WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методи державного регулювання економіки та їх взаємодія - Реферат

Методи державного регулювання економіки та їх взаємодія - Реферат

зайнятості населення та одержання антиінфляційного валового національного продукту38.
Економічна теорія надала в розпорядження практики дві основні форми функціонування фіскальної політики щодо формування макроекономічної та соціальної рівноваги, економічного зростання та зайнятості. Це автоматична та стабілізаційна фіскальна політика. В обох випадках основні інструменти реалізації цих форм фіскальної політики однакові, а саме: політика витрат, політика доходів, податкова система, бюджетна політика. Однак у першому випадку вони використовуються для скорочення витрат, стимулювання зростання доходів через підвищення податків, обмеження можливостей амортизації. У другому - для збільшення витрат, одержання кредитів, зниження податків, стимулювання інвестиційної активності. Шляхом зміни змісту та механізму дії фіскальної політики в тісному зв'язку з потребами конкретного етапу розвитку ринкових відносин з'являється можливість її використання як ефективного методу державного регулювання економіки. Історична динаміка дає переконливі свідчення ефективності застосування фіскальної політики у якості регулюючого засобу в періоди переходу економіки з одного стану в інший.
Основними елементами автоматичної фіскальної політики, коли зміни відбуваються у системі урядових закупок та чистих податків, виступають автоматичні стабілізатори, які дозволяють без додаткового втручання держави, шляхом попередньо визначених і закладених у законодавчо-нормативні акти правил і норм реагувати на порушення рівноваги, сприяючи її відновленню.
Прикладом таких автоматичних стабілізаторів можуть бути прогресивний прибутковий податок, система трансфертних виплат, система виплат з безробіття. У період зростання відбувається збільшення номінальних і реальних доходів усіх верств населення, що призводить до сплати значними групами населення податків за більш високою шкалою. Збільшення податкових виплат, у свою чергу, стримує підвищення сукупного попиту у період економічного зростання, і навпаки, в періоди спаду за рахунок системи прогресивного оподаткування та збільшення виплат з безробіття стримується падіння сукупного попиту, що служить чинником зростання виробництва.
Та все ж автоматичні стабілізатори є інструментом обмеженої дії, тому автоматична фіскальна політика потребує її доповнення дискреційною, яка становить сукупність оперативних регулюючих заходів щодо основних інструментів фіскальної політики. В основі такої політики - свідоме планування податків та державних видатків з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання. Для стимулювання виробництва і зайнятості в умовах стагнації економічна теорія пропонує збільшувати державні видатки. Дефіцит ВВП, який виникає в результаті недостатнього сукупного попиту стосовно пропозиції, стримує розвиток економіки. Державні закупки за рахунок бюджетного дефіциту здатні збільшувати сукупний кінцевий попит. Але ця діяльність з боку держави обмежена її фінансовими ресурсами.
У перехідній економіці, коли, держава регулює зміни сукупного попиту і сукупної пропозиції, обсягів збережень, розміри та напрями спрямування інвестицій, зовнішньоекономічну діяльність, значення дискреційної фіскальної політики зростає. Якщо в умовах ринкової економіки бюджетно-податкове регулювання спрямовується на ефективне функціонування цієї економіки, то в перехідний період на порядок денний висуваються завдання соціально-економічного оновлення суспільства, прогресивних структурних зсувів, формування конкурентоспроможної економіки. Ці напрями визначають основні орієнтири дискреційної фіскальної політики.
Фіскальна політика перехідної економіки, залежно від фази економічного циклу, повинна набувати стимулюючих чи стримуючих рис. Концептуальною основою фіскального регулювання повинне стати гнучке поєднання неокейнсіанського та неокласичного підходів, але з чітким урахуванням фази економічного циклу та рівня економіки. Так, у періоди довгострокового спаду економічної активності доцільним є здійснення стимулюючої фіскальної політики, що базується на кейнсіанській моделі антициклічного регулювання та використанні прямого прогресивного оподаткування в провідної ведучої форми стабілізаційного регулювання. Реалізувати регулюючу функцію і стимулювати ділову активність на мікрорівні доцільно за рахунок податку на прибуток і прибуткового податку з громадян, податку на відсоткові доходи, а також шляхом оптимізації механізму податкових пільг. Здійснення фіскальної функції на макрорівні здатне забезпечити пряме оподаткування майна, природних ресурсів у поєднанні з непрямими податками (акцизи, ПДВ, митні тарифи).
Зважаючи на значимість у перехідний період структурних перетворень та потенційні можливості податків щодо перерозподілу ресурсів, дуже важливо підпорядкувати таким потребам бюджетно-податкове регулювання. У зв'язку з цим його важливо спрямувати на стимулювання інвестиційної активності вітчизняних та іноземних інвесторів через прямі перерозподільчі процеси, використання податкових пільг та вилучень, знижок на певні цілі та на певний термін, після закінчення якого вони повинні відмінятися. Тобто це потребує зміщення акцентів бюджетно-податкового регулювання з макро- на мікрорівень.
Механізм реалізації фіскальної політики на мікрорівні повинен спрямовуватися, на реалізацію регулюючої функції через формування передумов прискорення процесів приватизації і виникнення на цій основі нових суб'єктів господарювання, створення умов для функціонування різноманітних форм господарювання, розвитку малого та середнього бізнесу. Що стосується макрорівня, то першочергового значення набуває сприяння становленню фінансової системи, зокрема, її бюджетної та банківської складових, ринків банківських кредитів та цінних паперів.
У період досягнення сталих темпів зростання економічна теорія пропонує активне використання стримуючих заходів. Саме тому бюджетно-податкове регулювання повинне набувати стримуючого характеру. У цьому випадку доцільним видається впровадження концептуальних положень монетаристської моделі державного впливу та переважання форм непрямого оподаткування. Непрямі податки на мікрорівні здатні стимулювати виробництво конкурентоспроможної продукції. На макрорівні забезпечити податкові надходження доцільно за рахунок розширення сфери дії непрямої і звуження сфери дії прямої форм оподаткування.
Побудова оптимальної моделі фіскальної політики потребує розробки концептуальних основ, конкретних форм та методів довго- і короткострокового впливу. Останні повинні узгоджуватися з соціальними йекономічними проблемами держави, можливостями їх вирішення через бюджетно-податкове регулювання та орієнтуватися на історичні, національні, культурні особливості, ступінь участі держави в економіці, розвиненість ринкових відносин. На жаль, сьогодні така спрямованість фіскального блоку державного регулювання лише очікує на свою реалізацію.
Історична динаміка ролі держави в економіці переконливо свідчить, що ефективність державного регулювання знаходиться в прямій залежності від якості розуміння та застосування принципів формування державних витрат
Loading...

 
 

Цікаве