WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк аналiз i контроль iнвестицiйної дiяльностi - Дипломна робота

Облiк аналiз i контроль iнвестицiйної дiяльностi - Дипломна робота

  • виявлення особливостей інвестування в умовах ринкової економіки і закономірностей, які дозволяють підвищити ефективність прийняття рішень і управління інвестиційними процесами;

  • визначення межі рівня інфляції, яка припустима з точки зору економічної доцільності реалізації інвестиційних проектів для промислових підприємств;

  • розробка системи економічних показників та економіко-математичної моделі інвестування.

    Наступним етапом розвитку підприємств повинна стати розробка інвестиційних проектів. Головна помилка українських виробників, а також керівництва підприємств, які потребують інвестиційних коштів, полягає в тому, що вони не завжди достатньо чітко уявляють напрямки використання цих коштів. Те, що і як виробляли раніше не принесло прибутку, достатнього для подальшого розвитку підприємства. Тому бізнес-плани, в яких не представлено нічого нового не можуть зацікавити потенційних інвесторів.

    Щоб вивести підприємство з кризи, необхідно приділити увагу фінансуванню науково-технічної, дослідницької сторін розробки проектів і лише після цього вжити обґрунтованих заходів для виходу підприємства з кризи і створення рентабельного виробництва.

    Обов'язковим в процесі інвестування є виконання двох умов: перша – вкладені кошти повинні бути повністю поверненні, друга – прибуток має бути достатнім, щоб компенсувати тимчасову відмову від використання коштів і ризик, який виникає у зв'язку з цим.

    Дослідження, а потім розробка і обґрунтування інвестиційних проектів на їх основі мають показати інвестору, що саме приведе до виникнення цих умов, і вказати об'єкт інвестування.

    Інвестиційна діяльність відноситься як до довгострокових завдань промислової політики, так і до її поточних завдань. Слід відмітити, що інвестиційна діяльність промислового підприємства, з одного боку, є чинником успішної промислової політики, а з іншого боку – функцією цілого ряду факторів, від яких залежить і рівень інвестиційної активності інвесторів.

    Забезпечення інвестиційної активності як в довгостроковому плані, так і в поточному визначається політичною і економіко-політичною стабільністю ситуації в країні. Мова йде, перш за все, про збереження загальнополітичного курсу і курсу на ринково-орієнтоване господарство. В певному ступені самостійним фактором є законодавча визначеність та стабільність це означає, що: строк дії законів повинен вимірюватися не місяцями; закони повинні підтримуватися однієї і тієї ж направленість і не перечити одне одному. Перераховані факти можна віднести до компетенції держави, і вони мало залежать від діяльності підприємств.

    Що стосується факторів, які безпосередньо залежать від промислово-підприємницьких структур, то тут впливають такі основні напрямки діяльності:

    1. Стратегічне управління економічним життям промислового підприємства;

    2. Фінансово-економічна ефективність діяльності фірми;

    3. Економічна привабливість інвестиційних проектів.

    Активізація інвестиційної діяльності, зростання обсягу інвестицій з усіх можливих джерел та їх ефективне використання є основною передумовою економічного зростання у майбутньому, одним із "мірил" успіху у реформуванні економіки України.

    Зауважимо, що Україна вже перейшла на нові методи ведення бухгалтерського обліку. Як саме проводиться фінансовий облік інвестиційної діяльності на промисловому підприємстві буде розглянуто у другому розділі дипломної роботи.

    Висновки до першого розділу.

    В першому розділі дипломної роботи розглянуто визначення поняття "інвестиції" з точки зору відомих вчених економістів, а також їх класифікацію за рядом ознак. Визначена роль промислової політики в народногосподарському комплексі країни. Дослідженні завдання промислової політики України щодо залучення інвестицій у промислові підприємства. Обґрунтовано, що ринок інвестицій є складовою частиною грошового ринку. Проаналізоване управляння інвестиційними процесами. З позиції ефективного управління визначена система економічних показників інвестиційного процесу. Значна увага надана розробці інвестиційних проектів, а також досліджено обґрунтовані заходи щодо виходу економіки з кризи і створення рентабельного виробництва.

