WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Розв’язання структурних проблем податкової системи - Реферат

Розв’язання структурних проблем податкової системи - Реферат

податки. Введення єдиного соціального податку означатиме визначення реального рівня податкового навантаження на фізичних та юридичних осіб. Це нововведення зменшить податкове навантаження на фонд оплати праці та спростить звітність, пов'язану з функціонуванням таких фондів, дозволить спростити процедуру його збору, забезпечить одноманітність податкової бази, однакові фінансові санкції та гарантії захищеності платників, зменшить кількість перевірок.
За рахунок соціального податку повинні фінансуватися заходи, що зараз здійснюються з соціальних фондів. Ставку податку слід періодично переглядати з метою приведення у відповідність загальній економічній ситуації соціальних витрат. Зокрема, прискорити проведення Пенсійної реформи шляхом переходу на персоніфіковані пенсійні рахунки, що дасть реальну змогу скоротити ставку соціального податку.
В умовах трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці країни, особливого значення набуває мито як один з головних інструментів регулювання зовнішньоекономічної політики держави шляхом обмеження ввозу іноземних товарів, захисту та заохочення розвитку вітчизняного виробництва та стимулювання вивозу національних товарів.
Основною спрямованістю стягнення мита є формування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави у цю сферу. На відміну від інших, фіскальна функція цього податку (формування дохідної частини бюджету) має вторинний характер, тому збільшення питомої ваги мита в структурі податкових надходжень бюджету (що відповідає країні, яка знаходиться на перехресті важливих торгових шляхів і має значний промисловий експортний потенціал) повинно відбуватися не за рахунок збільшення ставок цього податку, а шляхом розширення бази оподаткування. Це, перш за все, прокладання сучасних транспортних магістралей, трубопроводів, побудова (модернізація) митниць та морських портів зі значною пропускною спроможністю, що сприятиме суттєвому збільшенню товарообігу через нашу країну і, як наслідок, до збільшення надходжень від сплати мита. По-друге, уряд має активізувати свої зусилля у напрямі укладання вигідних торговельних контрактів для вітчизняних товаровиробників, збільшення квот для національної продукції, включення нашої країни до Всесвітньої торговельної організації.
До прямих податків також належить плата (податок) за землю. Хоча її частка у структурі доходів Зведеного бюджету України незначна й у 2000 році становила лише 2,8 %, проте регулюючий потенціал досить високий. Це, зокрема, стосується впливу диференціації ставок податку за землю залежно від регіону на рівномірне розміщення продуктивних сил по території країни. Плата за землю, крім того, спонукає власника землі або землекористувача до більш раціонального використання земельних ресурсів.
Коли мова йде про посилення ролі цього податку як регулятора ефективного використання землі, то, в першу чергу, мається на увазі збільшення обсягів надходжень від плати за землю в натуральному вираженні. А зростання питомої ваги цього податку в структурі доходів Зведеного бюджету - вже питання другорядне, оскільки серед головних його недоліків є те, що сума його не залежить від доходів, які отримує власник або землекористувач. Саме тому в більшості розвинених країн з ринковою економікою частка податку на землю в структурі податкових надходжень незначна або зовсім відсутня, як, наприклад, у США.
Головною проблемою зі сплати цього податку для України на сьогоднішній день є завершення процесу економічно обґрунтованої грошової оцінки усіх земельних ділянок у країні та законодавче визначення права власності на землю, не задеклароване, а фактичне; врегулювання усіх юридичних та економічних колізій у питаннях володіння землею, її продажу, даруванням, передачі у спадок тощо. Саме тоді, коли цей ресурс буде мати визначену ціну та фактичного власника, можна піднімати питання про ефективне використання землі. Тому в подальшому цей податок може трансформуватися у рентний платіж за земельний ресурс, величина якого залежатиме від доходу, що буде отримувати власник або землекористувач від його використання.
Вирішення питання щодо оптимізації переліку податків і зборів має відбуватися у двох площинах, а саме: визначення їх загальної кількості, а також розподіл між бюджетами різних рівнів. Згідно із Законом України "Про систему оподаткування" усі податки і збори (обов'язкові платежі) поділяються на загальнодержавні та місцеві. Такий поділ здійснено відповідно до політичного устрою, який законодавчо визначений та закріплений у Конституції України. З метою фінансового забезпечення функцій, які покладено на державу, відбувся розподіл бюджетів на державний та місцеві адекватно до системи делегування влади.
Серед структурних проблем податкової системи слід відзначити значну нерівномірність у розподілі податків між бюджетами різних рівнів (державним та місцевими). Протягом останніх трьох років частка місцевих податків і зборів у структурі податкових надходжень була на рівні не більше 2 % від загального обсягу. Це свідчить про явну недостатність власних фінансових ресурсів для вирішення завдань, що стоять перед органами місцевого самоврядування. Така ситуація призводить, у свою чергу, до виникнення міжбюджетної кризи в країні. Існування практики повного або часткового закріплення надходжень від справляння окремих загальнодержавних податків у місцевих бюджетах, механізм надання яких щороку змінюється, не вирішує цієї проблеми остаточно, а тільки заганяє у глухий кут і робить її вирішення ще більш проблематичним.
Для вирішення проблеми фінансового забезпечення місцевих бюджетів необхідно законодавчо визначити джерела надходження коштів до цих бюджетів. Вище вже йшла мова про введення податку на нерухомість та включення його до складу місцевих. Крім того, для зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів необхідно чітко визначитися з переліком загальнодержавних та місцевих податків. Світова практика дає приклади існування в деяких країнах самостійних місцевих податків (наприклад, податок на прибуток корпорацій) або розподілу у певному співвідношенні загальнодержавних податків між бюджетами різних рівнів. На наш погляд, в Україні більш доцільним є останній варіант. Необхідно встановити відрахування від загальнодержавних податків на довготривалій основі до місцевих бюджетів. Подібну практику найбільш доцільно запровадити щодо податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян. Це дозволить розв'язати ряд регіональних соціально-економічних проблем.
Виходячи з викладеного, доцільно використовувати наступну структуру податкової системи.
Загальнодержавні податки
1. Прибутковий податок з громадян.
2. Податок наприбуток підприємств.
3. Єдиний соціальний податок.
4. Податок на додану вартість.
5. Акцизи.
6. Мито.
7. Державне мито.
8. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.
9. Плата за землю.
10. Збір від плати за транзит через територію України мінеральної сировини.
Місцеві податки і збори
1. Місцевий прибутковий податок з громадян.
2. Місцевий податок на прибуток підприємств.
3. Податок на нерухомість.
4. Податок на транспортні засоби.
5. Ринковий податок.
6. Готельний податок.
7.
Loading...

 
 

Цікаве