WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Збалансування бюджету та його вплив на податкову систему - Реферат

Збалансування бюджету та його вплив на податкову систему - Реферат

(variance ratio test).
У результаті розрахунку серійної кореляції для показника дефіцит/профіцит бюджету у відсотках до ВВП ми отримали значення коефіцієнта кореляції (-0,056). Це низький від'ємний рівень, який не дозволяє стверджувати про існування певного зв'язку. Крім того, на значення цього показника впливало суттєве скорочення ВВП протягом звітного періоду, а держава з різних причин була не в змозівідповідними темпами зменшувати свої видатки. Тому існує потреба проаналізувати баланс державного бюджету щодо його видатків. Характеризуватиме й рівень бюджетної дисципліни уряду його здатність дотримуватися встановлених фінансових обмежень.
Значення коефіцієнта серійної кореляції для показника дефіцит/профіцит бюджету у відсотках до видатків бюджету склало (-0,11). Виходячи з наявності від'ємної кореляції, зміну балансу бюджету слід інтерпретувати швидше у термінах повернення до середнього значення дефіциту, ніж з позицій довготривалих тенденцій до збалансування державного бюджету. При цьому середнє значення балансу бюджету у відсотках до ВВП та його видатків за аналізований період (1992-2000іроки) становило (-5,37) та (-10,75) відповідно.
Для з'ясування достовірності отриманих характеристик проведемо додаткову перевірку гіпотези про повернення до середнього значення показника дефіциту бюджету за допомогою тесту дисперсійних відношень (variance ratio test). Зважаючи на негативну динаміку ВВП протягом досліджуваного періоду, баланс державного бюджету доцільно розглядати щодо до його видатків. Тому застосуємо статистичну перевірку дисперсійних відношень саме для цього показника.
Дисперсія серії щорічних даних становить 89,23. Приведемо дисперсії щорічних даних та квартальних до єдиного масштабу. Відношення отриманого показника (89,23/4) / (15,09), де знаменником є дисперсія балансу бюджету в місячному масштабі, суттєво менше одиниці (1,48). Це свідчить про присутність додатної серійної кореляції, тобто припущення про схильність показника балансу бюджету повертатися протягом 1992-2000 років до середнього значення не підтверджується. Аналогічні процедури дослідження центральної тенденції були застосовані для показника балансу бюджету з 1996 до 2000 року і отримано такі ж самі висновки.
Таким чином, при зміні макроекономічних умов дійсно має місце тенденція до скорочення дефіциту державного бюджету. Водночас необхідно відзначити, що дані статистичні розрахунки висвітлюють не всі проблемні аспекти у бюджетно-податковій сфері. Так, немає достатніх доказів тому, що за чинної фіскальної політики у середньо- та довгостроковій перспективі уряд буде в змозі досягти стійкого збалансування доходів та видатків бюджету.
Наприклад, частка ВВП, яка перерозподіляється через державний бюджет у 2000 році, за доходами становила 40,5 %, за видатками - 38,2і% (див. табл. 3.26). Втім за чотири роки (з 1996 по 2000) частка ВВП, що перерозподіляється через бюджет, за доходами зменшилася лише на 1,9 %, а за видатками - на 5 %. Тому у підсумку можна зробити наступні висновки.
Уряд все ще не може досягти стійкого збалансування державного бюджету, а досвід переконує, що держава неефективно долає тенденцію до хронічного перевищення видатків над доходами, хоча в Україні спостерігається загальна тенденція до збалансування доходів і видатків державного бюджету України. Уряд докладає надзусиль до досягнення бездефіцитного бюджету. Однак динаміку балансу державного бюджету необхідно розглядати щонайменше у двох аспектах.
По-перше, стосовно фази економічного циклу. Якщо економіка знаходиться у фазі падінні або стагнації, уряду необхідно збільшувати державні видатки аби знову вийти на фазу економічного росту. Зазвичай збільшення державних видатків супроводжується бюджетним дефіцитом.
По-друге, значення має не тільки баланс бюджету, а й джерела покриття дефіциту. Звичайно, уряду необхідно приділяти увагу контролю за інфляційними процесами, щоб переваги від росту державних видатків мали більш масштабні ефекти, ніж зростання цін. Отже, повинна існувати узгодженість, підпорядкованість фіскальних і грошово-кредитних інструментів регулювання економіки стосовно поставлених цілей розвитку. Саме тому нижче здійснюється відповідний аналіз.
Із самого початку самостійності в здійсненні економічної політики основним завданням, яке постало перед Україною, було створення власних грошово-кредитної та податково-бюджетної систем. Вирішувалося воно без достатнього врахування їх взаємодії, і такий підхід у цілому відповідав вимогам поточної ситуації. Стосовно монетарної політики, найважливішим було задоволення потреб у купівельних засобах та регулювання пропозиції грошей. Кредитна політика будувалася переважно на використанні різниці між ставкою рефінансування НБУ, процентними ставками комерційних банків та дохідністю за облігаціями внутрішньої державної позики. Головне завдання, яке стояло перед фіскальною сферою, пов'язувалося з акумуляцією ресурсів для задоволення фінансових потреб бюджету та досягнення бюджетного балансу.
У підсумку склалася ситуація, коли збільшення обсягів платіжних засобів не призвело до зростання виробництва, кредитні позики носили переважно короткостроковий характер і в основному надавалися для торговельно-посередницької діяльності, а надходження до державного бюджету не зростали, що призводило до загострення проблеми бюджетної розбалансованості.
Однак і сьогодні при більш виважених кроках щодо розвитку податково-бюджетної та грошово-кредитної систем залишається актуальною потреба їх діалектичного поєднання. Якщо його не існує, це означає, що діюча економічна політика, як і раніше, породжуватиме досить антагоністичні суперечності між вказаними системами, що, врешті-решт, лише підсилюватиме економічну кризу. Ця потреба відповідає вимогам як економічної теорії, так і господарської практики ринкових держав.
З погляду напрямів підвищення ефективності грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики, фахівці одностайні у тому, що вони пов'язані з розвитком реального сектора економіки. Такий підхід до формулювання основного орієнтира витікає з економічної стратегії, проте важливими стають практичні дії, які сприятимуть її реалізації. Тут конкретні заходи, які слід здійснити, вбачаються різними та навіть протилежними. Так, сьогодні проголошується думка, "що період гіперінфляції зовсім не був такою вже страхітливою кризою"23. Тому висловлюються пропозиції щодо використання експансіоністської грошової політики для додаткового стимулювання дефіцитності бюджету (5-6 % ВВП) з метою випереджаючого зростання внутрішнього
Loading...

 
 

Цікаве