WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк аналiз i аудит загальновиробничих витрат - Дипломна робота

Облiк аналiз i аудит загальновиробничих витрат - Дипломна робота

Собівартість продукції виступає універсальним показником, який в грошовому виразі акумулює всі витрати (прямі і непрямі), пов'язані з процесом чи виробом (частиною виробу -деталями, вузлами).

Методологія обліку витрат на виробництво в Україні ґрунтувалася на інтегральній системі бухгалтерського обліку, коли фінансовий і управлінський облік використовують одні і ті ж документи, але для різного призначення. Подібні між цими двома підсистемами обліку обумовлена тим, що окремі елементи фінансового обліку притаманні також управлінському:

  • використання даних фінансового обліку в управлінському, що вимагає розробки єдиних правил збору первинних даних;

  • оперативна інформація використовується як для фінансового так і для управлінського обліку, що усуває дублювання збору даних;

  • дані фінансового і управлінського обліку використовуються для прийняття рішень.

Отже управлінський облік виник не як альтернативний вид, який протистоїть чи відміняє фінансовий облік, а як доповнення до нього, враховуючи те, що завдання управлінського обліку пов'язані з передбаченням подій, явищ, процесів, а фінансовий фіксує ті події, чи процеси, які відбулися. між цими підсистемами обліку не стільки подібних рис скільки відмінностей, а тому можна говорити про системи обліку, кожна з яких як окрема наука.

Управлінський облік зарубіжні автори пов'язують з деталізацією витрат за центрами витрат і сферами відповідальності та прийняттям рішень, направлених на економію витрат та зниження собівартості продукції.

Управлінський облік вимагає в першу чергу, організації аналітичної теорії, функціями якої є:

  • визначення витрат на виробництво і собівартості виробів;

  • розрахунок фінансових результатів виробленої продукції;

  • облік витрат за центрами і сферами відповідальності.

Організація аналітичного обліку витрат на виробництво в значній мірі залежить від правильного документування спожитих ресурсів підприємства. В документах під обов'язково передбачати відображення реквізитів як місце виникнення, найменування продукції і відповідні статті витрат. При наступній обробці документів ці реквізити використовуються для складання відомостей розподілу витрат матеріалів, заробітної плати, амортизаційних відрахувань, розподілу витрат допоміжних виробництв і господарств, розподілу витрат на освоєння виробництв, нарахування зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо.

Організація синтетичного та аналітичного обліку витрат на виробництво може бути успішною лише в тому випадку, коли буде розроблено проект організації обліку, в якому чітко вказується за якими ознаками побудований синтетичний і аналітичний облік та чітко описано методику збору інформації про витрати і формування собівартості продукції.

Ефективність контролю за формуванням собівартості товарного випуску та одиниці продукції залежить від того, яким методом виявляються фактичних витрат на виробництво від їхнього рівня та за який термін вони узагальнюються і подаються управлінському персоналу для прийняття рішень щодо мінімізації відхилень.

При традиційному способі обліку витрат на виробництво фактична собівартість продукції визначається в першій половині наступною за звітним місяця, коли будуть узагальнені дані у відомостях аналітичного обліку витрат на виробництво окремих видів продукції, враховані дані про незавершене виробництво і визначена сума витрат на товарний випуск. Лише після складання звітної калькуляції на кожний вид продукції стає можливим співставити дані про фактичну та планову суму витрат на товарний випуск в цілому та на одиницю продукції і знайти відхилення, які характеризують рівень витрат за окремими статтями калькуляції (економію чи перевитрати). Недоліком такого способу контролю є запізнення інформації про негативні відхилення, що не дозволяє прийняти рішення в той момент, коли вони виникли. Отже, відхилення не контролюються апаратом управління і формування собівартості знаходиться поза системою спостереження.

Слід відзначити, що на підприємствах України переважає традиційна система обліку та контролю фактичних витрат, яка доповнюється окремими елементами оперативного контролю (документування витрачання матеріальних ресурсів .за допомогою лімітних карт, карт розкрою матеріалів, складання маршрутних листів обробки деталей тощо).

