WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Діюча система оподаткування підприємств - Дипломна робота

Діюча система оподаткування підприємств - Дипломна робота

До податків на результати діяльності відноситься податок на прибуток. Цей податок впливає на майбутнє підприємства. З метою ефективного управління механізмом формування прибутку підприємств доцільно ввести окремий податок на прибуток, який спрямовуватиметься на інвестування і окремий на споживання.

Податок на прибуток, що використовується на інвестування, визначає розмір частки нагромаджень і завдяки цьому формує майбутні можливості підприємства одержувати прибуток. Чим вища ставка цього податку, тим менша частка прибутку спрямовуватиметься на розвиток підприємства. Занадто високий рівень цього податку призведе підприємство до застою. Отже, рівень цього податку повинен бути невисоким.

Податок на прибуток, що споживається, діє на кожне підприємство як стимул підприємницької діяльності. Зростання ставки цього податку до певної межі впливає тільки на рівень споживання підприємців. Однак, якщо ставка переважає порогову величину, яка дорівнює величині банківського відсотка на депозит, то підприємство банкрутує. Різний пороговий рівень ставки податку на прибуток, що споживається, для різних підприємств може впливати на кількість і різноманітність чинних у національній економіці підприємств, а значить, і на спроможність економіки задовольняти потреби суспільства.

Ставки податку на прибуток, що споживається, і величина нарахувань на заробітну плату повинні бути взаємопов'язані, інакше грошові виплати

Чинна система оподаткування передбачає досить складні розрахунки щодо визначення розміру податкових відрахувань. Це викликано різноманітністю податкових ставок і баз, до яких ці ставки застосовуються. Причому бази для обчислення податків — це обсяг реалізації, сума надходження товарно-матеріальних цінностей, розмір оподатковуваного прибутку, дохід тощо. Як результат — допускаються помилки при визначенні бази оподаткування, при розрахунку розміру податку, порушуються строки платежу, застосовуються відповідні санкції і часто відхід підприємців до тіньової економіки.

Відсутність стабільності у податковій системі призводить до недовіри і скептицизму з приводу її удосконалення. У цьому зв'язку частина керівників підприємства краще себе почуває при недосконалій системі, оскільки ухиляння від податків будь-якими способами часто обходиться їм дешевше, ніж дотримання законодавства.

Про недосконалість податкової системи знає і держава. Саме з цієї причини останніми роками Верховною Радою, Кабінетом Міністрів України було видано кілька тисяч нормативних документів, які регламентують податкову систему. На жаль, ці численні документи її не спростили, а ще більше ускладнили. Полеміка стосовно проекту удосконалення оподаткування в Україні й розробки Податкового кодексу, що розгорнулася у Верховній Раді України, поки що ні до чого не привела.

Затверджені у 1997 році Закони України "Про податок на додану вартість" і "Про оподаткування прибутку підприємств" додали головного болю працівникам бухгалтерської служби. Якщо раніше наукова думка спеціалістів була спрямована на спрощення обліку й звітності, то ці два закони сприяли зростанню трудомісткості облікових робіт приблизно у 2 — 2,5 разу за рахунок обробки додаткових документів і складання реєстрів, котрі раніше не складалися. Це податкова накладна, книги купівлі й продажу товарів, журнали для обліку касових операцій тощо [17, с.120].

Виходячи з викладеного, щжоб податкова система запрацювала, необхідно фіскальний підхід до її побудови замінити стимулюючим. Для цього рекомендуємо всіх суб'єктів підприємницької діяльності розділити на 3 групи — малі, середні й великі підприємства.

До першої групи слід віднести підприємства з чисельністю працівників до 10 чоловік і повністю звільнити їх від оподаткування. Діяльність таких підприємств визначається викупленим патентом і ліцензіями, вартість яких має диференціюватися індивідуальними особливостями, місцем розташування тощо і визначатися податковими органами. Вартість патенту і ліцензій прирівнюється до податку. Отже, такі підприємства перевіряються лише на предмет наявності у них перелічених і викуплених документів.

Працівники обліку таких підприємств звільняються від численних розрахунків щодо обчислення податків. Підприємець має продумати доцільність відкриття такого підприємства і здійснення видів діяльності. Природно, вартість патенту і ліцензій повинна стимулювати діяльність таких підприємств.

