WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податок на додану вартість - Реферат

Податок на додану вартість - Реферат

прибуткового податку в грошових доходах населення протягом періоду, що аналізується, залишається майже незмінною (за винятком 1999 року), тоді як частка прибуткового податку з громадян у загальному обсязі податкових надходжень має тенденцію до зростання. Пояснити таку ситуацію можна тим, що сьогодні оподатковуються, в основному, грошові доходи населення у вигляді заробітної плати, частка якої у 1999 році становила 47,7 % від загальної суми доходів. Щодо інших доходів громадян, то через відсутність достовірних даних про ці доходи (наприклад, реалізація товарів і продуктів на неорганізованих ринках тощо) вони, як правило, не підлягають оподаткуванню або оподатковуються не повністю. У результаті неповного оподаткування податкове навантаження на сукупні доходи громадян не зазнає суттєвих змін. Це свідчить про наявність істотних суперечностей діючої податкової системи.
Про суперечності у сфері оподаткування доходів громадян свідчать і дані, які характеризують відношення сумарних надходжень прибуткового податку з громадян до чисельності працюючих у народному господарстві (табл. 3.7).
Таблиця 3.7
Динаміка надходжень прибуткового податку з громадян на одного працюючого у народному господарстві, грн./чол.*
* Розраховано за даними Державного комітету статистики України.
Як свідчать наведені дані, відбувається збільшення податкових надходжень зі сплати прибуткового податку з громадян у доходах Зведеного бюджету в цілому та від кожного працюючого у народному господарстві. Зокрема, це можна пояснити зростанням номінальної середньої заробітної плати в цілому по народному господарстві, що, в свою чергу, свідчить про позитивні тенденції, які відбуваються в економіці країни. Але, на жаль, реальна заробітна плата протягом періоду, що аналізується, має тенденцію до зменшення, тільки у 2000 році відбулося її незначне зростання. Тобто фактично відбувається зростання податкового навантаження на доходи громадян, а не їх реальне збільшення.
Плата за землю
До прямих податків також належить плата за землю, яка є одним з найстаріших в історії податком, його платниками є власники землі та землекористувачі, у тому числі й орендарі. Через те, що від стягнення плати за землю майже неможливо ухилитися, оскільки неможливо сховати земельну ділянку, то надходження від цього податку мають стабільний характер. Цей податок, як і податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян, також відповідає принципу соціальної справедливості. Більшу суму сплачує той, хто має більшу площу земельної ділянки та кращої якості. Плата за землю, крім того, має переваги з точки зору економічної ефективності. Так, цей податок стимулює ефективне використання землі та за рахунок запровадження диференційованих ставок, залежно від регіону, сприяє більш рівномірному розміщенню продуктивних сил по території країни. На жаль, переваги від справляння цього податку на практиці реалізуються неповною мірою через відсутність приватної власності на землю (тільки почався процес розпаювання колгоспних земель) та остаточного визначення реальної грошової вартості земельних ресурсів по території України, тобто бази оподаткування.
Плату за землю в Україні було введено з метою раціонального використання та охорони земель, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення державного земельного кадастру земель тощо. Також передбачалося цільове використання сум надходжень від плати за землю. Але в умовах фінансової кризи цей податок використовувався як додаткове джерело поповнення загального обсягу доходів бюджету.
Як свідчать дані таблиці 3.3, плата за землю не має суттєвого бюджетного значення, її питома вага знаходиться у межах від 0,8 до 3,9 % у доходах Зведеного бюджету та щороку зазнає відчутних коливань. Така тенденція прямо пов'язана з фінансовим станом платників податків. В умовах кризового падіння обсягів виробництва підприємства - основні платники податку - не мають можливості сплачувати його в повному обсязі. Крім того, розмір плати за землю не залежить від доходів, які отримують платники, тобто відсутня гнучкість при справлянні цього податку. Отже, існує суперечність між розміром земельного податку, який не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів, суб'єктом плати за землю (платником податку) і об'єктом оподаткування (земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні). Тільки усунувши зазначені суперечності при сплаті цього податку, можна говорити про зростання реальної значущості плати за землю в структурі доходів Зведеного бюджету.
Таким чином, оптимізація співвідношення між прямими та непрямими податками в Україні як ключовий напрям підвищення ефективності оподаткування залишається проблемою, що потребує нагального вирішення. Однак слід враховувати, що таке співвідношення залежить від двох вирішальних факторів: життєвого рівня основної маси населення та стереотипів трактування тих чи інших податків, які склалися у різних країнах. Низький життєвий рівень населення об'єктивно обмежує масштаби прямих податкових вилучень з доходів фізичних та юридичних осіб. Що стосується другого фактора, то цей вибір безпосередньо витікає з характеристик прямих і непрямих податків - переваг та недоліків кожного з них. Тому, формуючи стратегію побудови моделі податкової системи, логічно враховувати ці фактори, а також теоретичні узагальнення таких характеристик і, виходячи з них, приймати рішення щодо сфери практичного застосування прямих і непрямих податків.
В економічній літературі широко застосовується розподіл податків стосовно об'єкта оподаткування. Це податки з факторів виробництва (податок на прибуток, прибутковий податок з громадян, плата за землю тощо) та податки з товарів (ПДВ, акциз). Подібна класифікація податків особливо корисна для цілей макроекономічного аналізу, оскільки дозволяє чітко розмежувати податки на споживання та податки на фактори виробництва, що, в свою чергу, також зумовлює ефективність податкової системи. На жаль, така класифікація не знайшла необхідного практичного використання, хоча частково реалізована при класифікації податків, яка застосовується при складанні звітів про виконання Зведеного бюджету (табл. 3.8).
Водночас, з метою аналізу щодо визначення регулюючого потенціалу, закладеного у структурі податкової системи, така класифікація недостатня. Відомо, що погляд на проблему підіншим кутом зору часто дозволяє отримати несподівані результати аналізу. Зокрема, для визначення ефективності оподаткування та коригування на цій основі податкової і бюджетної політики, досить важливим є аналіз структури податкової системи за ознакою об'єкта оподаткування.
Таблиця 3.8
Структура податкових надходжень до Зведеного бюджету України*
* Розраховано за даними Державного казначейства України.
У системі оподаткування України за простим переліком більшість складають податки з факторів виробництва (капітал, праця, земля, природні копалини тощо). Їх кількість становить 9, у той час як податками на товари фактично є ПДВ, акцизний збір, мито. При цьому до об'єкта "Праця та підприємництво" віднесено прибутковий податок з громадян та податок на прибуток підприємств, до об'єкта "Капітал" - податки на
Loading...

 
 

Цікаве