WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Теоретичні і практичні аспекти організації і проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ - Дипломна робота

Теоретичні і практичні аспекти організації і проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ - Дипломна робота

Зазначеними законодавчими актами визначаються основи державної системи контролю в Україні, права і обов'язки органів державної влади і-управління, органів місцевого самоуправління, підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян, а також структуру і організацію системи контролю, інші норми, які стосуються державної системи контролю.

Державні органи влади і управління, користуються правом контролю і здійснюють його в наступних формах:

  • безпосередньо (самостійно);

  • шляхом створення спеціальних контрольних органів або підрозділів апарату;

  • шляхом залучення або надання доручень існуючим наглядовим і контролюючим органам як на державному, так і на регіональному і місцевому рівнях.

В сфері державного фінансового контролю Контрольно-ревізійне управління Мінфіну України і його органи на місцях своєю багаторічною діяльністю довели необхідність існування з метою забезпечення законності витрат і збереження державних коштів. Подальше покращання і вдосконалення контрольно-ревізійної діяльності отримується відсутністю її законодавчо-нормативної бази. Останнє прямо перешкоджає успішному виконанню ревізійним апаратом фінансових органів завдань в боротьбі з організованою злочинністю.

Для підвищення ефективності зусиль контрольно-ревізійного апарату потрібна ефективна правова основа, яка б дозволила виконувати покладені на неї функції на всіх господарських суб'єктах.

Реорганізація та часткова ліквідація складних вертикальних структур усувають в багатьох випадках підстави для здійснення відомчого контролю.

Це зумовлює скорочення сфери застосування ревізій і підвищення ролі "живого" контролю (безпосереднього, щоденного) власника або керівника за безпосередніми виконавцями господарської діяльності; поєднання в багатьох випадках в одній особі виконавця та особи, зацікавленої в результатах справи; взаємний контроль учасників групової діяльності в товариствах.

Зміна соціального устрою в нашій державі призвела до оздоровлення господарської діяльності і зменшення потреби в контролі. Велику роль в цьому відіграла децентралізація, впровадження приватної та колективної власності, різноманітність видів підприємницької діяльності, зростання кількості малих та середніх власників.

Зменшення потреби в контролі обумовлена збільшенням питомої частки недержавних форм власності. Це зумовило перекладання контрольних функцій держави на власника.

Розширення ринкових зв'язків, відновлення комерційного кредиту та комерційного розрахунку вимагає достовірності бухгалтерського обліку та звітності. Уява про єдину форму власності змінюється поняттям господарського різноманіття устрою. Узагальнюються функції та інтереси різних устроїв. Виникають розбіжності і у багатьох випадках протиріччя між державними та груповими інтересами, між управлінцями та підлеглими, між колективом та окремими особами. Ці протиріччя можуть породжувати незаконні, господарське недоцільні та інші негативні дії. Значна їх частина не завжди може бути виявлена та припинена внутрішньогосподарським контролем.

Часто виникає необхідність проведення фінансового контролю (податкової інспекції та ревізійних служб Міністерства фінансів) в зв'язку з суперечками, які виникають між державою та суб'єктами господарювання (підприємством) та окремими особами.

Розбіжності, які можуть виникати між інтересами держави та суспільства, з однієї сторони, та інтересами окремих суб'єктів господарювання та осіб - з іншої, можуть стати об'єктом правового контролю (ревізії на вимогу правоохоронних органів та судово-бухгалтерської експертизи). Об'єктами їх контролю стають правопорушення, які зачіпають інтереси держави, суспільства, особи. Протиріччя між інтересами суб'єктів господарювання стають об'єктом контролю спеціалізованих інспекцій (екологічної, санітарної, торговельної тощо). Ними забезпечується захист здоров'я та інших прав населення та окремої особи. Можливі розбіжності між інтересами підприємства, окремих його підрозділів, служб та співробітників є об'єктом внутрішньогосподарського контролю, здійснення якого дозволяє виявити та попередити факти посадових зловживань і втрат.