Зрозуміло, що окремі елементи такого контролю не можуть замінити собою систему, тому ефективність впливу апарату управління на формування собівартості дуже низька.

Наука і практика кращих підприємств давно виробили системи контролю за формуванням собівартості продукції, що базуються па стандартних (нормативних) витратах ресурсів. Однією з таких систем є система нормативного обліку і оперативного контролю витрат виробництва. Поняття "нормативні витрати" ґрунтується на розрахунку норм витрат на матеріали, оплату праці, встановлення нормативів на організацію та управління виробництвом.

Як технічний контроль здійснюється за допомогою приладів (тиск, температура, швидкість), що дозволяє попередити небезпеку, так і система нормативного обліку витрат попереджує адміністрацію про відхилення від норм. що свідчить про фінансову небезпеку підприємства.

Дисперсія (відхилення) фактичних втрат від нормативних показує позитивні або негативні тенденції у формуванні собівартості, що впливає на калькуляцію собівартості продукції та на її цін. Якщо Дисперсія негативна (переважають перевитрати), то собівартість продукції підвищується. У випадку, коли при підвищенні собівартості Продукції ціна не змінюється, підприємство не отримує планову масу прибутку.

Облік нормативних витрат і основою для управління бізнесом. Якщо вироби відповідають стандартам і знаходять збут то і в цьому випадку контроль витрат необхідний для попередження зайвих витрат.

При встановленні стандартних норм необхідно враховувати досвід роботи підприємства, а також досвід конкурентів. Стандартні витрати повинні вказувати шлях в майбутнє, а не відображати минуле. Виходячи з цього нормативні витрати це науково обґрунтовані норми, які отримані при аналізі всіх факторів виробництва та конкуренції на ринку. Нормативна (стандартна) собівартість визначається спеціалістами підприємства, які займаються закупками, виробництвом і збутом продукції. Не можна встановлювати нормативні витрати на матеріали довільно, обґрунтовуючи їх минулим досвідом, хоча на виробництві такий метод досить поширений.

Під час розробки річних планів на промислових підприємствах здійснюється планування витрат виробництва. У процесі планування вирішується такі завдання:

розраховується вартість ресурсів необхідних для виробництва продукції, і вишукується можливість для виконання виробничої програми з найменшими витратами;

визначається загальна величина витрат на виробництво;

обчислюється собівартість виробництва кожного виду продукції яка є критерієм нижчого рівня цін також рентабельність виробів як одна з умов формування виробничої програми;

створюється основа для визначення внутрішньовиробничих економічних відносин: організації оренди, підряду, інших форм оплати і стимулювання праці.

Розрахунки витрат проводяться з урахуванням суспільних умов виробництва, що визначають умови праці, правила використання природних ресурсів, безпечного ведення робіт, охорони навколишнього природного середовища.

Зазначені вище завдання вирішуються за допомогою техніко-економічних розрахунків, проведених з використанням технічних норм, нормативів та інших параметрів виробничого процесу, що фіксується технічною документацією, і з урахуванням економічних умов виробничої діяльності: оплати праці, цін на ресурси, нормативів, платежів, що визначаються законами та іншими нормативними актами.

Вихідними даними для планування витрат є:

  • планові обсяги виробництві продукції в натуральному і вартісному виразах;

  • норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному виразі;

  • договори на постачання матеріальних ресурсів і продукції, що випускається, обслуговування виробництва і встановлення господарських зв'язків, у яких позначені умови їх виконання та оплати;

  • норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їх праці, що визначаються позитивними договорами і контрактами;

  • економічні нормативи норми амортизаційних відрахувань, відрахування на соціальні заходи, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, тощо;

  • плани організаційно-технічних заходів, щодо технічного переоснащення та удосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурси, поліпшення використання праці, спрямовання на усунення інших витрат і втрат.

Loading...

 
 

Цікаве