WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк аналiз i аудит загальновиробничих витрат - Дипломна робота

Облiк аналiз i аудит загальновиробничих витрат - Дипломна робота

На основі даних про базу розподілу за нормальною потужністю (кількість машино-годин) і суми загальновиробничих витрат при нормальній потужності визначається сума змінних і постійних загальновиробничих витрат на одну базу розподілу (1 машино-годину). Змінні на одну базу розподілу 5 грн. = 50000 грн. : 10000 машино-годин. Постійні на одну базу розподілу 2 грн. = 20000 грн. : 10000 машино-годин. Шляхом множення бази розподілів за фактичною потужністю на суму змінних витрат, що припадають на одиницю бази розподілу визначають суму змінних загальновиробничих витрат, що списуються на собівартість продукції.

8000 х 5 грн. = 40000 грн.

Різниця між загальною сумою фактичних загальновиробничих витрат і розрахунковою сумою їх змінної величини становить суми їхніх витрат.

60000 - 40000 =20000 грн.

Постійні розподілені витрати визначаються шляхом множення бази розподілу за фактичною потужністю на суму цих витрат, що припадає на одну базу розподілу при нормальній потужності визначається сума постійних загальновиробничих витрат, що списується на собівартість виробленої продукції

80000 х 2 грн. = 16000 грн.

Різниця між загальною сумою фактичних постійних витрат і їх розподіленою величиною становить суму нерозподілених витрат, що списуються на собівартість реалізованої продукції.

Розподіл загальновиробиичих витрат здійснюється в наступній послідовності:

1-й етап: всі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що належать від обсягу виробництва і змінні (безпосередньо пов'язані зі зміною обсягу діяльності).

2-й етап: вибір бази розподілу. Підприємство самостійно вибирає базу розподілу, однак вибраний критерій обов'язково повинен вказувати на зв'язок між загальновиробничими витратами і причинами, які впливають на їх величину. Кожне підприємство вибирає за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на величину загальновиробничих витрат.

3-й етап: визначення нормальної потужності підприємства і вираження її в одиницях виміру обраної бази розподілу. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки технічний потенціал обладнання, але і змінний режим роботи, тенденції на продукції тощо.

4-й етап: обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат всі умови досягнення підприємством нормальної потужності.

5-й етап: розрахунок нормативу постійних та змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних постійних загальновиробничих витрат в розрахунку на одиницю бази на кожну відпрацьовану машино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо).

На суму розподілених загальновиробничих витрат складається бухгалтерський запис:

Дт 23 "Виробництво"

Кт 91 " Загальновиробничі витрати"

Нерозподілені загальновиробничі витрати списуються на собівартість реалізованої продукції, що відображається записом:

Дт 90 "Собівартість реалізації"

Кт91 "Загальновиробничі витрати"

Виникає питання, куди списувати нерозподілені загальновиробничі витрати, якщо у звітному періоді не здійснювались операції по реалізації продукції. Потрібно відмітити, що вказана ситуація списання загальновиробничих витрат в інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій не передбачено. На нашу думку, ці витрати у зазначеному випадку потрібно списувати на рахунок 94 "Інші витрати операційної діяльності", що відображається бухгалтерською проводкою

Дт 94 "Інші витрати операційної діяльності"

Кт91 "Загальновиробничі витрати"

Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат до собівартості реалізованої готової продукції, на думку С.Ф. Голова, є економічно обґрунтованим, оскільки виробнича собівартість продукції і повинна підлягати різним коливанням. а витрати виходячи з принципу обачності не знижується, а відображається в тому періоді, коли вони понесенні.

2.3. Порядок відображення загальновиробничих витрат в управлінському обліку

В управлінському обліку загальновиробничі витрати відносяться до накладних витрат, що включаються у собівартість готової продукції.