    РОЗДІЛ 2

    Методологічні особливості обліку інвестиційної діяльності

    2.1. Відображення інвестицій на рахунках бухгалтерського обліку

    Підприємства ( юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності ), перш за все, створюються для того, щоб одержати прибуток. Причому прибуток можна одержати по-різному, в тому числі шляхом ведення інвестиційної діяльності, а також шляхом придбання та реалізації необоротних активів, і тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів коштів.

    Отже, придбання та реалізація фінансових інвестицій – це лише частина інвестиційної діяльності підприємства. Наприклад, купівля торговельною фірмою будинку також належить до інвестиційної діяльності, але назвати цю операцію слід операцією з придбання капітальної інвестиції – необоротного активу, який відрізняється від фінансової інвестиції. А наступна передача цього будинку до статутного капіталу іншого підприємства в обмін на емітовані цим підприємством корпоративні права є вже придбанням фінансових інвестицій. На цю операцію поширюються вимоги положення (стандарту) бухгалтерського обліку №12 "Фінансові інвестиції" – спеціального стандарту, що визначає порядок обліку фінансових інвестицій і розкриття інформації про них по бухгалтерській звітності. При чому визначення поняття "фінансова інвестиція" наведене не в П(С)БО №12, а в П(С)БО №2.

    Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), збільшення вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

    Фінансові інвестиції класифікуються на довгострокові і поточні. При цьому П(С)БО №12 такої класифікації не містить, її наведено в П(С)БО №2 та Інструкції №291. Для наших наступних досліджень необхідна глибша система класифікації, яка базується на сутності фінансових інвестицій і передбачає їх розподіл на дві групи. До першої групи належать фінансові інвестиції, що засвідчують право власності, до другої – фінансові інвестиції, що не надають права власності.

    Інвестиції, які можна зарахувати до першої групи:

    • засвідчують право власності підприємства на частку в статутному капіталі об'єкта інвестування;

    • є пайовими цінними паперами або внесками до статутного капіталу інших підприємств;

    • утримуються підприємством з метою перепродажу та отримання прибутку за рахунок зростання ринкової вартості інвестиції;

    • мають необмежений строк обігу.

    Інвестиції, що належать до другої групи:

    • мають боргову природу;

    • є борговими цінними паперами або договорами з об'єктом інвестування, наприклад, такі, що засвідчують відносини позики;

    • утримуються підприємством до їх погашення з метою отримання доходу у вигляді відсотків, або купуються підприємством з метою перепродажу та отримання прибутку за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій;

    • мають встановлений строк обігу.

    Таким чином, положення (стандарт) бухгалтерського обліку №12 повинні застосовувати ті підприємства, які:

    1) володіють акціями, іншими, ніж акції, цінними паперами ( наприклад, облігаціями підприємств, облігаціями державних і місцевих позик);

    2) є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так і за кордоном тощо.

    Вони є власниками фінансової інвестиції – активу, який може приносити вигоду одним лише фактом свого існування, без будь-яких зусиль з боку утримувача. Фінансові інвестиції у бухгалтерському обліку спочатку оцінюють за собівартістю. Первісній оцінці фінансової інвестиції, тобто визначенню собівартості, за якою її відображають по бухгалтерському обліку на момент придбання в П(С)БО №12 присвячено окремий розділ. У ньому розглянуто три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, повинні охоплювати усі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

    • за кошти;

    • в обмін на інші активи, відмінні від коштів;

    • в обмін на цінні папери власної емісії.

    Залежно від способу придбання фінансової інвестиції формується її собівартість. Якщо її придбано за грошові кошти, то первісна вартість фінансової інвестиції = ціна придбання + комісійна винагорода + мито + податки, збори і обов'язкові платежі + інші витрати безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції; якщо в обмін на інші активи, то первісна вартість = справедливій вартості переданих активів; якщо в обмін на цінні папери власної емісії, то первісна вартість = справедливій вартості переданих цінних паперів.

    Говорячи про перші два способи, потрібно нагади, що активи структурно складаються з майна в матеріально-речовій формі та з майнових прав, що є правами вимоги особи цих зобов'язань, за якими вона є кредитором. Актив може бути проданий за гроші, може бути обміняний на інші активи з вигодою (теперішньою чи майбутньою ) для отримання таких активів. Тому, як в першому, так і в другому випадку йдеться про обмін активу (коштів ), або активу (відмінного від коштів) на інший актив, а саме – фінансову інвестицію. У цьому їх спільність.

  • Loading...

     
     

    Цікаве