WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методи державного регулювання економіки та їх взаємодія - Реферат

Методи державного регулювання економіки та їх взаємодія - Реферат

з метою підтримання макроекономічної і макросоціальної рівноваги та використання державою податків для проведення економічної політики. Важливість цих складових настільки вагома, що фіскальна політика, залишаючись сьогодні ключовою ланкою економічної політики, зумовила появу в своєму складі фактично самостійних видів економічної політики, а саме: політики витрат та політики доходів, які мають свої специфічні цілі і завдання, а також методи їх розв'язання.
Політику витрат та політику доходів слід охарактеризувати як основу, базу та інструмент державної економічної політики в кожний історичний період. Природно, що таке складне визначальне значення перетворює їх у чинник, від якого принципово залежить і ефективність фіскальної політики, і ефективність розв'язання економічних та соціальних проблем у цілому. Умови формування політики витрат та політики доходів мають принципове значення для забезпечення функціонування всієї ринкової економічної системи. Звідси - величезне значення наукового обґрунтування кожного з елементів та їх взаємодії.
Політика витрат, будучи складовим елементом фіскальної політики, означає цілеспрямовану діяльність уряду з формування напрямів і структури витрат державного бюджету з метою підтримання на певному рівні видатків соціального характеру, забезпечення суспільного попиту та ініціювання ділової активності суб'єктів господарювання. Політика доходів, будучи складовим елементом фіскальної політики, також виступає як цілеспрямована діяльність уряду з формування дохідної частини державного бюджету з метою забезпечення функціонування та розвитку соціально-економічного поля суспільства.
У процесі розробки політики витрат та політики доходів велике значення належить науковому обґрунтуванню підходів і принципів такої політики. Політика витрат визначає принципи, напрями, структуру витрат. Політика доходів, зважаючи на вирішальне значення податкових доходів, насамперед визначає пріоритетні цілі оподаткування, коло суб'єктів економічної діяльності, які підлягають оподаткуванню, принципи, форми, ставки, пільги оподаткування. Критично важливим у податковій політиці та політиці витрат є дотримання принципів оптимальності, порушення яких здатне призвести до порушення макроекономічної та макросоціальної стабільності, деформацій фіскальної та економічної політики взагалі.
Значення політики витрат та податкової політики як ключових напрямів державного регулювання особливо чітко простежується на прикладі США під час проведення заходів з макроекономічної стабілізації економіки протягом останніх двадцяти років. Дійсно, адміністрація Рейгана у 1981 році через здійснення ряду саме бюджетних заходів передбачала швидко та одночасно вирішити такі завдання: зменшити рівень інфляції, збільшити зайнятість, збалансувати бюджет та забезпечити зростання економіки. З цією метою відбулося різке зниження прогресивності федеральної податкової шкали, що мало навіть за таких умов збільшити обсяги податкових надходжень шляхом розширення податкової бази. Протягом 1985-1986 рр. пройшла друга хвиля заходів щодо зниження прогресивності податкової шкали. Уряд Рейгана ліквідував ще 12 "сходинок" податкової структури індивідуального податку, встановивши лише дві ставки - 15 і 28 %39. Одночасно були значно скорочені федеральні витрати, насамперед на соціальну інфраструктуру. У сукупності ці заходи повинні були дати результат у збалансуванні бюджету. Значні успіхи у плані зниження інфляції та безробіття, що були досягнуті в результаті впровадження курсу політики Рейгана, водночас призвели до колосального бюджетного дефіциту та погіршення зовнішньоекономічних позицій США. Тому адміністрація Б. Клінтона пішла шляхом кардинального перегляду комплексу попередньої бюджетної політики. Для масштабного скорочення бюджетного дефіциту як основного завдання були значно підвищені ставки федеральних податків (практично за всіма їх основними видами - індивідуальний, прибутковий і на доходи корпорацій). Це означало кардинальний відхід від попередньої позиції щодо зменшення прогресивності податкової шкали у зворотному напрямі - її посилення. До основних відмінностей слід віднести й запроваджене Б. Клінтоном стимулювання господарських інвестицій у науку і технологію, освіту та перепідготовку робочої сили. У результаті ситуація з бюджетним дефіцитом суттєво покращилася, що призупинило відносне зростання державного боргу, знизило рівень відволікання з боку держави кредитних ресурсів. Не менш важливим підсумком стало й те, що навіть за умов економічного підйому вдалося одночасно знизити темпи інфляції та скоротити норму безробіття.
У подальшому була доведена послідовність обраного курсу. Незважаючи на потребу скорочення податкового навантаження, що втілилося у введенні специфічного пакету заходів для американського "середнього класу", адміністрація Б. Клінтона поєднала ці заходи з курсом скорочення бюджетного дефіциту. Це переконує, що за умови реалізації можливостей заходів, закладених в інструментарії бюджетного та податкового регулювання, вони здатні призвести до розвитку національної економіки в цілому та закласти основи підвищення добробуту всіх членів суспільства.
В Україні потенціал бюджетно-податкових методів державного регулювання використовується незадовільно. Особливо чітко це простежується на практиці формування бюджету40. Бюджет, врешті-решт, є результатом компромісу між альтернативними поглядами на бажані масштаби і характер діяльності уряду. Як інструмент державного регулювання, він залежить від економічних умов і, у свою чергу, повинен впливати на ці умови. Тобто пріоритети і кількісні параметри бюджетно-податкової політики повинні формуватися на основі загальної економічної стратегії та можливостей її найбільш ефективної реалізації. У реальній дійсності ці вимоги порушуються. Практикується підвищення планових надходжень при хронічному невиконанні бюджету. Якщо розглянути процес наповнення дохідної частини бюджету України протягом 1997-2000 років, то можна виділити певні особливості (див. табл. 1.1). По-перше, тільки в 2000 році величина фактичних номінальних надходжень перевищила плановий рівень. По-друге, з року в рік один з головних податків - ПДВ - збирається із значним недовиконанням.
Таблиця 1.1
Виконання планових надходжень за основними податками Зведеного бюджету України (%)*
*Дані Держкомстату України.
Детальніше про методику оцінки ризику виконання дохідної частини Зведеного бюджетуУкраїни можна довідатися в іншій роботі автора41. Тут лише відзначимо, що істотний відрив від реальних можливостей виконання бюджету за доходами призводить і до невиконання витратної частини бюджету. Український уряд навіть за умови жорсткої грошово-кредитної політики більшу частку дефіциту бюджету намагається фінансувати через емісію грошей. Тенденція до зменшення дефіциту бюджету, що простежується за останні роки, зумовлює незначні масштаби такої емісії. Проте ризик безконтрольної інфляції все ще має місце.
Боротьба з інфляцією довгий час була самоціллю економічної політики, що не призводило до економічного зростання, оскільки поза увагою залишалися інші складові, які здатні були стимулювати таке зростання.
Loading...

 
 

Цікаве