WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Вiдшкодування податку на додану вартiсть в Українi - практика, проблеми та перспективи - Дипломна робота

Вiдшкодування податку на додану вартiсть в Українi - практика, проблеми та перспективи - Дипломна робота

Ще однією проблемою відшкодування податку на додану вартість, є випадки затримання відшкодування протягом встановлених термінів. Насамперед запізнення, пов`язане із заходами, які проводяться податковими органами для підтвердження правомірності відшкодування податку на додану вартість платникам (проведення перевірок). На проведення яких, по всьому ланцюгу, вимагається певний час і часто термін проведення перевірок та термін розгляду справи у судових органах більший від законодавчо встановленого часу для відшкодування.

60

Розділ 3. Проблематика та вдосконалення механізму відшкодування платникам податку на додану вартість у період реформування податкової системи України.

Для того щоб робити зміни у діючому законодавстві, з впровадження певної податкової політики, потрібно чітко дотримуватись економічних законів. І реформувати саме ті елементи системи, які тормозять розвиток економіки держави.

Незважаючи на прийняття змін у законодавчих і нормативних актах щодо непрямих податків, залишається актуальним питання, подальшої розробки теоретичних і методологічних засад проведення в Україні податкової політики стосовно системи непрямих податків, із тим, аби вони розглядалися не лише як важливе джерело доходів, а й як свідомо цілеспрямований інструмент регулювання економічних процесів.

Важливим з моменту впровадження такої форми власності, як приватна, є розвиток податкової системи, в якій використовуються різні податки, збори, обов'язкові платежі. Податок на додану вартість можна, сміливо, віднести до основних податків України.

Для покрашення української економіки, потрібно насамперед, державному управлінню створювати сприятливий клімат для розвитку виробництва, що приведе із собою збільшення зайнятості населення, ріст валового внутрішнього продукту, а також покрашення матеріального становища людей.

На цей час не можна сказати, що склалася така ситуація де виробництво може розвиватися.

Важливе місце в цьому процесі займає вдосконалення податку на додану вартість. Для того щоб, цей податок став універсальним фінансовим інструментом ринкової економіки України, необхідно вдосконалювати механізм оподаткування, виправляти ті недоліки, які зараз є у вітчизняному законодавстві з оподаткування податку на додану вартість, оскільки воно не враховує специфічних умов переходу України до ринкових відносин. Потрібно змінити ті елементи системи, які краще не використовувати в економічних процесах, які функціонують в Україні. Реформування механізму податку на додану вартість необхідно проводити, виходячи із двоєдиної мети: фіскальної та економічної, тобто надходження цього податку до бюджету повинні носити регулярний характер, за умови підвищення темпів виробництва та росту доходів суб`єктів господарювання.

Що стосується окремих елементів податку, а саме відшкодування платникам з Державного бюджету зайво сплачених сум, цей процес вимагає змін, для кращого розвитку як самих підприємств так всієї економіки.

Недосконалість чинного механізму бюджетного відшкодування дебетового сальдо податку на додану вартість відзначається як підприємцями, так і працівниками податкових органів. Механізм податку на додану вартість, котрий передбачає в разі перевищення податкового кредиту над податковими зобов`язаннями відшкодування платнику суми перевищення (дебетового сальдо з податку на додану вартість) із бюджету, прийнятий у більшості розвинутих країнах, які застосовують цей податок. Запровадження такого механізму в Україні (відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03. 04.1997 р.) вважалося прогресивним кроком, оскільки сприяло наближенню вітчизняного законодавства до європейських норм. Однак практика засвідчила, що застосування згаданого механізму в Україні характеризувалося не лише позитивними рисами[10.145].

Внаслідок нерівномірності надходжень податку до бюджету в більшості випадків відшкодування виплачувалось із запізненням. У зв`язку з цим чинний порядок виплати відшкодування викликав багато нарікань із приводу вимивання обігових коштів підприємств. Сума податку, що підлягала сплаті до бюджету, розраховувалась як різниця між сумою податку, отриманого від покупців за реалізовану продукцію, і сумою податку на додану вартість, сплаченого постачальникам в ціні придбаних товарів. Теоретично цей податок, який включається до ціни продукції, повинен повністю перекладатись на споживача. Саме споживач, а не підприємство, повинен нести тягар цього податку. Підприємство відповідальне лише за стягнення податку й внесення його до бюджету. Податок на додану вартість не повинен впливати на фінансовий стан підприємства, на його обігові кошти.

