WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкова система в структурі інструментів державного регулювання перехідних економік - Реферат

Податкова система в структурі інструментів державного регулювання перехідних економік - Реферат

Можна говорити, щоперехідні економіки більш рівні в бідності. У цей же час передові країни світу взагалі мають більший рівень розшарування населення за рівнем доходів, проте й більш потужний середній клас, доходи якого є на порядок вищими, аніж у відповідної соціальної групи в перехідних економіках. Як показує досвід, високі темпи зростання ВВП ще не є достатньою умовою поліпшення соціально-економічного стану у країні.
Крім того, в перехідних економіках податки та бюджетні трансферти є менш ефективним інструментом регуляторної політики уряду, аніж у розвинених економічних системах. Чому відбувається втрата ефективності - то вже більш складне питання.
Фахівці МВФ дають певні відповіді, які, проте, на наш погляд, не є аксіоматичними. Так, вони висловлюють думку, що59:
- перехідні економіки мають структуру податкової системи, у якій, як правило, домінують непрямі податки і водночас майже відсутні податки на капітал і майно. Слабка система адміністрування дає суб'єктам господарської діяльності багато можливостей для ухилення від сплати податків. Існує велика різниця між податковими режимами де-юре і де-факто60. Ці характеристики роблять неможливим ефективне виконання податковою системою регулюючої функції. Посилюють кризу корупція і бюрократія;
- тільки 13 з 36 досліджених податкових систем перехідних економік мали ознаки прогресивної системи, решта були або пропорційними, або регресивними. При цьому у середньо- і довгостроковому періодах рівень податкової прогресії в деяких економіках зменшився.
Не можна не погодитися з тезою про те, що регулятивний потенціал податкової системи найбільше реалізується тільки тоді, коли система є прогресивною.
При цьому можна констатувати певні риси прямих податків, які домінують у розвинених країнах. Вони надають податковій системі властивостей прогресивної. У подальшому цей аспект дослідження буде висвітлено більш ґрунтовно. Але тут необхідно акцентувати увагу на тому, що прямі податки, на відміну від непрямих, володіють більшим регулятивним потенціалом з таких причин:
- прямі податки повніше реалізують принцип соціальної справедливості, адже загальновідомо, що непрямі податки є податками на бідних;
- непрямі податки - це податки на споживання. Споживання обмежується людськими, суто фізіологічними, психологічними, споживчими вимогам. При певному рівні насичення людських потреб споживання, в середньому, перестає збільшуватися. Громадяни заощаджують більше коштів. Тому в економіках з високим рівнем достатку порівняно з перехідними сплачується більше податків з неспожитого доходу (заощаджень), який перерозподіляється на користь незаможних верств населення.
Подібні дослідження дають багато корисних висновків, на які слід зважати при проведенні подальших наукових розробок та відпрацюванні практичної моделі оподаткування. Однак при цьому обов'язковою є необхідність врахування таких вагомих індивідуальних чинників кожної країни, як специфіка податкового режиму, система адміністрування і навіть менталітет нації.
Історична динаміка ролі держави переконливо показала, що на етапі глибоких трансформаційних змін особливо велика роль належить державі та її здатності ефективно користуватися наявним економічним інструментарієм. Щодо дій чисельних українських урядів на етапі трансформації вітчизняної економіки, то увага вже зверталася на те, що їх можна визначити терміном "політика напівзаходів". Повніше сутність такої характеристики можна розкрити за допомогою роботи відомого російського економіста Єгора Гайдара "Тактика реформ і рівень державного навантаження на економіку"61.
Країнами з високою динамікою розвитку економіки (принаймні, за рівнем зростання ВВП) є такі, що свого часу вдалися до жорстких реформаційних заходів (Польща, Чехія, Словаччина, Естонія).
В Україні була проведена лібералізація цін, проте не було водночас припинено дотації державним підприємствам (м'які бюджетні обмеження), не запроваджено інститут банкрутства, грошова реформа проведена запізно. У цей же час на економічну активність суб'єктів господарювання впливав істотний податковий тягар. Це було неправильно апріорі, оскільки на етапі становлення середні і малі підприємства повинні були отримати поштовх і стимули до розвитку. Уряд же, навпаки, "задушив" їх податками.
Так, у 1994 році гранична ставка прибуткового податку з громадян дорівнювала 90 %, а ПДВ нараховувався не з чистого доходу підприємств, а з обсягів реалізації, що призводило до багаторазового стягнення коштів за один і той же обсяг чистої продукції. Про фіскальний характер оподаткування свідчить той факт, що питома вага чистих податків у структурі ВВП зросла з 3,9 % у 1991 до 14,2 % у 1995 році62.
Поряд з цим, можна констатувати той факт, що ефективність регуляторних дій уряду через економічні важелі в Україні істотно зменшилася. Зокрема, Є. Гайдар відзначає, що у перехідних країнах, де було застосовано "шокову терапію", зберігся великий рівень перерозподілу ВВП через державний бюджет (від 45 до 50 % ВВП і більше). Тому податки в цих країнах змогли відіграти роль не лише ефективного фіскального заходу, а й стати важливим регулятивним інструментом. Держава через податкову систему здатна доволі ефективно впливати на економічні процеси. Ефективність цих дій залежить виключно від іманентних характеристик уряду, зокрема рівня компетентності, корупції, бюрократії тощо.
Звичайно, зроблений висновок не є догмою. Принаймні, Є. Гайдар робить скидку на те, що частка ВВП, яка перерозподіляється через державний бюджет, більша у тих країнах, які за своїм політичним устроєм ближче до унітарної моделі держави. Відповідно, у країнах, де більш розгалужена система державної влади, така частка ВВП є, як правило, меншою.
Важливо відзначити, що дискредитація ідеї сплати податків, а відповідно, й безпідставне приниження регулятивного потенціалу податкової системи є наслідком існуючого протиріччя, яке притаманне перехідним економікам нового типу. Це протиріччя полягає у тому, що уряди таких країн намагаються збалансувати рівень реальних доходів із завищеними соціальними зобов'язаннями, які дісталися їм у спадок від адміністративно-командної системи. Результат цього "збалансування" - прихований дефіцит державного бюджету та низька податкова дисципліна. При цьому імпульси неплатежів в економіці виходять від самого уряду, який намагається видати бажане за дійсне. Розраховувати на стабілізацію податкових надходжень і, відповідно, на підвищення ефективності регуляторного потенціалу податків доводиться лише тоді, коли буде хоча б приблизна рівність між зобов'язаннями уряду та можливостями їх фінансування. Наприклад, у розвинених країнах, особливо останнім часом, багато уваги приділяється збалансуванню доходів і витрат бюджету (див. табл. 1.6).
Таблиця 1.6
Фіскальний баланс у деяких розвинених країнах світу (% ВВП)
За даними, наведеними у таблиці 1.6, загалом простежується чітка тенденція збалансування доходів і витрат
Loading...

 
 

Цікаве