Узгодження інтересів суб'єктів господарювання, що входять в партнерські відносини (фінансових установ та державних органів), вимагають аудиторського контролю. Аудиторський контроль попереджує та не допускає можливість збитку, який наноситься фінансовій установі неплатоспроможністю отримувачів позик, постачальнику - надійністю отриманого від покупця векселя, кредитору - можливістю банкрутства боржника.

В межах державного сектору та акціонерних товариств можливе збереження відомчого контролю у випадках, коли підприємство має вертикальну структуру управління з традиційними взаємовідносинами між вищестоящими та підпорядкованими ланками. Інколи необхідність відомчої ревізії виникає і в приватнопідприємницьких фірмах, які мають складну вертикальну структуру. Але дієвість відомчого контролю, виходячи з досвіду минулих часів, викликає значні сумніви. В умовах планової системи це була найпоширеніша форма контролю, але вона показала низьку ефективність.

Проте роль господарського контролю в економіці не знижується. В Україні визначився новий напрямок розвитку контролю господарської діяльності підприємств - незалежний аудиторський контроль.

Зародився він закордоном тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займалися управлінням підприємством (менеджерами) і власниками підприємств. На цьому етапі почала зростати кількість акціонерних товариств і аудитор посів центральне місце, відстоюючи інтереси сторін (передусім акціонерів), зацікавлених в об'єктивних бухгалтерських показниках діяльності підприємств. З часом сформувався і зміст сучасного аудиту, який набув значного поширення у країнах з розвинутою ринковою економікою.

В 1993 p. прийнято Закон України "Про аудиторську діяльність", який визначає правові засади здійснення аудиту в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Цим законом створена Аудиторська палата України, яка функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування.

Отже, зміни в соціально-економічній ситуації і в системі господарського управління обумовили необхідність радикальних перетворень в організації та методиці контролю.

Під методологією контролю слід розуміти вчення про метод наукового дослідження, тобто знання всієї сукупності способів і прийомів теоретичного пізнання господарських явищ з точки зору їх законності, доцільності і достовірності. В широкому розумінні методологію можна охарактеризувати як вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності в області теорії і практики. В прямому розумінні методологія контролю е вчення про методи, які застосовуються в науці контролю для вивчення предмету її пізнання. Метод науки про контроль визначається характером і змістом предмету, який вивчається, він розроблюється теорією в тісному зв'язку з його змістом. Методологія визначає, що і як вивчається за допомогою теорії. Методологія - генеральний шлях пізнання, а методи визначають як йти цим шляхом.

Методи здійснення контролю, як і його предмет, виникають та змінюються разом з розвитком суспільства. Вони залежать від рівня розвитку виробничих сил та характеру виробничих відносин.

Метод розроблюється наукою і складає її внутрішню основу. Він є природною складовою та логічним продовженням методології і теоретично пояснює або генетичне передбачає доцільні засоби, прийоми і форми розв'язання поставленої задачі.

Метод представляє собою сукупність певних прийомів. Він так відрізняється від прийому, як ціле відрізняється від частини. Прийом - це момент методу.

Дослідження в господарському контролі - це процес, який включає вивчення і розв'язання різних за характером та ступенем загальності і направленості задач: від вузькоспеціальних до загальнотеоретичних, які мають велике методологічне значення. Для цього використовуються загальні і специфічні прийоми пізнання, тобто прийоми, які вироблені в рамках науки про контроль або запозичені з споріднених наук.

Спеціальну групу в системі дослідження науки про контроль складають загальнонаукові методичні прийоми пізнання, під якими розуміють систему певних способів, прийомів, правил і рекомендацій по вивченню об'єктів контролю. Особливість їх полягає в тому, що вони: а) не настільки універсальні, як всезагальний філософський метод; б) не пов'язані зі специфікою одиничного об'єкту дослідження.

В науці про контроль застосуються наступні загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження і експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз і синтез, індукція і дедукція, гіпотеза і аналогія, вимірювання і обчислення, опис і порівняння тощо.

Loading...

 
 

Цікаве