WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Бухгалтерський облік розрахункових операцій в комерційних банках України - Дипломна робота

Бухгалтерський облік розрахункових операцій в комерційних банках України - Дипломна робота

Розрахункам притаманні, зокрема, економічні ризики, що виникають у тих випадках, коли втручання урядових органів або дії самого уряду перешкоджають чи ускладнюють своєчасне погашення заборгованості або зобов'язань; комерційні ризики, пов'язані з невчасним виконанням покупцем платіжних зобов'язань; кредитні ризики — для продавця, коли покупець не бажає або не може оплатити заздалегідь. обумовлену суму, а для покупця, що здійснив платіж, ризик того, що продавець, постачальник товарів/послуг не зможе або не побажає повернути назад аванс. Ці ситуації часто виникають у зв'язку з існуванням в Україні різних форм примусового обмеження розпорядження рахунком (зупинення операцій, арешту).

З огляду на ризики процес торгівлі є суперечливим — продавець хоче одержати за свій товар оплату якомога швидше, тоді як покупець віддає перевагу отриманню кредиту з тим, щоб здійснити оплату за товар не відразу, а розтягнути її на більш тривалий період, а отже, відстрочити момент остаточного розрахунку.

У практиці є кілька методів платежів, що розрізняються залежно від взаємного довір'я і ролі, яку покликані в кожному конкретному випадку відігравати банки при здійсненні розрахунків. Методи платежів — авансовий платіж, акредитив, оплата після відвантаження, інкасо —продавець і покупець узгоджують в угоді, визначаючи момент, коли продавець починає розпоряджатися коштами, сплаченими покупцем за його товар. Якщо розглядати методи платежу з погляду мінімізації ризиків для покупця і продавця, то найбільш безпечний метод платежу для продавця — отримання повної передоплати авансом до відвантаження товару. В цьому разі продавець не піддається ризику відмови покупця від платежу за поставлені /відвантажені йому товари/послуги. Авансовий платіж означає також, що продавець не надає покупцю ніякого кредиту, а отже, не відволікає власні обігові кошти. Продавцю авансовий платіж гарантує практично повну безпеку. Одночасно він видається надзвичайно небезпечним для покупця, оскільки може з'явитися ризик невиконання зобов'язань продавцем/постачальником. Крім того, авансовий платіж є завуальованою формою кредитування покупцем продавця/постачальника.

Можлива ситуація, яку в загальному вигляді можна описати так: внаслідок складання договору продавець і покупець прийшли до угоди, коли покупець виплачує гроші за товар, як тільки його відвантажено, і продавець надає документи про відвантаження в банк чи іншому посереднику для передачі їх покупцю проти платежу. Цей метод платежу надає певний захист продавцю і здійснюється, як правило, із застосуванням документарних форм розрахунків (акредитив, інкасо), проте він пов'язаний із додатковими витратами (оплата послуг посередника).

Розрахунки в порядку оплати після отримання товарів (послуг) являють собою продаж у кредит, при якому у продавця немає ніякої впевненості, що покупець розрахується в обумовлену дату. Можна сказати, що ці розрахунки одна з форм комерційного кредиту. Продавець, відвантажуючи товар покупцю, як правило, втрачає контроль за товаром і права на нього. Покупець, відповідно, дає згоду сплатити за товар у заздалегідь обумовлену дату в майбутньому, причому, як правило, він може розпоряджатися товаром на власний розсуд.

Враховуючи той факт, що оплата може здійснюватися із застосуванням різних методів розрахунків (чеки, векселі), реальне отримання грошових коштів може значно затриматися. Тобто, особливість такого методу розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух грошей.

Здається, що хоч який з методів платежу не використовувався б, неможливо здійснити платіж так, щоб ризик був мінімальним і для продавця, і для покупця. Але в ряді випадків ця проблема може бути вирішена шляхом застосування корпоративної платіжної картки. Її використання дає можливість:

підприємству — власнику карткового рахунку — уникнути ризику невиконання зобов'язань постачальником, що виникає у разі здійснення передоплати, оскільки працівник підприємства-платника може розплатитися корпоративною карткою безпосередньо при отриманні товару;

— торговцю — уникнути ризику неплатежу, що виникає у разі видачі товару за документами з наступною оплатою.

