WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік і аудит. Облік, аналіз і аудит витрат в системі фінансового обліку (на прикладі ВАТ "Опілля") - Дипломна робота

Облік і аудит. Облік, аналіз і аудит витрат в системі фінансового обліку (на прикладі ВАТ "Опілля") - Дипломна робота

Склад загальновиробничих витрат показано у рисунку 2.1. [7, c.94].

Загальновиробничі витрати

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями, витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого цехового, дільничого, лінійного) призначення.

4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшення якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Рисунок 2.1. Склад загальновиробничих витрат

Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва. По відношенню до обсягу виробництва відрізняють постійні і змінні загальновиробничі витрати.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. А це значить, що змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості готової продукції.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Згідно з П(С)БО 16 нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланового обслуговування виробництва. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійно.

Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки у випадку, коли фактичний виробництва дорівнює ао перевищує нормальну потужність.

Якщо фактичний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня виробництва, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду, у якому вони виникли, і включаються до собівартості реалізованої продукції.

Підхід до розподілу загальновиробничих змінних і постійних витрат наведено на рисунку 2.2. [8, c.415].

Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат до собівартості реалізованої готової продукції є економічно обгрунтованими, оскільки виробнича собівартість продукції не повинна підлягати різким коливанням, а витрати виходячи з принципу обачності не знижуються, а відображаються в тому періоді, коли вони понесені.

Загальновиробничі витрати

Змінні

Непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямопропорційно обсягу виробництва

Розподіл

Постійні

Непрямі витрати на виробництво, що залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва

Розподіл

Пропорційно базі розподілу при фактичній потужності звітного періоду

Пропорційно базі розподілу при нормальній виробничій потужності

Відносяться на собівартість виробленої продукції (рахунок 23)

Розподілені

Нерозподілені

Відносяться на собівартість виробленої продукції (рахунок 23)

Відносяться на собівартість реалізованої продукції у переоді їх виникнення (субрахунок 901)

Рисунок 2.2. Розподіл загальновиробничих витрат

Таким чином, при визначенні собівартості реалізованої продукції необхідно врахувати виробничу собівартість реалізованої готової продукції і нерозподілені загальновиробничі витрати.

Склад витрат, що входять до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) можна зобразити схематично (рисунок 2.3.) [40, c.35].

У центрі уваги облікової роботи перебуває облік прямих витрат. Під ними слід розуміти витрати, які виникають під час виробництва продукції, є економічно-однорідними, плануються, обліковуються і коригуються окремо для кожного виду продукції. Це витрати виробничо-технологічного призначення. Вони становлять основу собівартості продукції, мобільні протягом коротких проміжків часу і змінюються пропорційно обсягу продукції. До таких витрат належать сировина, основні й допоміжні матеріали, що беруть участь у технологічному процесі виготовлення продукції, напівфабрикати, паливо й енергія для технологічних цілей, заробітна плата тощо.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)

Наднормативні виробничі витрати

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати

Виробнича собівартість продукції (робіт послуг) реалізованої протягом звітного періоду

Прямі матеріальні витрати

Прямі витрати на оплату праці

Інші

прямі витрати

Прямі матеріальні витрати

Постійні

Змінні

Рисунок 2.3. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)

Організації контролю за економним і раціональним використанням матеріалів, їх обліку надається особливого значення. Це зумовлено тим, що їхня питома вага в собівартості продукції на більшості промислових підприємств становить 75-85% [51, c.42] у сукупних витратах виробництва, що дає підставу віднести ці виробництва до матеріаломістких галузей промисловості. До таких виробництв відноситься і ВАТ "Опілля".

Практика свідчить, що використання підприємствами сировини безперервно зростає. З одного боку, збільшується кількість компонентів, одержаних із уже використаних видів сировини, з другого – вдосконалення техніки і технології отримання продукції дає змогу організувати виробництво нових видів виробів. Тому зростання зарплати, її зміни впливають на собівартість у кілька разів менше, ніж зростання матеріальних витрат. Якщо економія одного відсотка суми оплати праці, за підрахунками економістів, знижує собівартість на 0,15-0,30%, то економія 1% затрачених на виробництво сировини, матеріалів, палива, енергії знижує собівартість на 0,65-0,76%.

Якщо монополізи і фондовий розподіл матеріальних ресурсів спонукали безконтрольне їх використання, то перехід до ринку (нехай навіть у його початковому і недосконалому вигляді) змушує серйозно турбуватися про зниження матеріаломісткості продукції і робіт.

Однією з необхідних умов підвищення ефективності формування величини матеріальних ресурсів у виробництві є досягнення максимальної повноти і достовірності інформації про фактичний рівень витрат матеріалів. Однак нині їх облік на більшості виробничих підприємств не задовольняє цих вимог.

Loading...

 
 

Цікаве