Якщо ж у підприємства виникло дебетове сальдо з податку на додану вартість, це означає, що відбувається іммобілізація його обігових коштів. Затримка відшкодування може призвести до того, що в певний момент у підприємства може виявитися недостатньо обігових коштів для ефективного функціонування й повної і своєчасної сплати податків. Однак чекати відшкодування підприємці можуть декілька місяців або їх змушують зараховувати податок у рахунок майбутніх платежів. І це незважаючи на те, що значна частина надходжень податку йде на виплату відшкодування.

Чинний порядок відшкодування податку на додану вартість викликає величезні проблеми і для бюджету, який практично стає донором підприємницьких структур (наприклад, у Донецькій області на 2000 рік розраховано базу сплати податку на додану вартість — 1 млрд. грн., а відшкодувати треба було 3,5 млрд. грн.)[16.13]. Розміри відшкодування практично вихолостили податкову базу , створену у Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській областях. Такі ж тенденції спостерігаються в Донецькій, Одеській, Волинській областях. Те, що податок на додану вартість насамперед спрямовується для відшкодування цього податку з одночасним зростанням експорту, призвело до непередбачених розмірів виплат із бюджету. При значному зростанні експорту до повернення може належати більше податку на додану вартість, ніж отримує бюджет. Результати діяльності Державної податкової Адміністрації України у 2000 — 2001 роках підтверджують позитивну динаміку для платників податку — суми виплат відшкодування зростають. Так, за 8 місяців 2000 р. було вилучено відшкодування на 5,8 млрд. грн., а за аналітичний період 2001 року — 8,6 млрд. грн. А надходження податку на додану вартість до бюджету становили відповідно 4 й 4,3 млрд. грн.[17.3]. Втім, проблема своєчасної виплати відшкодування й досі не розв`язана. Про це свідчать численні матеріали у засобах масової інформації та справи щодо відшкодування податку на додану вартість, які розглядаються в арбітражних судах.

Затримки виплати бюджетного відшкодування часто зумовлені великим обсягом зустрічних перевірок для підтвердження достовірності заявлених до повернення сум. Інколи такими перевірками охоплено кілька сотень суб`єктів підприємництва, тому вони потребують багато часу. Але їхня необхідність не пі дається сумніву : за матеріалами перевірок збережено для бюджету 250 млн. грн., незаконно заявлених до відшкодування ( дані на 01.06.2000). Малоймовірно, що проблеми з виплатою бюджетного відшкодування будуть розв`язані. Станом на 1.01.2001 року залишались невідшкодованими з бюджету 4 млрд. грн., а за прогнозами на кінець року ця сума становитиме 3 млрд. грн[22.4]. Склалася ситуація, коли Державна податкова Адміністрація України спочатку відшкодовує податок на додану вартість і лише потім кошти надходять до бюджету, хоча повинно бути навпаки. Податківці, змушені виплачувати відшкодування за рахунок інших платежів до бюджету. Тож вирішення питання щодо відшкодування податку на додану вартість залежить від надходжень до бюджету.

Стосовно виплати відшкодування експортерам отримувати його повинні лише ті, які раніше сплатили податок на додану вартість грошима і можуть це документально підтвердити, — відшкодовувати потрібно тільки суми реально сплаченого, а не нарахованого податку. Щоб отримати право на відшкодування податку на додану вартість, підприємство разом із розрахунком експортного відшкодування має надати має надати податковому органу митну декларацію на підтвердження того, що товар дійсно був експортований, та копії платіжних доручень, завірених банком, про розрахунки за придбаний товар ( у разі реекспорту надається ввізна митна декларація ). Якщо експортер не перерахував до бюджету грошей до подачі податкової декларації або, наприклад, розрахувався із постачальником за бартером, він не має права на відшкодування з бюджету дебетового сальдо податку на додану вартість.

Такий порядок потрібний для обмеження бартеру, поліпшення фінансового стану виробників експортної продукції, удосконалення механізму удосконалення відшкодування, для створення перешкод фіктивним фірмам в отриманні з бюджету значних коштів.

Loading...

 
 

Цікаве