WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Теоретичні і практичні аспекти організації і проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ - Дипломна робота

Теоретичні і практичні аспекти організації і проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ - Дипломна робота

Строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці встановлюється державним експертом, він не може перевищувати для інформації із ступенем секретності "особливої важливості" — 30 років, для інформації "цілком таємно" - 10 років, для інформації "таємно" - 5 років.

У сфері економіки державною таємницею є наступна інформація (рис.1.9 ).

Рис. 1.9 . Державна таємна інформація у сфері економіки [32,ст347]

Отже, комерційна таємниця - це склад і обсяг відомостей, що визначені керівником підприємства відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про підприємства в Україні" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці".

Не є комерційною таємницею установчі документи, документи, що дозволяють займатися господарською діяльністю, інформація за всіма встановленими формами державної звітності, дані, потрібні для обчислення й сплати податків (інших обов'язкових платежів), та документи про їх сплату й платоспроможність підприємства, установи, організації тощо.

Для того, щоб отримати інформацію, що є комерційною таємницею ревізор (перевіряючий) зобов'язаний зробити запит. Проте він не має права робити запиту посадовим особам про документи з відомостями, що містять комерційну таємницю, якщо цього не вимагає програма ревізії (перевірки).

Щодо комерційної таємниці існують законодавче закріплені правовідносини між господарюючими суб'єктами і суб'єктами контролю.

Службова таємниця - склад і обсяг відомостей, що є в розпорядженні конкретного органу державної контрольно-ревізійної служби або його посадової особи стосовно об'єктів контролю, контрольних, правоохоронних та інших державних органів, їх працівників, способів досягнення визначених законодавством завдань, що необхідні для якісного проведення контрольно-ревізійних дій, забезпечення відповідної їх раптовості та ефективності і, які з цієї причини на певний період не підлягають зовнішньому чи внутрішньому розголошенню.

Службовими таємницями, зокрема, є:

  • зміст плану контрольно-ревізійної роботи та термін до часу повідомлення об'єкта контролю про початок проведення ревізії (перевірки);

  • факти виявлених під час проведення ревізій і перевірок порушень, зловживань до їх повного документального підтвердження й закріплення в актах, а також заплановані з цією метою зустрічні перевірки, раптові інвентаризації готівки і майна, контрольні обміри та інші ревізійні дії;

  • надані правоохоронними органами оперативні та інші відомості щодо діяльності підприємств, установ і організацій (вчинених порушень, зловживань посадових осіб, дані посадовими особами письмові пояснення, протоколи допиту з конкретних питань тощо);

  • інформація про оперативну й слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, їхніх органів дізнання в тих випадках, коли її розголошення може зашкодити слідству, порушити право людини па справедливий та об'єктивний розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;

  • конкретні пояснення посадових осіб щодо виявлених фактів зловживань, крадіжок тощо;

  • відомості, які містяться у зверненнях громадян щодо їхнього (чи інших громадян) особистого життя, та інша інформація, що зачіпає (порушує) їхні права та законні інтереси;

  • документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, листування між підрозділами, матеріали колегій тощо), якщо вони безпосередньо пов'язані з розробкою діяльності ДКРС, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;

  • інформація банківських і фінансових установ, підготовлена на запити органів державної контрольно-ревізійної служби;

  • чернетки матеріалів ревізії і перевірок.

При плануванні та проведенні ревізій і перевірок працівники ДКРС зобов'язані забезпечувати дотримання службової і комерційної таємниць. За розголошення державних, службових та комерційних таємниць працівники органів ДКРС несуть встановлену законодавством відповідальність.

Розголошення посадовою особою державної, комерційної чи службової таємниці є порушенням трудових обов'язків, за яке передбачено звільнення з роботи як за одноразове грубе їх порушення згідно Кодексу законів про працю України.

При проведенні ревізій (перевірок) представники контролюючого суб'єкта повинні з'ясувати, якими бухгалтерськими методами досягається збереженість комерційної таємниці.

