WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Теоретичні і практичні аспекти організації і проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ - Дипломна робота

Теоретичні і практичні аспекти організації і проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ - Дипломна робота

Правовими наслідками здійснюваного органами контрольно-ревізійної служби контролю можуть бути: вимога до керівників та посадових осіб про усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучення до бюджету прихованих і занижених валютних та інших платежів, порушення питання перед відповідними органами про припинення бюджетного фінансування і кредитування при використанні коштів і позичок не за призначенням. До підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності можуть бути застосовані фінансові санкції, на керівників та інших службових осіб накладаються адміністративні стягнення.

Головними завданнями Державної податкової адміністрації є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Органи державної податкової служби у встановленому порядку мають право проводити на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і у громадян - суб'єктів підприємницької діяльності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що використовуються для розрахунків зі споживачами та іншої документації, що пов'язана з відрахуваннями в бюджет податків та платежів.

Контрольна функція органів податкової системи здійснюється з дотриманням принципів дієвості, гласності та об'єктивності.

Державна податкова адміністрація веде значну роз'яснювальну роботу щодо податкової політики та існуючого податкового законодавства через засоби масової інформації і це є початковою стадією контролю.

Проведення контролю у попереджувальній формі дає змогу уникнути порушень податкового законодавства тими суб'єктами, для яких це порушення не є навмисним, а є результатом недостатнього знання законів. Попереджувальний характер носить контроль органів Державних податкових адміністрацій за своєчасним поданням платниками відповідних документів, платежів у бюджет, а також перевірка документації щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Важливим видом державною контролю є судовий контроль. Існування такого виду державного контролю мас виключне значення для побудови і подальшого розвитку демократичного суспільства. Судова влада як самостійна гілка державної влади має чітко визначені стримуючі повноваження по підношенню до законодавчих і виконавчих органів та керується лише законом.

В судовому контролі можна виділити контроль конституційний, загальних та спеціальних судів - адміністративних, арбітражних. Суб'єктами судового контролю є Верховний Суд України, обласні (міські) і регіональні народні суди. Органи законодавчої і виконавчої влади не мають права втручатися в судову діяльність. Найвищий контроль за точним і однаковим виконанням законів здійснює Генеральний прокурор України, який призначається Президентом за згодою Верховної Ради та звільняється Президентом України.

Контроль за конституційністю законів та інших законодавчих актів, що приймають органи влади, здійснює Конституційний Суд України, який наділений правом зупиняти дію чинних законів і оголошувати їх неконституційними. Такі закони або інші правові акти втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх невідповідність Основному Законові нашої держави.

Адміністративний контроль у межах своїх повноважень здійснюють майже усі органи виконавчої влади та їх посадові особи, оскільки функція контролю об'єктивно притаманна управлінській діяльності, є її невід'ємною частиною і може у найрізноманітніших формах здійснюватися у процесі їх управлінської діяльності.

На відміну від контролю, що його здійснює законодавча влада, адміністративний контроль за своїм характером має внутрішню спрямованість і стосується, в основному, виконавчої влади.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, тобто здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади. За такого контролю має місце персональна відповідальність посадових осіб - міністрів та їх заступників, за виконанням завдань, що стоять перед центральним органом виконавчої влади. Державний контроль, який здійснюється центральними органами виконавчої влади, має свої особливості порівняно з контролем вищого органу виконавчої влади. Такий контроль відіграє важливу роль у зміцненні законності, виконавчої дисципліни, підвищенні рівня організованості й порядку в системі управління. В процесі контролю перевіряється використання виділених фондів, звітність про вжиті заходи.

Державний контроль, який здійснюється місцевими органами виконавчої влади та територіальними органами міністерств, має значно менший обсяг, але він найбільш наближений до контрольованих об'єктів, а отже і значення його досить вагоме.

До основних об'єктів зовнішнього контролю слід віднести діяльність органів виконавчої влади щодо забезпечення:

  • реалізації єдиної державної політики у різних сферах економіки;

  • прав і свобод громадян;

  • надання державних (управлінських) послуг органами виконавчої влади, їх посадовими особами;

  • відповідності фактичної діяльності органів виконавчої влади визначеному законом обсягу їх повноважень;

  • дотримання в діяльності зазначених органів вимог та норм законодавства.

Особлива увага до контролю у сфері виконавчої влади зумовлена характером діяльності її органів та посадових осіб, потребою у постійному зворотному зв'язку із динамікою розвитку суспільних відносин у різних сферах та контролю за поведінкою учасників цих відносин.

За змістом та напрямками здійснення державний контроль поділяється на:

  • загальний;

  • спеціальний: фінансовий, банківський, податковий, митний контроль, статистичний контроль, контроль за виконанням управлінських рішень, контроль за проходженням державної служби, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, контроль захисту інтересів підприємців та нагляд за законністю конкуренції тощо.

Для виконавчої влади характерний поділ контролю на відомчий і позавідомчий. Позавідомчий контроль охоплює фінансово-бюджетні відносини, антимонопольну діяльність, податкову та митну сфери, приватизацію та роздержавлення майна, навколишнє природне середовище, державну службу та інші.

Відомчий контроль відноситься до внутрішнього контролю і здійснюється в системі управління з вертикальною підпорядкованістю суб'єктів.

У міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються і функціонують самостійні контрольно-ревізійні підрозділи. Комплектування їх здійснюється у межах загальної чисельності працівників апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та органів, що належить до сфери їх управління.

Контрольна функція Національного банку України полягає у здійсненні контролю за додержанням банками банківського законодавства, економічних нормативів та власних нормативних актів. Національний банк України у відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та згідно з статутом контролює наявність грошових коштів в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, дотримання касової дисципліни, правил розрахунків, правильність витрачання коштів з бюджету, здійснює емісію грошей, контролює діяльність комерційних банків шляхом проведення перевірок і ревізій, видає інструкції, положення з касових, кредитних і валютних операцій тощо.

Національний банк підзвітний Верховній Раді. На нього покладається функція впровадження єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, координація банківської системи в цілому, а відповідно і здійснення контролю в проведенні цієї політики.

Ефективність валютного контролю залежить в основному від якості інформації, якою володіють відповідні уповноважені органи щодо торговельних потоків, пакетів зобов'язань і боргів (рис.1.7 ).[32,ст186]

Рис.1.7 . Органи валютного контролю в Україні

Національний банк України здійснює:

  • контроль за дотриманням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань,не включених до компетенції інших держаних органів;

  • забезпечення виконання уповноваженими банками функцій по здійсненню валютного контролю.

Уповноважені банки України контролюють валютні операції, які проводяться через них резидентами та нерезидентами.

Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль валютних операцій,які проводяться резидентами та нерезидентами на території України.

Loading...

 
 

Цікаве