Друга група — це підприємства з чисельністю працівників до 50 чоловік. Для таких підприємств слід, на нашу думку, ввести єдиний фіксований податок в абсолютній сумі терміном на 1 рік із розбивкою за місяцями. Його можна переглядати лише через рік. Суму фіксованого податку визначають податкові органи спільно з представниками обласної (міської) адміністрації, враховуючи місце розташування підприємства, вид діяльності, асортимент продукції, що виробляється, обсяг реалізованих товарів і ряд інших ознак. Розмір такого податку має бути оптимальним: він повинен відповідати інтересам суспільства і стимулювати діяльність підприємства, оскільки нерозподілена частка прибутку після фіксованого платежу повністю залишається у розпорядженні підприємства.

Введення фіксованого податку звільнить працівників бухгалтерії від додаткових витрат часу на виконання податкового законодавства, від численних податкових перевірок. Перевірці будуть підлягати лише підприємства, котрі з різних причин не розраховувалися з бюджетом фіксованим платежем. Підприємства даної групи не повинні звільнятися від патенту і ліцензії на право тієї чи іншої діяльності.

Зарубіжний і вітчизняний досвід переконує, що перевірка підприємств 1-ї і 2-ї груп при значній кількості податків коштує державі дорожче, ніж сума податків, що стягуються, пені, штрафів. Крім того, податкова адміністрація фізично не справляється з якісною перевіркою правильності обчислення податків і своєчасності їх перерахування. Інші форми контролю діяльності підприємства при фіксованому податку зберігаються. Йдеться про дотримання правил протипожежної безпеки, захист прав споживачів, про екологічний контроль тощо. Після закінчення року сума фіксованого податку може бути змінена у відповідності з обставинами, що виникли [8, с. 39].

Третя група підприємств — це більш великі суб'єкти підприємницької діяльності. Кількість податків для таких підприємств має залежати від характеру їхньої діяльності, профільності та інших особливостей, бути обмеженою і бути предметом пильної уваги податкових органів. Обмежена кількість прямих і непрямих податків сприятиме кваліфікованішій перевірці і знизить трудовитрати облікового апарату щодо обчислення і перерахування податків. Причому база для обчислення податків має бути більш-менш постійною, та її, крім того, було б важко приховувати. Такими базами для обчислення прямих і непрямих податків можуть бути розмір земельної площі, що займає підприємство, чисельність працюючих, вартість основних фондів тощо. Ці показники не піддаються різким коливанням, отже, і сума податкових відрахувань буде більш-менш постійною. Така система непрямого оподаткування сприятиме ефективному використанню землі, основних фондів, зростанню продуктивності праці, що дасть змогу збільшити нерозподілену частку прибутку. Чинна ж система обчислення прямих і непрямих податків залежно від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), суми отриманого прибутку, нарахованої заробітної плати доволі боляче б'є по оплаті праці працівників і часто зовсім не залишає прибутку у розпорядженні підприємства після його розподілу. Остання пропозиція дещо знизить і соціальне напруження.

Для вирішення зазначених питань у цій статті використано методику впливу податків на обсяг виробництва.

На графіку 1 крива С — функція національного споживання. Крива С + І враховує інвестиції. Ця крива сукупних видатків показує рівень бажаних видатків споживачів і підприємств відповідно до кожного рівня обсягу національного виробництва. В цьому випадку економіка перебуває у рівновазі в точці (В). в якій крива (С + І) перетинає лінію, проведену під кутом 45". Нові інвестиції переміщують точку рівноваги з точки А в точку В, тобто в бік збільшення валового національного продукту (ВНП).

Крива С + 1 + V відображає макроекономічну рівновагу в тому випадку, коли в аналізі враховуються урядові видатки й податки. За умови незмінних податків облік урядових видатків на товари і послуги дає нову рівновагу в точці С, де крива С + І + V перетинається з лінією, що проведена під кутом 45 .

Коли інвестиція та урядові видатки залишаються незмінними, зменшення податків збільшує рівноважний обсяг національного виробництва. Новий рівень рівноваги ВНП і сукупних видатків переміщується в точку Е, тобто в бік збільшення ВНП.

Графік 1. Вплив національного споживання, інвестицій, урядових видатків і зменшення податків на ВНП [14, с.35].

Loading...

 
 

Цікаве