WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік і аудит. Облік, аналіз і аудит витрат в системі фінансового обліку (на прикладі ВАТ "Опілля") - Дипломна робота

Облік і аудит. Облік, аналіз і аудит витрат в системі фінансового обліку (на прикладі ВАТ "Опілля") - Дипломна робота

Однак фірма використовує і внутрішні ресурси, які належать їй самій. Із концепції зумовлених витрат можна зробити висновок: незалежно від того, є даний фактор виробництва власністю підприємства чи ні, визначений спосіб його використання пов'язаний із певними витратами фірми.

Витрати власних і самостійно використовуваних ресурсів виробництва відбивають внутрішні витрати підприємства. Вони є неоплаченими витратами, адже не набувають цінового (вартісного) виразу. Внутрішні витрати могли б дорівнювати виплатам інших фірм за надання їм власних ресурсів, якби вони не використовувались самостійно. Фактично, внутрішні витрати фірми є втраченою вигодою від альтернативного використання власних ресурсів.

Щоб утримати власні ресурси від альтернативного використання іншими фірмами, потрібно забезпечити їх економічну ефективність на своєму підприємстві. Зокрема, щоб утримати такий ресурс, як підприємницька здібність, у межах свого підприємства, потрібна мінімальна виплата, яка називається нормальним прибутком, що стає доходом власника цього ресурсу. Оскільки нормальний прибуток є виплатою власникові ресурсу, він розглядається витратою і включається до внутрішніх витрат підприємства.

Отже, витратами вважаються усі платежі підприємства — зовнішні чи внутрішні, які необхідні для того, щоб здобути і утримати виробничі ресурси (закуплені і власні) для використання на даному підприємстві.

У зв'язку із існуванням зовнішніх і внутрішніх витрат, розрізняють як два види витрат — економічні і бухгалтерські, так і два види прибутку підприємства — економічний і бухгалтерський.

Економічні витрати підприємства — це усі зумовлені витрати: зовнішні і внутрішні, бухгалтерські витрати включають тільки зовнішні витрати підприємства, які набувають грошової форми. Бухгалтерські витрати завжди оплачені фірмою, тобто — це грошові виплати, а економічні витрати можуть бути й неоплаченими — у тій частині, яка утворюється внутрішніми витратами.

Бухгалтерський прибуток — це грошова виручка підприємства за відрахуванням бухгалтерських, тобто зовнішніх, витрат. Економічний прибуток — це загальна виручка фірми за відрахуванням усіх витрат (як зовнішніх, так і внутрішніх).

Співвідношення економічних і бухгалтерських витрат та економічного і бухгалтерського прибутку покажемо схематично.

Загальна грошова виручка

Підприємства

Економічний

прибуток

Бухгалтерський

Прибуток

Економічні витрати (внутрішні і зовнішні, включаючи нормальний прибуток)

Бухгалтерські витрати (виключно зовнішні, грошові витрати)

Рис. 1.2. Співвідношення економічних і бухгалтерських

витрат

У системі бухгалтерського обліку відображаються витрати і доходи, які набувають вартісного (грошового) виразу, тобто бухгалтерські витрати і бухгалтерський прибуток.

Витрати, які не залежать від обсягів виробництва фірми, називають постійними. Вони включають вартість машин, механізмів, обладнання, орендні і процентні платежі, амортизаційні відрахування, заробітну плату управлінців тощо.

Витрати, котрі визначаються обсягом виробництва продукту, називають змінними. До них відносять вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, транспортні витрати, заробітну плату основних робітників тощо.

Сума постійних і змінних витрат утворює повні, або валові (загальні) витрати підприємства. Повні (валові, або загальні) витрати — це сума грошових виплат фірми на виробництво визначеного обсягу продукції.

Величина витрат, розрахована на одиницю продукту (на одиницю його вартості), утворює середні витрати. Розрізняють середні повні (валові, або загальні), середні постійні і середні змінні витрати підприємства.

Середні постійні витрати (AFC) визначаються таким чином:

Середні змінні витрати (AVC) визначаються так:

Cередні повні витрати (АТС) визначаються за формулою:

При цьому

Середні повні (валові, або загальні) витрати підприємства постійно порівнюють із ринковою ціною одиниці даного продукту. Коли повні витрати нижчі від ринкової ціни, фірма одержує прибуток від кожної реалізованої одиниці продукту, тобто функціонує рентабельно (прибутково) у межах даного обсягу випуску.

Витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукту у порівнянні із існуючим обсягом випуску називають граничними витратами підприємства. Граничні витрати (МС) обчислюються за такою формулою:

Визначення граничних витрат має дуже велике значення для діяльності підприємства. Економічний сенс їх обчислення полягає у тому, що при порівнянні граничних витрат із загальними середніми визначається виробнича стратегія фірми. Якщо граничні витрати нижчі від середніх повних (МС < АТС), фірма може сміливо нарощувати обсяг випуску продукту, якщо ж граничні витрати підприємства вищі від середніх повних (МС > АТС), тоді фірмі потрібно думати про термінове скорочення обсягу виробництва. Баланс граничних і середніх повних витрат (МС = АТС) є найвигіднішим для підприємства. За такого обсягу випуску продукту, який називають рівноважним, його виробництво буде найприбутковішим. Фірма здобуває рівноважне становище на ринку, її прибутки у розрахунку на одиницю продукту найвищі.

Водночас вид і структура витрат підприємства залежать від ринкового періоду.

У найкоротшому періоді фірма не встигає зреагувати своїми витратами на зміну ринкової ціни, у короткому періоді вона реагує зміною своїх змінних витрат, а у тривалому періоді вона встигає змінити усі свої витрати, які, таким чином, усі стають змінними. Отже, короткострокові витрати є постійними і змінними, а довгострокові витрати — тільки змінними. Це накладає певні особливості на діяльність і ринкову стратегію фірми у короткому і тривалому ринкових періодах.

Зокрема, у довгостроковому періоді принципове значення має віддача від масштабу виробництва, яка відсутня у короткостроковому періоді.

Розрізняють три види віддачі від масштабу виробництва:

  • зростаюча віддача від масштабу (економія від масштабу випуску), коли довгострокові середні витрати фірми знижуються разом із зростанням обсягів виробництва;

  • постійна віддача від масштабу виробництва, коли довгострокові середні витрати не залежать від його обсягу;

  • спадна віддача від масштабу (негативна економія від масштабу випуску), коли довгострокові середні витрати зростають разом із зростанням обсягів виробництва фірми.

    Якщо є економія від масштабу, зростання обсягів випуску продукції стає вигідним, адже поступово зменшуються середні витрати, однак, коли з'являється спадна віддача від масштабу, нарощувати обсяг випуску продукту недоцільно, адже середні витрати зростають. Межа зміни економії від масштабу визначається рівнем довгострокових граничних витрат підприємства.

    Існують три причини зміни віддачі від масштабу виробництва (економії від масштабу): неділимість виробництва (одні і ті ж неділимі фонди розповсюджуються на зростаючий обсяг випуску, що зменшує витрати); спеціалізація виробництва (зростання продуктивності факторів виробництва внаслідок його спеціалізації зменшує витрати); технічні переваги великомасштабного виробництва (у великому виробництві більші можливості застосування більш прогресивної і продуктивної техніки, що зменшує витрати).

    Основною причиною зростання витрат від спадної віддачі факторів виробництва (негативної економії від масштабу) стає зростання витрат на управління великомасштабним виробництвом. Водночас фірма, досягши мінімально можливих середніх витрат, може, маніпулюючи витратами, певний час утримувати їх на цьому рівні при зростанні обсягів виробництва, підтримуючи постійну віддачу від масштабу.

    Величезне значення при визначенні ринкової стратегії фірми має бухгалтерський облік, адже саме його показники визначають рівень витрат і доходів підприємства.

    Водночас у нашій системі бухгалтерського обліку не застосовуються показники середніх і граничних витрат, що значно знижує її ефективність. Облік ґрунтується на параметрі собівартості продукції, який не вписується у теорію зумовленості витрат і сучасну ринкову концепцію бухгалтерського обліку.

    Собівартість продукції — .

    Цей показник відображає уявлення про вартість як результат виключно праці і ігнорує вклад інших факторів виробництва, тобто відбиває марксистську концепцію витрат. Собівартість є своєрідним аналогом середніх витрат фірми, однак аналогія тут неповна — собівартість продукту і середні витрати мають різну структуру. Витрати виробництва продовжуються трактуватись витратами праці, а не витратами усіх виробничих ресурсів, не враховуються важливі елементи середніх витрат і граничні витрати.

  • Loading...

     
     

    Цікаве