На думку Т.П. Карпова накладні витрати поділяються на дві групи:

накладні загальновиробничі і загальногосподарські. Виробничі накладні витрати - це витрати на організацію, обслуговування і управління виробництвом. Вони виникають у виробничих підрозділах – відділах, цехах, дільницях. Призначення, характер і функціональна роль цих витрат пов'язана безпосередньо і виробництвом. [23, С.127]

В склад виробничих накладних витрат включаються витрати на гриманню і експлуатацію обладнання. цехові витрати на управління і утримання будинків, споруд виробничого призначення і ін. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання по відношенню до виробництва є основними, так як без машин і обладнання неможливий процес виробництва. Однак вони не можуть бути віднесені до прямих витрат на продукцію, на виробничий процес, на замовлення. (Наприклад, витрати на профілактичний огляд обладнання, поточний ремонт обладнання). Крім того деякі статті цих витрат можуть бути віднесені до прямих, якщо об'єктом обліку є замовлення, на виконання якого повністю задіяне устаткування даного виробничого підрозділу чи відділу.

До витрат на утримання і експлуатацію обладнання відносять витрати на матеріали для поточного догляду і ремонту обладнання; амортизація обладнання і транспортних засобів (внутрішньозаводського транспорту), заробітна платні з відрахуваннями на соціальні заходи робітників, які обслуговують обладнання; витрати всіх видів енергій, пари, стиснутого повітря, води: послуги допоміжних виробництв; вартість МШП; інші витрати, пов'язані з роботою обладнання.

Витрати на управління виробництвом об'єднують:

    • заробітна плата і відрахування на соціальні заходи виробничо диспетчерського апарату і адміністративно-управлінського апарату цехів виробничого призначення;

    • витрати на підготовка і організацію виробництва;

    • амортизація, отримання і ремонт будинків, споруд, інвентаря, використовуючи для виробничих потреб і зберігання напівфабрикатів власного виробництва:

    • витрати на забезпечення нормальних умов роботи, на перекваліфікацію і підготовку кадрів;

    • знос МШП і інші витрати на управління виробничими підрозділами.

Спільним для виробничих накладних витрат є те, що обидві групи укладають в більшості у виробничих підрозділах, плануються і виховуються на місцях їх виникнення, контролюються бюджетно-плановим методом, розподіляються непрямим шляхом між: видами продукції, готовою продукцією, незавершеним виробництвом. В той же час кожна із розглянутих груп складається із витрат різного економічного змісту. Різниця повинна визначати вибір і обґрунтування без розподілу витрат і джерела покриття. Із цієї позиції посилюється значення класифікації виробничих накладних витрат, прийнятої на підприємстві.

Невиробничі накладні витрати викликаються функціями управління, які за своїм характером, призначенням, і ролі відрізняються від виробничих функцій і функцій організації виробництва. Ці витрати виникають в рамках підприємства. Діюча номенклатура статей загальногосподарських витрат групує витрати для здійснення функції підготовки виробництва, організаційної функції і безпосередньо функції управління. Таке об'єднання різних за економічним змістом витрат затруднює нормування, планування, контроль і аналіз витрат. Для цілей створення системи контролю і призначення прибутку, розкриті цінників, що впливають на виробничі витрати, було б доцільно згрупувати їх за функціональним значенням, а всередині їх по елементах витрат, (див. табл. 2.3.1)

Вибраний напрямок класифікації витрат дозволяє локалізувати витрати за місцем їх виникнення, розкриває зміст витрат в розрізі служб підприємства і дає можливість їх розподілу як по відношенню до видів функції, так і на виробничі витрати і утримання робочої сили і т.д. виклад, до витрат на технічне управління відносять утримання чинників технічних служб, їх заробітна плата і утримання на соціальні їх амортизація, витрати на утримання і ремонт будинків і споруд. цих технічними службами утримання загальнозаводських територій; знос і витрати на встановлення інвентаря: витрати на заходи, технічне удосконалення і ін, Частину цих витрат можна прямо віднести до видів продукції винаходи, технічне вдосконалення конструкції виробу; друга частина має відношення до окремих виробничих підрозділів і розподіляється разом з виробничими накладними витратами.

Loading...

 
 

Цікаве