WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методи державного регулювання економіки та їх взаємодія - Реферат

Методи державного регулювання економіки та їх взаємодія - Реферат

для підвищення ефективності бюджетно-податкових методів регулювання є узгодження окремих заходів політики витрат та податкової політики. Серед них особливої уваги потребує, з одного боку, вирішення проблеми урізноманітнення напрямів бюджетних витрат, яке фактично призводить до втрати бюджетного контролю, а з іншого - цільового призначення окремих видів податків на конкретний вид витрат у структурі бюджетних витрат. Відома практика надання надзвичайних пільгових кредитів вузькому колу привілейованих суб'єктів господарювання, введення нових податків не для забезпечення відповідних витрат, а для покриття бюджетного дефіциту. Визнання в якості основного принципу податкової політики максимального вилучення доходів стає загрозою динамічному зростанню - єдиній основі збільшення податкової бази та надходжень до бюджету. Відсутня виважена політика й у сфері податкових пільг, спрямованість яких на забезпечення інтересів окремих суб'єктів господарювання або їх груп, підпорядкування принципів надання пільг лобістським інтересам суттєво підривають дохідну базу бюджету та виконання витратної політики. До суперечностей у напрямі узгодження політики витрат та податкової політики слід віднести постійні маніпуляції із законодавством у сфері як оподаткування, так і витратної частини бюджету. Постійні поправки, у тому числі й на основі підзаконних актів, підривають основи стабільності фіскальної політики як вирішального чинника економічної стабілізації.
Взаємозалежність між обсягами державного втручання в економіку і темпами економічного зростання була і залишається об'єктом гострої полеміки в наукових колах. Про рівень втручання держави в економіку України свідчать, зокрема, дані про видатки Державного бюджету (включаючи Пенсійний фонд). Упродовж 1992-1999 рр. такий динамічний ряд становив відповідно 45,0; 46,5; 59,7; 48,0; 43,2; 49,6; 41,9; 38,5 % ВВП. Тобто частка державних витрат характеризується падінням. Порівняно з 1994 роком, вона зменшилася майже на третину, однак навіть при цьому становила у 1999 році 38,5 % ВВП. Насамперед, не можна визнати обґрунтованими такі стрімкі темпи падіння, які випереджають темпи зміни ВВП та доходів бюджету. З іншого боку, ефективність механізму державних витрат залишається на незадовільному рівні. Потребує реформування їх структура у напрямі зменшення управлінських та зростання соціально-культурних витрат. Це актуалізує пошук конкретних шляхів такого реформування. Цікавими у цьому руслі виглядають дослідження окремих фахівців. Зокрема, А. Ілларіонов на підставі аналізу даних про розвиток економіки 88 найбільших країн світу за період з 1991 до 1996 року виявив зворотну залежність між масштабами державної діяльності та темпами економічного розвитку (табл. 1.2)45.
Таблиця 1.2
Залежність між масштабами державної діяльності та темпами економічного розвитку
Якщо розглянути питому вагу державних витрат у ВВП в Україні протягом 1995-1999 років, то видно, що її середньорічна величина становить 44,18 %. Це, згідно з виявленою залежністю, відповідає 0,8 % приросту реального ВВП на душу населення. В Україні у 1999 році, за розрахунками автора, приріст реального ВВП на душу населення становив лише 0,2 %. Тобто рівень державних витрат у ВВП повинен бути не менше 45 %. Це вказує на суперечності у розвитку механізму державних витрат, оскільки збільшення їх знову і знову актуалізуватиме проблему рівня оподаткування економіки, а це, в свою чергу, ставитиме питання про те, наскільки ефективними можуть бути державні витрати тощо.
Динамізм зміни поглядів щодо ролі держави безпосередньо зумовлює і динамічний характер бюджетних видатків. Різноманітність функцій держави знаходить своє безпосереднє відображення у складі та напрямах державних видатків. Політичні функції держави обумовлюють такі видатки, як утримання армії, державного апарату управління і влади, посольств, консульств, сплату внесків до міжнародних організацій. Вони сягають від 3 до 10 % ВВП і від 10 до 25 % загальної суми державних видатків розвинених країн. Економічні функції держави потребують видатків, які становлять від 10 до 15 % ВВП та від 20 до 35 % загальної суми видатків країн із розвиненою економікою. За допомогою видатків на капіталовкладення держава впливає на норму накопичення, її рівень та динаміку, чим значною мірою сприяє використанню можливостей економічного зростання. Державні інвестиції та субсидії сприяють поліпшенню виробництва та збільшенню національного доходу. Слід підкреслити досить важливе значення видатків на економіку у регулюванні ринкових відносин за рахунок розвитку внутрішнього і зовнішнього ринків збуту як гаранта багатьох економічних операцій. Соціальні функції держави реалізуються шляхом забезпечення мінімального прожиткового рівня найбільш вразливим категоріям населення, сприяння розвитку освіти, культури, охорони здоров'я і навколишнього середовища. Вони сягають від 20 до 35 % загального обсягу державних витрат у більшості країн світу.
Хоча економічна наука не дає однозначного висновку щодо залежності між обсягами державних видатків і темпами економічного зростання, проте чітко доведено, що насправді важливий не їх обсяг, а функціональна структура. За невеликим винятком, причини різноманітних витрат держави не можуть бути зведені до окремих "провалів" ринку, вони мають комплексну природу. Однак кожний вид бюджетних витрат має безпосереднє відношення або до ринку збуту, або до фонду накопичення чи фонду споживання. З погляду відтворення, цей вплив може бути позитивним або негативним. Ефективність політики видатків особливо залежить від уміння обґрунтувати їх структуру. Сьогодні за деякими видами витрат Україна близька або й навіть випереджає розвинені країни, однак рівень їх віддачі потребує суттєвого підвищення.
Бюджет України переобтяжений великою кількістю видатків, які традиційно перейшли від адміністративно-командної системи господарювання, коли існувала надмірна централізація та перенесення бюджетних витрат на плечі держави.
У таблиці 1.3 наведена структура видатків Зведеного бюджету України з 1992 до 2000 року за основними статтями витрат.Довідково подаються показники номінального ВВП та темпів приросту/падіння реального ВВП. Як бачимо, теза про вплив функціональної структури видатків бюджету на динаміку ВВП підтверджується. Зокрема, необхідно звернути увагу на показники 1994 та 2000 років. З наведених у таблиці 1.3 динамічних рядів видно, що в 1994 році темпи падіння реального ВВП були найбільшими - 22,9 %, а у 2000 році, навпаки - найбільші темпи приросту - 5,5 %. Якщо поглянути на структуру видатків Зведеного бюджету України (наочно їх демонструють кластери на рисунку 1.1), то ми бачимо, що відмінність досить істотна. Зокрема, у 1994 році найбільший обсяг видатків був спрямований на державну підтримку галузей економіки (33,16 %). Порівняно з цим, у 2000 році видатки Зведеного бюджету за цією статтею скоротилися більш ніж удвічі (до 15,25 %). Подібні зміни характеризує такий чинник, як політика бюджетних обмежень. Можна стверджувати, що еволюційним шляхом українська держава перейшла від політики м'яких бюджетних обмежень до більш жорстких вимог. Врешті-решт, це дозволило вийти на
Loading...

 
 

Цікаве