WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Концептуальні положення реформування податкової системи в україні - Реферат

Концептуальні положення реформування податкової системи в україні - Реферат

недоліках механізму сплати першого податку він більш підходить підприємствам, оскільки після всіх розрахунків з бюджетом у платника залишається більше обігових коштів. Більше того, методом екстраполяції виявлено, що із збільшенням кількості виробничих циклів перевага (дельта, див. рисунок 4.2) ПДВ зростає.
ПДВ не вільний від недоліків та вад, які є основною причиною того, що саме з ним пов'язані найбільша кількість судових суперечок і невдоволеності платників. Зміни й нововведення, проведені в Україні в 1997 році, на наш погляд, не призвели до подолання багатьох існуючих проблем. Значною мірою цей податок і надалі залишається податком з обороту. Головні його недоліки такі:
- несвоєчасне відшкодування від'ємного сальдо податку та дебетових оборотів при експорті;
- неправомірне покарання покупців, які отримали "фальшиві" накладні, замість покарання тих, хто їх виписує;
- намагання оподатковувати грошові операції, наприклад, вексельного обороту, а також інвестицій;
- неправильне тлумачення бартерних операцій;
- надмірне оподаткування послуг, що супроводжують експортні поставки;
- застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань;
- використання дуже короткого звітного періоду для відшкодувань.
Водночас не можна абстрагуватися і від недоліків, які спричиняють втрати бюджетних надходжень. Серед них слід відзначити деякі положення щодо застосування нульової ставки. Практично дотується продаж товарів на внутрішньому ринку, однак це не стало відчутною допомогою споживачам, а лише підняло рентабельність сфери перерозподілу. До групи таких недоліків можна віднести й необхідність виписки податкових векселів при імпорті товарів. Підраховано, що погане адміністрування, яке призвело до скасування ПДВ на критичний імпорт, стало причиною щорічних втрат бюджету на рівні 600 млн. гривень.
Торкаючись проблем адміністрування податку на додану вартість, особливо слід наголосити, що такі правила потребують радикального спрощення. Це стосується режиму виписки накладних та їх обліку, спрощення системи оподаткування торгівлі, в першу чергу сезонної продукції, звільнення від оподаткування операцій з переміщення комунальної або державної власності в межах сфери її управління, вирішення питання щодо застосування нульової ставки до послуг, допоміжних експорту товарів.
Усе це переконує, що основні труднощі застосування податку на додану вартість стосуються саме механізму сплати та обчислення бази оподаткування, а не власне його використання. Саме цей напрям найбільш перспективний погляду удосконалення ПДВ. Тут можна цілком погодитися з позицією А.М. Соколовської, яка стверджує, що на даному етапі необхідно знайти розв'язання трьох найболючіших проблем щодо ПДВ - відшкодування податку, сплаченого в ціні придбаних матеріальних ресурсів, для експортерів; перегляд системи податкових пільг; перегляду законодавчої норми щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань3.
Підводячи підсумки, ми приходимо до висновку про недоцільність заміни ПДВ на інший вид обігового податку. Не маючи суттєвих переваг перед ПДВ, податок з реалізації створює подвійне оподаткування, а наочне значне зменшення ставки податку компенсує втрату бюджетних надходжень штучним нагромадженням валових матеріальних витрат, які входять у базу оподаткування. Прихильники заміни ПДВ на податок з реалізації вважають, що така ситуація сприятиме розвитку ресурсозберігаючих виробництв. Проте не береться до уваги той факт, що основні виробничі фонди більшості українських підприємств застарілі, виробництва енергоємні, а впровадження нових технологій потребує великих капіталовкладень. Зростання кінцевої ціни товару, зменшення кількості обігових коштів, падіння бюджетних доходів, що показує наведений вище аналіз, - це ті чинники, які можуть тільки поглибити кризу. Врешті-решт, вони не сприяють ні структурним реформам, ні удосконаленню податкової системи України.
4. Зважаючи, що у короткостроковому періоді відсутні можливості суттєвого розширення бази оподаткування, слід особливо виважено підходити до формування бюджетних доходів. Зменшуючи ставки податків, потрібно мати резерви для компенсації бюджетних втрат. На жаль, деякі прихильники заміни ПДВ на податок з реалізації не тільки не визначають такі резерви, а й паралельно виступають за відміну податку на прибуток. Це здатне ще більше посилити бюджетні проблеми. Враховуючи рівень надходжень до державного бюджету від справляння податку на прибуток, у результаті слід очікувати виникнення суттєвого дефіциту бюджету.
Щодо відміни податку на прибуток, необхідно брати до уваги і такий фактор. Суто теоретично повне скасування податку можливе лише у випадку, коли в економіці певної країни, яка функціонує в автономному режимі (тобто економіка закрита, що вже неможливе з огляду на світові тенденції), працює модель чистої конкуренції. Це означає, що прибуток підприємця детермінований ринковими факторами, тобто рух виробничих ресурсів (праця, капітал, сировина тощо) між галузями економіки є вільним і формується на підставі взаємодії попиту і пропозиції. Така модель має бути сталою у довгостроковому періоді. Наприклад, у США тільки на даному етапі соціально-економічного розвитку майже після десятиріччя зростання економіки, яке триває й надалі, починається дискусія стосовно скасування податку на прибуток корпорацій.
Оскільки українську економіку не можна вважати такою, що вийшла на траєкторію довготривалого економічного зростання, то практична реалізація пропозиції щодо скасування податку на прибуток виглядає утопічною. В Україні фактично монополізований паливно-енергетичний комплекс, від якого, до речі, залежить уся економіка країни, тому податок на прибуток залишається єдиним інструментом, за допомогою якого держава може регулювати внутрішні ціни. У таких умовах це лише активізує потребу його вдосконалення, особливо в напрямі регулювання і стимулювання діяльності юридичних осіб. Сьогодні доцільно вести мову тільки про запровадження цільових пільг за цим податком. Так, для стимулювання економічного розвитку з бази оподаткування доцільно вивести інвестиційні витрати підприємств, що спрямовуються на розвиток вітчизняного виробництва, а також витратина розвиток науки і нових технологій.
Щодо доцільності застосування ПДВ та податку на прибуток підприємств, то висновок один. Вони як головні структурні елементи податкової системи України на сучасному етапі її розвитку повинні залишитися у її складі, але повинні відбутися важливі зміни, мова про які буде продовжена у наступному параграфі, що дасть можливість підвищити їх регуляторну функцію.
5. Поряд з тим, потреба раціоналізації податкової стратегії висуває вимогу критичного ставлення до існування ряду інших податків, які формують сучасну податкову систему. Їх існування свідчить про те, що податкова система існує не задля забезпечення пріоритетів фізичних осіб та підприємств, а навпаки - суб'єкти оподаткування існують тільки як засіб забезпечення державного бюджету доходами.
Особливо це стосується податків, які не мають джерел для їх сплати, а саме: збору до інноваційного фонду, збору до дорожнього фонду, комунального податку,
Loading...

 
 

Цікаве