючих умов:

1) грошова оцінка об'єкта обгрунтована;

2) існує упевненість в отриманні господарських ресурсів або прибутку. пов'язаних з даним об'єктом;

3) інформація, що характеризує об'єкт, достовірна;

4) одиниця, що включається, повинна відповідати критерію "відчуженості", тобто повинна існувати можливість продажу об'єкта окремо від інших активів підприємства [111].

У зв'язку з відмінністю цих визначень багато які економісти вважають. що нематеріальні кошти не можуть бути включені в баланс, оскільки вони по суті не є активами. Свою позицію вони підкріплюють твердженнями про те. що. по-перше, ці кошти не відповідають ознаці відчуженості (не можна, наприклад, продати ділову репутацію підприємства окремо від самого підприємства або реалізувати товарний знак або торгову марку, не про-

даючи при цьому ділову репутацію), по-друге, можливий прибуток від використання "невідчутних ресурсів" надто невизначений і говорити про нього з якою б то не було мірою упевненості не представляється можливим. Тому прихильники даного підходу пропонують не розглядати "невідчутні кошти" як активи, а погашати їх вартість з прибутку, якщо мова йде про витрати на НДДКР, товарний знак або торгову марку і інші подібного виду витрати, або ж за рахунок власного капіталу (ділова репутація фірми, різні права) [119]. Противники такого підходу вважають, що ці кошти "являють собою майбутні господарські вигоди, за які була виплачена компенсація" [114, С.32], і неодмінно повинні розглядатися як активи. Вважається також, що автоматичне включення в собівартість продукції таких видів нематеріальних активів, як витрати на НДДКР, спотворить дані про прибутки підприємства і не буде сприяти збільшенню інвестицій в сферу НДДКР і подібні їй.

Розходження у визначеннях нематеріальних активів і положень КМСО, які приведені вище, є також причиною неоднозначного підходу до питання про можливість і необхідність нарахування амортизації на "невідчутні кошти", а також до питання, як повинна визначатися оптимальна тривалість їх використання.

Противники нарахування амортизації на нематеріальні активи як основні свої аргументи приводять слідуючі:

1) "невідчутні ресурси" не можуть вважатися активами і тому нарахування на них амортизації неправомірно;

2) при нарахуванні амортизації на різні права, товарні знаки або торгові марки, ділову репутацію фірми має місце повторний рахунок, оскільки з одного боку робляться витрати на підтримку цієї вартості, а з іншого боку відбувається нарахування амортизації на набуту вартість цих коштів:

3) вартість таких нематеріальних активів, як ділова репутація фірми, товарний знак або торгова марка і інших подібних активів, не зменшується згодом, оскільки постійно підтримується за рахунок відповідних витрат.

Опоненти ж вважають, що ніяких відмінностей між нематеріальними активами і іншими видами необоротних активів не існує, оскільки їх використовують з метою отримання економічної вигоди. Якщо на нематеріальні активи не буде нараховуватися амортизація, то буде порушений принцип відповідності між витратами і доходами, оскільки при розрахунку надходжень не будуть враховані всі витрати, які зумовили ці надходження, і прибутки будуть завищені.

Що стосується визначення періоду нарахування амортизації на нематеріальні активи, то і тут немає єдиного підходу. Так, одні економісти вважають, що він повинен бути обмежений терміном корисного використання активу, інші сперечаються про оптимальну тривалість цього періоду, а треті не визнають ніяких обмежень для цього періоду.

Відповідно до приведених підходів диференціюється і методика відображення даних про нематеріальні активи в різних країнах. Так, що стосується ділової репутації, більшість країн підходить до даного питання досить гнучко, що відповідає міжнародним стандартам, які є в цій області. Ці стандарти передбачають можливість капіталізації умовної вартості ділової репутації як активу. Амортизація передбачається протягом всього терміну корисного використання, але не більше за 5 років в Японії, 10 років в Швеції і Нідерландах, 20 років в Австралії і 40 років в США і Канаді.

Loading...

 
 

Цікаве