Наступний контроль здійснюється відповідно до Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" шляхом проведення ревізій і тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств. На відміну від попереднього та поточного, наступний контроль передбачає перевірку господарських операцій після їх здійснення. Тому його ефективність у поточній господарській діяльності підприємств менша, ніж попереднього і поточного. Але наступний контроль характеризується більш повним і глибоким підходом до вивчення фінансово-господарської діяльності. Він здійснюється на державному рівні, і це дає можливість забезпечити всебічну і комплексну перевірку правильності і законності фінансово-господарських операцій на підприємствах, виявляє порушення і зловживання, які інколи можуть приховуватись системою поточного контролю.
Особливістю наступного фінансово-господарського контролю є поглиблене і кваліфіковане вивчення і дослідження всіх операцій і процесів виробничо-фінансової діяльності підприємства. Наступний контроль проявляється у вигляді ревізій, тематичних перевірок та перевірок достовірності показників звітності. У системі наступного контролю особливу роль виконує ревізія фінансово-господарської діяльності, яка здійснюється на рівні державної контрольно-ревізійної служби.
4. Ревізія у системі фінансово-господарського контролю
Вирішення питань про місце ревізії у системі фінансово-господарського контролю має теоретичне і практичне значення, дозволяє не тільки уніфікувати термінологію, але і має прямий вплив на організацію і методику проведення ревізій.
Не існує єдиної точки зору щодо визначення місця ревізії у системі фінансово-господарського контролю. Ревізію поряд з перевіркою, спостереженням, порівнянням, розслідуванням, обслідуванням, експертизою і лабораторними аналізами одні спеціалісти відносять до елементів методу господарського контролю, інші - до найважливіших його методів, а треті - одночасно до методу і форми здійснення контролю.
Ревізії на підприємствах проводяться у формі наступного фінансово-господарського контролю. Разом з тим, ревізія - це методи контролю, за допомогою яких здійснюється перевірка виробничої і фінансово-господарської діяльності на підприємствах. Тому в системі фінансово-господарського контролю ревізія існує як форма періодичного наступного контролю, який здійснюється специфічними методами і прийомами, що висвітлені в наступних розділах. Крім ревізії виділяють також інші форми наступного фінансово-господарського контролю. Так, ряд авторів, зокрема Криніцин Ф.І., до них відносять: тематичну перевірку (обслідування), облікову перевірку звітності. Але такий поділ форм контролю навряд чи доцільний. Виділяють і інші види перевірок, наприклад, перевірка виконання прийнятих рішень. До форм періодичного наступного фінансово-господарського контролю, крім ревізій, необхідно віднести тематичну перевірку (обстеження), перевірку виконання прийнятих рішень, облікову перевірку звітності.
Але як у теорії, так і в практиці немає чіткого розмежування понять "ревізія" та "перевірка". Необґрунтованим є відокремлення ревізії від перевірок і в нормативних актах, що регулюють питання процедур здійснення контролю і ревізії.
Отже, ревізія - це система контрольних процедур, що здійснюються спеціальним ревізійним апаратом, який за певний період часу перевіряє виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств з точки зору доцільності та економічної ефективності, достовірності і законності здійснених господарських операцій, забезпечення збереження засобів виробництва і предметів праці.
Під контрольними процедурами розуміють як застосування у процесі ревізії прийомів фактичного і документального контролю, так і прийомів, вироблених іншими науками, а також одержання письмових пояснень і довідок, вилучення документів тощо.
Нові методи і форми господарювання вимагають від підприємств працювати з урахуванням потреб ринку та споживача. Основним показником діяльності підприємства стає розмір одержаного прибутку, що є регулятором, за допомогою якого держава впливає на підприємства шляхом відрахувань до бюджету. Тому, перевіряючи фінансово-господарську діяльність під час ревізії, необхідно більше уваги зосереджувати на перевірці правильності відображання у звітності доходів, прибутку, повноти і своєчасності передбачених відрахувань до бюджету.
Підприємства промисловості найчастіше використовують форму госпрозрахунку, яка ґрунтується на нормативному розподілі доходу, одержаного після покриття з виручки матеріальних витрат. Тому важливим завданням ревізій, які здійснюються відповідними органами, повинно стати надання практичної допомоги підприємствам щодо внутрішньогосподарського контролю і обліку.
При проведенні ревізій на підприємствах, які працюють у нових умовах, не потрібно також забувати про перевірку збереження власності, виявлення ознак можливих крадіжок, зловживань. Послаблення контролю за збереженням цінностей і коштів, коли новий економічний механізм ще недостатньо розвинений, може створити умови для значних крадіжок, особливо з боку керівних працівників.
Важливим напрямом контрольно-ревізійної роботи стає оцінка діяльності кооперативів, створених при підприємствах, а також виробничих одиниць, переданих в оренду. Наприклад, при перевірці роботи підрозділів (цехів, ділянок, відділів тощо), що працюють на орендному підряді, поряд з іншими процедурами контролю потрібно перевіряти законність укладання і дотримання умов договору між орендаторами і підприємствами-орендодавцями, в якому повинні обумовлюватися умови оренди основних засобів, об'єм продукції (товарів, робіт, послуг) за номенклатурою, кількістю і якістю, який орендатор повинен продати (відпустити) орендодавцю, обґрунтовані ціни на сировину, матеріали, готову продукцію, порядок компенсації матеріального збитку тощо; формування госпрозрахункового доходу орендарів і економічна доцільність та законність його використання, економічна ефективність діяльності орендних підрозділів; обґрунтованість і законність здійснюваних господарсько-фінансових операцій, що здійснюються. При цьому перевіряються: організація обліку в орендатора на підставі обліку доходів і витрат; правильність ведення особових рахунків у бухгалтерії орендодавця; відповідність даних особових рахунків даним книги обліку доходів і витрат;