Тобто використання корпоративної картки дає змогу при здійсненні розрахунків у безготівковій формі максимально зменшити проміжок часу між зміною власника товару та моментом розрахунку за нього, а отже, мінімізує розрахунковий ризик. Окрім того, використання картки замість готівки зменшує криміногенність середовища навколо підприємства чи фізичної особи.

Щоб отримати можливість користуватися корпоративною карткою, юридична особа — суб'єкт підприємницької діяльності відкриває в установі банку картковий рахунок. Карткові рахунки за своїм призначенням відносяться до поточних рахунків і відкриваються відповідно до вимог Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті.

Порядок використання корпоративних карток встановлено в Положенні про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням (затверджене постановою Правління Національного банку України № 479 від 24.09.1999). Згідно з цим Положенням корпоративна картка – це платіжна картка, яка дає змогу її держателю провести операції за рахунок коштів, що обліковуються на картковому рахунку юридичної особи. Держателем корпоративної картки може бути довірена особа клієнта (зокрема, працівник клієнта — юридичної особи).

Згідно з пунктом 4.6 Положення довірені особи клієнтів — юридичних осіб можуть здійснювати операції з безготівкової оплати на території України в національній валюті України із застосуванням корпоративних платіжних карток на підприємствах торгівлі (послуг) та одержувати готівку в таких випадках:

1) одержання готівки для здійснення розрахунків, пов'язаних із виробничими (господарськими) потребами, в тому числі для оплати витрат на відрядження в межах України, з урахуванням обмежень, установлених нормативно-правовими актами Національного банку України з питань регулювання готівкового обігу;

2) здійснення розрахунків у безготівковій формі, пов'язаних зі статутною та господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також витратами на відрядження в межах України.

Операції держателів платіжних карток виконуються з оформленням розрахункових документів на паперових носіях (сліп, квитанція торговельного термінала, чек банкомату, чек касового апарату тощо), що складаються за місцем проведення операції в кількості примірників, потрібній для всіх учасників розрахунків. Сліпи, квитанція торговельного терміналу, чек касового апарата, оформлені відповідно до вимог згаданого вище Положення, мають статус первинного платіжного документа клієнта (довіреної особи клієнта), за яким виконана операція, і можуть бути використані при врегулюванні спірних питань між клієнтом і емітентом.

У зв'язку з активізацією і поглибленням економічних реформ в Україні, розвитком банківської інфраструктури все більше число комерційних банків включаються в нову для них сферу — обслуговування платіжних карток, і на тлі цих процесів одним із важливих етапів розвитку платіжної системи України стає впровадження системи безготівкових розрахунків населення за товари та послуги, які виконуються за допомогою платіжних карток Національної системи масових електронних платежів. Необхідні передумови для цього в країні в основному створені.

Постанови Правління Національного банку України № 18 від 28.01..1997 року "Про впровадження в Україні Національної системи масових електронних платежів" і №178 від 02.06.1997 "Про подальше розроблення Національної системи масових електронних платежів" визначили одним з пріоритетних завдань створення в Україні платіжної системи за безготівковими розрахунками населення у сфері торгівлі та послуг.

У 2000 р. здійснювалося пілотне впровадження цієї системи. З метою нормативної підтримки пілотного проекту Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) Національний банк України розробив Тимчасове положення про Національну систему масових електронних платежів (затверджене постановою Правління НБУ №161 від 24 04.2000). Положення визначає загальні принципи побудови НСМЕП, організаційну структуру, взаємовідносин між учасниками, загальну технологію роботи в НСМЕП, загальні правила документообігу і здійснення розрахунків, безпеку та регламент роботи НСМЕП.

Проте для активного впровадження карткових технологій необхідно забезпечити сумісність банкоматів і поширення РОS касових терміналів, щоб держатель картки був упевнений у тому, що він може розраховувати на отримання грошей і можливість розрахуватися карткою в будь-якому місці.

Loading...

 
 

Цікаве