WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Бухгалтерський облік активних операцій комерційних банків - Дипломна робота

Бухгалтерський облік активних операцій комерційних банків - Дипломна робота

Облік векселів здійснюється по ціні нижче його номінальної вартості на облікову ставку.

Таким чином, будь - який комерційний банк здійснює ту або іншу інвестиційну політику. Основними чинниками, які впливають на інвестиційну

політику, є прибутковість, ліквідність, готовність йти на великий ризик або навпаки, жертвувати прибутковістю заради забезпечення ліквідності.

2.2.2.Схожість, відмінність і зв'язок інвестиційних та позичкових операцій

У світовій практиці позичкові і інвестиційні операції комерційних банків є найбільш важливими, бо вони являють собою банківську діяльність з допомогою якої кредитні установи запускають в оборот свої ресурси з метою отримання прибутку.

Іншою важливою особливістю, що об'єднує ці операції, можна назвати їхню прибутковість. Інвестиційні і позичкові операції є найбільш прибутковими в банківській діяльності, а отже, вони займають найбільш питому вагу в складі активів комерційного банку, крім того, з іншого боку, інвестиційні і позичкові операції мають істотні відмінності.

Позичка являє собою вкладення засобів на відносно короткий період часу з умовою повернення її або її еквіваленту в сумі, що перевищує надану, на позичковий відсоток. Інвестування же - це використання грошей з метою забезпечення тривалого проміжку часу, причому, до того, як вкладені засоби будуть повернуті в банк.

Клієнт звертається в банк за позичкою при винекненіні потреби у нього в грошах, яку він не може покрити власними коштами. Таким чином, ініціатором кредитної угоди звичайно виступає позичальник, тоді як при інвестуванні банк сам приймає рішення про вкладення коштів в цінні папери з метою отримання прибутку. Як правило, при кредитуванні, банк є головним і єдиним або одним з небагатьох кредиторів, в той час як інвестування припускає безліч кредиторів. З цього можна вивести ще одну відмінність між позичковими і інвестиційними процесами, надання позичок обумовлює особисті стосунки між боржником і кредитором, тоді як інвестування - це відокремлена, знеособлена діяльність.

Між позичковими і інвестиційними операціями комерціййих банків існує тісний B3acM03B^30K. Оскільки ці операції є найбільш прибутковими, то, як правило, вони представляють для банку істотний ризик. Тому банки зобов'язані підтримувати оптимальну структуру своїх активів і в залежності від економічної ситуації змінювати її або на користь позичок, або на користь інвестицій.

2.2.3.Ризик інвестиційних операцій

Оцінка ризику і прибутку - це та основа, за допомогою якої приймаються раціональні і обгрунтовані рішення про вкладення коштів.

Ризик притаманний банківським інвестиціям можна поділити на три види: кредитний, ринковий і процентний.

Кредитний ризик характерний для цінних паперів, по яких можливе погіршення економічного становища емітентів цих паперів до такого ступеня, що вони будуть не в стані відповідати по своїх фінансових зобов'язаннях.

Ринковий ризик виникає при непердбачених і серйозних порушеннях на ринку цінних паперів і в економіці вцілому. У зв'язку з цим ринкова ціна деяких цінних паперів може значно знизитися, аж до рівня їхньої номінальної ціни, а інколи і нижче її.

Процентний ризик залежить від коливань ринкових ставок боргових зобов'язань по яких встановлений відсоток в договірному порядку з моменту їх випуску. Чим віддаленіший термін погашення такого боргового зобов'язання, тим вищий процентний ризик.

Здійснюючи інвестиційні операції, банки стежать за рівнем їхньої прибутковості. Віддача від вкладених коштів - повинна пропорційно відповідати ризикованості вкладень.

Ціни облігацій і прибутки по них взаємопов'язані. При низьких цінах прибутки від облігацій високі, і навпаки. Банк, що купує облігації по низьких процентних ставках, ризикує можливим зменшенням вартості інвестиційного портфеля у випадку підвищення ставок.

При зниженні процентних ставок ринкова вартість збільшується. Основним засобом зменшення ризику втрат є диверсифікація вкладень, коли капітал розподіляється між безліччю цінних паперів різної якості і різноманітних термінів погашення.

Слід відзначити, що з допомогою диверсифікації не можна повністю уникнути ризику, але можна його зменшити. При диверсифікації рекомендується обмежувати вкладення коштів в певний вид цінних паперів в розмірі 10% загальної вартості портфеля. По мірі розширення вмісту портфеля ця межа може знижуватися до 5% і менше.

