WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк і аудит нематеріальних активів - Дипломна робота

Облiк і аудит нематеріальних активів - Дипломна робота

- витрати на страхування;

- обсяг продажу товарів (послуг) під знаком і інш. Потреба в оцінці ЗТП виникає в декількох випадках:

- угоди про передачу або продаж;

- договору цесії;

- договору про відкриту ліцензію (дозвіл) користування;

- у разі внесення знаку в статутний фонд;

- у разі використання для застави при кредитуванні. Методика вартісної оцінки товарного знаку як об'єкта інтелектуальної власності складається з слідуючих етапів:

1) аналіз товарів (послуг), які маркіруються товарним знаком, що оцінюється, і систематизація їх по групах з аналогічними або схожими споживчими властивостями. У разі широкої номенклатури товарів (послуг) допускається укрупнення груп, при умові можливості визначення обсягу продажу технічного рівня, конкурентоздатності товарів (послуг), витрат на рекламу товарного знаку і інших факторів по групі загалом;

2) на основі аналізу науково-технічної, кон'юнктурно-економічної і патентної інформації визначається технічний рівень, конкурентоспроможність і кон'юнктура цін маркірованої продукції на передбачуваних ринках збуту;

3) в результаті маркетингових досліджень розраховується обсяг продажу по кожній групі товарів (послуг) за передбачуваний період реачізації продукції;

4) аналіз товарного знаку, що оцінюється, визначення витрат на його рекламу;

5) вартісна оцінка товарного знаку визначається на основі його споживчої вартості.

6) виявлення наявності маркірованої продукції об'єктів правової охорони (винаходу, "ноу-хау") і міра їх впливу на споживчі властивості продукції;

Найбільш доцільно оцінювати вартість товарного знаку по прибутку, розрахованому через обсяги продаж}-, оскільки товарний знак охоплює, як правило, досить значну номенклатуру товарів і послуг. Крім того, на момент оцінки товарного знаку, як правило, відомі передбачувані обсяги продажу, визначені в результаті досліджень ринків збуту. Вартість товарного знаку (В) визначається за формулою:

Взтп =2- Ці х Оі х кі,

(2.3)

де п - кількість груп товарів/послуг, які використовують товарний знак. що оцінюється;

Ці - передбачувана ціна продажу товарів (послуг) і-й групи;

Оі - обсяг продукції, що реалізовується по і-й групі;

кі - коефіцієнт, що враховує частку прибутку від обсягу продажу і-ї групи товарів (послуг), що доводиться на товарний знак, який використовується і який можна визначити таким чином:

кі = Кп х Кв х Кт.р х Кск. х Кіц х Кн.р х Крекл. х Кп.з

(2.4)

де Кп - середній коефіцієнт, що враховує частку прибутку, що доводиться на товарний знак. який використовується в даній галузі;

Кв - коефіцієнт, що враховує строк дії товарного знаку до моменту оцінки;

Кт.р - коефіцієнт технічного рівня маркірованої продукції. Він розраховується на основі зіставлення техніко-економічних показників маркірованої продукції і кращих зарубіжних аналогів, виявлення прогресивних технічних рішень та інш.

Кск. - коефіцієнт складності маркірованої продукції:

Кі.ц - індекс продажної ціни визначається за формулою:

Кі.ц. = Рпр./Рср.

(2.5)

де Рпр. - передбачувана продажна ціна:

Рср. - середня продажна ціна на даному ринку.

Кн.р - коефіцієнт насиченості ринку товарами/послуга аналогічного призначення (визначається на основі маркетингових досліджень);

Крекл. - коефіцієнт, що враховує витрати на рекламу;

Кп.з - коефіцієнт, що враховує правовий захист маркірованої продукції, який визначається за формулою:

Кп.з = (пі + п2 х к) / 100

(2.6)

де пі - частка продукції в загальному обсязі продажу, що не має патентно-правового захисту, %;

п2 - частка продукції в загальному обсязі продажу, що має патентно-правовий захист, %; •

1с - коефіцієнт підвищення прибутку від використання запатентованої продукції.

Встановлення числових значень коефіцієнтів у кожному конкретному випадку вартісної оцінки товарного знаку повинно здійснюватися на основі вивчення умов реалізації маркірованої продукції і аналізу науково-технічної і кон'юнктурно-комерційної інформації, що відноситься до конкретної сфери діяльності.

