WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Фінансовий стан суб’єктів господарювання та їх податкоспроможність - Реферат

Фінансовий стан суб’єктів господарювання та їх податкоспроможність - Реферат

коштів з обороту в зв'язку з прискоренням або додатково залучених в оборот при уповільненні оборотності визначається множенням одноденного обороту з реалізації на зміну тривалості обороту:
+Е = ((фактична виручка) / (дні в періоді)) ?Тоб.
Збільшення суми прибутку за рахунок зміни коефіцієнта оборотності капіталу можна розрахувати шляхом множення приросту коефіцієнта оборотності на фактичний коефіцієнт рентабельності продажу і на фактичну середньорічну суму капіталу:
? П = ?Коб Rрпф ?Кф.
У ході аналізу необхідно також оцінити ефективність використання капіталу. Для цього обчислюють три основні показники прибутковості:
- загальну рентабельність інвестованого капіталу;
-ставку прибутковості позичкового капіталу, інвестованого кредиторами;
- ставку прибутковості (рентабельності) власного капіталу.
Загальна рентабельність інвестованого капіталу визначається відношенням загальної суми прибутку (і власника, і кредиторів, як до сплати податків, так і після) до маси інвестованого ними капіталу.
Розрахунок, виходячи з прибутку до сплати податків, провадиться таким чином:
R = ВП / (ВК + ПК),
де ВП - валовий прибуток до сплати податків та відсотків за позиками;
ВК - власний капітал;
ПК - позичковий капітал.
Розрахунок після сплати податків:
R = (ЧП + ФВ) / (ВК + ПК),
де ЧП - чистий прибуток після виплати податків та відсотків;
ФВ - фінансові витрати щодо обслуговування кредиторської заборгованості.
Якщо порівняти показники рентабельності до і після сплати податків, то отримаємо вплив оподаткування на прибутковість капіталу.
Ставка рентабельності позичкового капіталу розраховується відношенням маси прибутку, виплаченого власниками кредиторам, до суми інвестованого ними капіталу:
РПК = (сума виплачених відсотків за кредити інвесторам) / (середньорічна сума боргових зобов'язань підприємства (включаючи і борги постачальникам та іншим кредиторам)).
Рентабельність власного капіталу являє собою відношення маси чистого прибутку, отриманого за звітний період, до середньорічної вартості власного капіталу:
РВК = ЧП / ВК.
Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податків утворюється за рахунок ефекту фінансового важеля. Його значення залежить від оподаткування та кредитної політики (у тому числі щодо відстрочок за податками). Він може бути розрахований таким чином:
ЕФВ = (R(1 - Ко) - СВ) (ПК / ВК),
де Ко - коефіцієнт оподаткування;
СВ - ставка позичкового відсотка, передбачена контрактом.
Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позичкових коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вище позичкового відсотка.
Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:
1) різниці між рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податку і ставкою відсотка за кредити;
2) плеча фінансового важеля, тобто відношення: ПК/ ВК.
Позитивний ефект фінансового важеля виникає, якщо (R(1 - Ко) - СВ) > 0. Якщо (R (1 - Ко) - СВ) < 0, створюється негативний ефект фінансового важеля (ефект "кийка"), у результаті чого відбувається "проїдання" власного капіталу.
4. Процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку у фінансовому аналізі називають левериджем. Розрізняють три його види: виробничий, фінансовий і виробничо-фінансовий.
Факторну модель чистого прибутку можна подати таким чином:
ЧП = ВР - ВВ - ФВ,
де ЧП - чистий прибуток;
ВР - виручка;
ВВ - виробничі витрати;
ФВ - фінансові витрати.
Витрати виробничого характеру - це, у даному випадку, витрати на виробництво і реалізацію продукції, тобто повна собівартість. За відношенням до обсягів виробництва продукції ці витрати поділяють на постійні і змінні. Взаємозв'язок між обсягами виробництва, постійними і змінними витратами характеризується показником виробничого левериджу.
Виробничий леверидж - це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості продукції та обсягів її випуску. Його рівень розраховують як відношення приросту валового прибутку ?П (%) (до виплати відсотків за кредитами та податками) до темпів приросту обсягів продажу у натуральних або умовно-натуральних одиницях ?Vрп (%):
Кв.л. = ?П (%) / ?Vрп (%).
Він показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягів виробництва. При високому його значенні навіть незначний спад або збільшення виробництва продукції спричиняє істотні зміни прибутку. Більш високий рівень виробничого левериджу характерний для підприємств із високим рівнем технічної оснащеності виробництва. При підвищенні рівня технічної оснащеності збільшується частка постійних витрат і рівень виробничого левериджу. У зв'язку з цим збільшується ступінь ризику недоотримання виручки, необхідної для відшкодування постійних витрат.
Другою складовою формули чистого прибутку є фінансові витрати (витрати щодо обслуговування боргу). Вони залежать від суми позичкових коштів та їхньої частки в загальній сумі інвестованого капіталу. Як зазначалося, збільшення плеча фінансового важеля (співвідношення позичкового і власного капіталу) може призвести як до збільшення, так і до зменшення чистого прибутку.
Взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням власного та позичкового капіталу складає поняття фінансового левериджу. Фінансовий леверидж у сучасній літературі визначається як потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позичкового капіталу. Він розраховується таким чином:
Кф.л. = ?ЧП (%) /?П (%),
де ?ЧП - темп приросту чистого прибутку;
?П - темп приросту валового прибутку.
Цей коефіцієнт показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, однією із складових якого є його плече, що розраховується як відношення позичкового капіталу до власного. Збільшуючи або зменшуючи плече важеля залежно від наявних умов, можна впливати на прибуток і прибутковість власного капіталу.
Зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з можливою нестачею коштів для виплати відсотків за довгостроковими кредитами. Незначна зміна валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що небезпечно при спаді виробництва.
Якщо підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів, коефіцієнт фінансового левериджу
Loading...

 
 

Цікаве