Сьогодні багато підприємців, спираючись на ідеї своїх бухгалтерів, застосовують спеціальні методичні прийоми, що призводить до створення двох паралельних видів обліку, відкритого та секретного бухгалтерського обліку, призначеного для підприємця. Цей другий облік представлений так званими тіньовими рахунками, що забезпечують збереженість комерційної таємниці.

Між двома обліками (зовнішнім та внутрішнім) не спостерігається різниць (які в житті можуть мати місце), оскільки вони дають однакові результати двома шляхами: з однієї сторони, шляхом простої реєстрації, що не розкривають дійсні причини господарських операцій (це зовнішній бухгалтерський облік, доступний третім особам), з другої сторони, детальним способом (одночасно аналітичним та синтетичним), що розкриває суті. операцій.

Проте, навіть в тих випадках, коли власник, бухгалтер підприємства перекопують, то не захищають комерційну таємницю, слід дуже уважно перевіряти бухгалтерську, фінансову, податкову інформації, що надається ними.

Якщо ревізор (перевіряючий) майже переконаний, що комерційна таємниця є та дуже оберігається, слід перевірити наказ про облікову політику та ознайомитися з робочим планом рахунків і фактично діючим, та переконатися, які саме, та як інтенсивно використовуються транзитні рахунки.

У зовнішньому бухгалтерському обліку протягом звітного періоду реєструються продаж та купівлі, при цьому витрати фіксуються без зазначення їх належності до продукції, послуг, інвестицій тощо. У зовнішньому обліку не списуються реалізовані цінності. Тільки в кінці звітного періоду, після отримання відомостей про залишки, їх списують загальною сумою та отримують фінансовий результат, тобто доповнюють зовнішній бухгалтерський облік даними, отриманими безпосередньо внутрішнім бухгалтерським обліком.

У внутрішньому бухгалтерському обліку цифри продажу та купівлі беруть із зовнішнього бухгалтерського обліку, з однієї сторони, завдяки транзитним (або дзеркальним) рахункам та шляхом самостійної реєстрації фінансових результатів по господарських функціях, з іншої.

Отже, підприємства та громадяни мають право на комерційну таємницю. Що саме віднести до такої таємниці, визначає керівник підприємства за винятками, встановленими Кабінетом Міністрів України. Засоби та заходи щодо збереження інформації також визначає керівник. Для цього слід 0'юрмити положення про таємницю та перелік конкретних видів таємної інформації, які необхідно затвердити наказом керівника.

II. Організація контролю в системі управління бюджетними установами.

2.1 КРУ, його цілі та призначення.

В процесі державного регулювання економіки в Україні важливе місце належить Державній контрольно-ревізійній службі (ДКРС). Основним критерієм розвитку ДКРС є її роль в провадженні діючої системи державного управління державним сектором економіки.

Розвиток ДКРС відбувається згідно концепції адміністративної реформи України, програми діяльності Кабінету Міністрів України та заходів з дерегулювання підприємницької діяльності.

Метою концепції розвитку ДКРС є дослідження, розробка і поетапне здізаходів, спрямованих на підвищення її ролі в забезпеченні ефективного використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів, що на підставі права власності належать державі, подоланні кризових явищ в економіці.

Контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і безпосередньо йому ж підпорядковується, її діяльність регламентується Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Структура ДКРС наступна:

Структура Державної контрольно-ревізійної служби України.

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник міністерства фінансів України, який призначається Кабінетом Міністрів України. Керівників регіональних контрольно-ревізійних управлінь і підрозділів призначають вищестоящі керівники за підпорядкованістю.

ДКРС забезпечена висококваліфікованими кадрами, що робить її найсерйознішою та найважливішою з усіх контролюючих структур України.

Структурні підрозділи контрольно-ревізійної служби є юридичними особами, що мають самостійні кошториси, поточні та інші рахунки в банках.

Контрольно-ревізійні підрозділи створюються і функціонують як самостійні структурні підрозділи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, а у разі потреби – в органах, що належать до сфери їх управління і ставлять єдину контрольно – ревізійну службу відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.

Loading...

 
 

Цікаве