Вартісна оцінка товарного знаку, що проводиться по вищевикладеній методиці, дозволяє визначити вартість товарного знаку з урахуванням таких важливих чинників, як технічний рівень, конкурентоздатність. патентно-правовий захист маркірованої продукції, дієвість товарного знаку на ринку, витрати на рекламу. Справжня методика заснована на сучасному розумінні

матеріалізованого науково-технічного продукту як товару. При визначенні вартості ЗТП, насамперед, збільшується технічний рівень, конкурентоздатність і дієвість товарного знаку на ринку, що набуває особливу актуальність в умовах ринкової економіки.

Оцінка ліцензій. Встановлення ціни ліцензії є одним з найбільш складних питань ліцензійної торгівлі, тому що реальна комерційна цінність технології, що передається, може бути встановлена лише в процесі виробництва і реалізації продукції, що виготовляється.

До основних чинників, що впливають на розмір винагороди за ліцензію, відносяться слідуючі:

1. Технічна цінність винаходу або "ноу-хау", що забезпечує ліцензіату отримання додаткового прибутку від використання предмета ліцензії.

2. Розміри капіталовкладень, необхідних для організації виробництва ліцензійної продукції.

3. Територія по угоді, тобто перелік тих країн, в яких ліцензіату надане право використання технології для організації виробництва і продажу ліцензійної продукції.

4. Обсяг технічної документації, що передається, яка містить суть наукової розробки або "ноу-хау".

5. Залежність ліцензіата від ліцензіара в необхідній сировині, матеріалах, деталях і вузлах, необхідних для організації виробництва ліцензійної продукції.

6. Умови взаємообміну технічними удосконаленнями, як забезпеченими, так і незабезпеченимн патентним захистом.

7. Обсяг технічної допомоги, що надається ліцензіаром ліцензіату в освоєнні закупленої ним ліцензії.

8. Державне регулювання ліцензійної торгівлі.

9. Вид платежу за ліцензію.

У сукупності вказані умови визначають той розмір додаткового прибутку зверх нормативного, існуючого в галузі, який отримує ліцензіат від комерційного використання придбаної технології на строк угоди.

У свою чергу, ціна ліцензії визначається як частка цього додаткового прибутку. У світовій практиці ліцензійної торгівлі ця частка, як правило, знаходиться в межах 10-30% додаткового прибутку, що отримується користувачем технології. При цьому ліцензіар оцінює вартість ліцензії в розмірі прибутку, який виявився б нижчим, ніж при альтернативних формах реалізації об'єкта угоди.

Наприклад, прибуток від продажу ліцензії повинен бути не нижче за зменшення розміру прибутку у зв'язку з скороченням ринку збуту продукції із-за появи на "території" нового продавця продукції. Практика показує, що визначити додатковий прибуток ліцензіата із-за відмінності в умовах виробництва буває вельми важко. Ліцензіару зокрема важко оцінити вартість основних і допоміжних матеріалів, енерговитрат, адміністративних витрат і інших витрат виробництва і реалізації продукції ліцензіатом. У зв'язку з цим ліцензійна винагорода визначається виходячи з ставок процентних відрахувань (що склалися, тобто роялті) від вартості ліцензійної продукції, що реалізовується.

Якщо розмір роялті визначений правильно, він повинен співпасти з процентом роялті, розрахованим за формулою:

Р = ((10 / 30%) / 100) х (ПЩ х 100)

(2.7)

де Р - розмір роялті;

П - додатково очікуваний прибуток ліцензіата на одиницю продукції;

Ц - світова ціна одиниці ліцензійної продукції.

Розміри роялті, прийняті в міжнародній практиці по окремих галузях промислового виробництва, вказані в Додатку Е.

При встановленні розрахункового роялті (Р), необхідно також враховувати:

1. Результати аналізу комерційних умов конкурентних пропозицій. При рівних умовах як розрахункове потрібно застосовувати мінімальне роялті з комерційних пропозицій, що порівнюються.

2. Наявність або відсутність патентного захисту об'єкта угоди. Відсутність патентного захисту, як правило підвищує розмір роялті на 10 -20% в порівнянні з варіантом, в якому є патентний захист.

3. Обсяг технічної документації, що передається. Вартість конструкторської документації звичайно складає до 30% від вартості всього пакету документації. Таким чином, при передачі в рамках угоди тільки конструкторської документації розмір роялті повинен відповідно бути зменшений до 20%.

Після визначення розрахункового розміру роялті, необхідно встановити обсяг продукції, очікуваної до випуску ліцензіатом протягом терміну дії угоди, а також рівень світової ціни на ліцензійну продукцію. Після цього можна визначити величину ліцензійної винагороди за формулою:

т

Ц„ р = І Оі х Рі х Ці х Кдис (2.8)

де Цл.р. - ціна ліцензії, визначена на базі роялті;

Оі - обсяг очікуваного випуску продукції в і-м році;

Loading...

 
 

Цікаве