WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Координація діяльності контрольно-ревізійних і правоохоронних органів щодо здійснення контролю і попередження зловживань - Реферат

Координація діяльності контрольно-ревізійних і правоохоронних органів щодо здійснення контролю і попередження зловживань - Реферат


Реферат на тему:
Координація діяльності контрольно-ревізійних і правоохоронних органів щодо здійснення контролю і попередження зловживань
1. Координація процедур контролюючих і правоохоронних органів
Основу правового поля для втручання державних органів у діяльність суб'єктів господарювання становлять статті 41 і 67 Конституції України, стаття 55 Закону України "Про власність", статті 10 і 15 Закону України "Про підприємництво" та статті 32 і 33 Закону України "Про підприємства в Україні".
Суть зазначених положень цих законодавчих актів полягає у тому, що держава гарантує власникові непорушне володіння, користування і розпорядження об'єктами власності. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Тобто, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та інтереси інших громадян і суспільства в цілому, що охороняються законом; не завдавати шкоди навколишньому середовищу, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Ця вимога стосується як контролюючих, так і правоохоронних органів, її порушення в момент призначення ревізії чи перевірки може призвести не тільки до відміни їх результатів, але і до подання позову до контролюючого органу з метою відшкодування об'єкту контролю шкоди, заподіяної неправомірним втручанням у реалізацію власником його прав щодо володіння, користування й розпорядження майном в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 Закону України "Про власність".
Необхідно врахувати і те, що в засадах державної політики України в галузі прав людини, які затверджені постановою Верховної Ради України 17.06.99 № 757-ХІV, міститься таке положення: "Визнання обмеженості свободи держави, її органів і посадових осіб відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише те, що прямо передбачається законом".
Стосовно державної контрольно-ревізійної служби в Україні (далі - ДКРС), нормативно-правовим актом, який визначає завдання, функції, права і відповідальність її органів, є Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон). При прийнятті рішення про можливість проведення органом ДКРС ревізії чи перевірки положення Закону не можуть бути підмінені положеннями Законів України "Про прокуратуру" чи "Про міліцію", що визначають повноваження органів прокуратури Міністерства внутрішніх справ (МВС). Адже жодним із законів не визначено, що органам ДКРС делегується право здійснювати за їх зверненнями ревізії і перевірки незалежно від форми власності й одержання бюджетних коштів.
Згідно зі статтею 14 Закону органи ДКРС проводять ревізії і перевірки суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності за постановою прокурора або слідчого, винесеною в ході розслідування кримінальної справи. За дорученням прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкових адміністрацій у випадках, передбачених Законом, органи ДКРС проводять ревізії та перевірки на підконтрольних підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності.
Якщо стосовно змісту частини першої і другої зазначеної статті 14 Закону непорозуміння між контролюючими і правоохоронними органами виникають лише зрідка і в основному щодо поняття "підконтрольні", то через відсутність правового трактування Закону частина третя цієї статті, що викладена в редакції: "Ревізії та перевірки на прохання правоохоронних органів можуть проводитись також і в інших випадках, передбачених чинним законодавством", майже завжди стає своєрідним яблуком розбрату. Законодавець у січні 1993 року настільки нечітко виклав це положення, що тривалий час ніхто аргументовано не може довести, в яких ще випадках, крім передбачених у першій і другій частині статті 14 Закону, органи ДКРС можуть проводити ревізії і перевірки.
Керуючись зазначеними положеннями нормативно-правових актів, виходячи з узагальнення практики розгляду арбітражними судами справ за участю контрольно-ревізійних органів та приписів прокурорів, що пред'явлені органам ДКРС за підсумками перевірки виконання Указу Президента від 23.07.98 № 817 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", контрольно-ревізійні працівники вважають, що інших випадків для проведення органами ДКРС самостійно ревізійних дій чинним законодавством не визначено.
Окремі правоохоронці категорично не погоджуються з таким підходом. Вони стверджують, що, відмовляючи у проведенні ревізій на непідконтрольних підприємствах за дорученнями правоохоронних органів, які здійснюють дослідчі перевірки, органи ДКРС тим самим нехтують вимогами чинного законодавства.
Тобто маємо не ними викликаний спір двох органів виконавчої влади, обов'язок яких захищати інтереси держави, включаючи її громадян і суб'єктів господарювання.
Для вирішення цієї проблеми через прийняття відповідного нормативно-правового акта доцільно розглянути правові підстави, що дають право правоохоронним органам вимагати проведення ДКРС ревізій і перевірок.
Головним законодавчим актом, на який часто посилаються представники правоохоронних органів при зверненні щодо обов'язкового проведення ревізії, є Кримінально-процесуальний кодекс (КПК) України. Цей Кодекс діє під час дізнання, попереднього слідства або судового розгляду справи. В ньому визначено перелік учасників кримінального судочинства: обвинувачений, підозрюваний, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші представники, а також інші учасники процесу - свідок, експерт і спеціаліст.
Поряд із регламентацією прав і обов'язків цих осіб Кодекс визначає права й обов'язки судді, прокурора, слідчого та особи, яка проводить дізнання.
Однак жодним пунктом чи статтею Кодексу не визначено повноваження органів ДКРС або ревізора щодо проведення ревізій і перевірок.
Не визначено також місця акта ревізії серед доказів за кримінальною справою. За статтею 65 Кодексу акт ревізії в кращому разі можна класифікувати як "інший документ".
Дійсно, стаття 66 Кодексу містить положення про те, що особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд мають право "вимагати проведення ревізії" і що "виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій". Проте зазначені положення записані в статті "Збирання і подання доказів", а право "вимагати проведення ревізії" надане лише зазначеним вище особам у справах, що перебувають у їх підпорядкуванні.
При одержанні відомостей про порушення і за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, прокурор, слідчий, орган дізнання чи суддя повинні порушити кримінальну справу. У такому випадку ніяких суперечностей відносно трактування частини першої статті 14 Закону щодо проведення"ревізії та перевірки суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності за постановою прокурора або слідчого, винесеною в ході розслідування кримінальної справи", між органами ДКРС і правоохоронними органами немає.
Коли ж даних
Loading...

 
 

Цікаве