Для комерційного банку найбільш важливими є питання якості і термінів погашення цінних паперів.

По відношенні до якості цінних паперів основна мета диверсифікації полягає в мінімізації ризику невиконання боржником зобов'язань. Це особливо важливо тоді, коли кошти вкладені в цінні папери низької якості.

Основна мета при диверсифікації по відношенні до термінів погашення полягає в утриманні ризику інвестиційного портфеля, зв'язаного з коливаннями процентних ставок, в межах, що відповідають прогнозованим прибутковості і ліквідності.

Як було розглянуто вище, цінні папери можуть не мати жодного кредитного ризику, але мають великий процентний ризик через коливання їхньої ринкової вартості в результаті змін процентних ставок. Таким чином, при їхньому продажі можуть бути або певний зиск, або збиток. По закінченні термінів облігації кошти можна реінвестувати в нові цінні папери.

Інвестиційна діяльність припускає певну структуру термінів погашення ціннних паперів. Найбільш розповсюджена так звана східчаста структура термінів погашення цінних паперів. При цьому засоби вкладаються таким чином, щоб в майбутньому кожний рік наставав термін погашення певної частини вартості цінних паперів. Кошти, що вивільняються реінвестуються в покупку нових цінних паперів з максимальним терміном. Це дозволяє забезпечити простоту контролю і регулювання і, стабільність прибутку. Однак диверсифікація не означає придбання будь-яких цінних паперів різноманітних видів, а припускає кваліфікований підхід і точні розрахунки. Диверсифікацію не можна розцінювати тільки як рутинний розподіл цінних паперів по їхніх термінах і якості. Занадто велика диверсифікація може негативно вплинути на ефективність інвестиційного портфеля.

2.3.Бухгалтерський облік на базі нарахування

2.3.1.Регулюючі проводки та їх характеристика

Згідно з концептуальною основою бухгалтерського обліку для підготовки звіту про прибутки та збитки і бухгалтерського балансу має вестися бухгалтерський облік на базі нарахування. Це значить, що всі завершені операції реєструються тоді, коли вони мали місце, незалежно від часу отримання або сплати грошей.

Бухгалтерський облік на базі нарахування вимагає застосовувати принцип реалізації і погодженості.

Принцип реалізації визнає, що доходи зароблені (тобто визнані) в тому періоді, коли пов'язана з ним операція мала місце, а не тоді, коли гроші фактично отримані.

Принцип погодженості визнає, що всі витрати, понесені у зв'язку із заробленням цих доходів, повинні узгоджуватися з доходами даного періоду.

Згідно з бухгалтерським обліком на базі нарахування доходи, як і видатки, повинні бути правильно визначені (оцінені) в кожному звітному

періоді. Доходи і видатки, а також активи і зобов'язання оцінюються і відображаються в обліку за принципом обережності.

Наприкінці кожного облікового періоду мають бути зроблені бухгалтерські проводки для тих операцій, наслідки яких поширюються за рамки року, в якому здійснилася початкова операція. Такі проводки називаються регулюючими.

Регулюючі проводки робляться з метою зміни сальдо певних рахунків в кінці облікового (звітного) періоду. Регулюючі проводки мають такі чотири основні характеристики:

1. Сальдо рахунку (доходів або витрат) у звіті про прибутки і збитки змінюється.

2. Сальдо рахунку (активів або зобов'язань) у бухгалтерському балансі змінюється.

3. Вони, як правило, реєструються в кінці облікового періду.

4. Вони ніколи прямо не впливають на рахунки "Готівкові кошти' та "Кореспонденський рахунок'.

Існують чотири різні типи регулюючих проводок, а саме : І .Доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (відкладений дохід). Сума, одержана наперед, називається незаробленим, або відкладеним доходом. Незароблений дохід повинен бути віднесений на період, в якому виконуються послуги або здійснюється якась банківська операція. Коли був отриманий дохід, регулююча проводка, як правило, необхідна в кінці періоду. Такий запис визначає:

• правильну суму доходу, заробленого протягом поточного періоду;

• решту коштів, як зобов'язання, забезпечити в майбутньому банківськими послугами чи операціями.

2. Доходи, зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід). Наприкінці поточного облікового періоду (якщо були здійснені банківські операції або надані послуги) дохід від наданих операцій -зароблений, але ще не отриманий.

Loading...

 
 

Цікаве