WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методи державного регулювання економіки та їх взаємодія - Реферат

Методи державного регулювання економіки та їх взаємодія - Реферат

корпорацій - з 52 до 48 %. Монетарна політика використовувалася для зміцнення та посилення стимулів фіскальної політики з тим, щоб уникнути змін відсоткових ставок. Протягом 1963-65 рр. відсоткова ставка зберігалася на рівні 4,2-4,5 %. Скорочення податків та доповнююча монетарна політика у результаті призвели до збільшення приросту ВВП.
Про великі можливості поєднання різних інструментів державного регулювання свідчать дослідження відомого вченого Я. Корнаі36. Він, зокрема, вважає, що "доходи бюджету значною мірою залежать саме від величини ВВП. При цьому значна частина бюджетних витрат прямо не пов'язана з ВВП, за рядом винятків та з від'ємним значенням". Наприклад, чим помітніше скорочується ВВП, тим значніше збільшуються виплати з бюджету або позабюджетних фондів на виплати з безробіття і т. д. Для ефективного управління через інструменти бюджетно-податкової політики при зменшенні та зниженні доходів країни уряд не повинен надто скорочувати видатки, а фінансувати зниження податкових надходжень шляхом позик. Одночасно під час підйому надходження повинні бути використані не на збільшення державного споживання, а для зростання державних зберігань, що дасть можливість сплатити борги, накопичені у період спаду.
Великий досвід практичного вирішення проблеми поєднання різноманітних інструментів державного регулювання накопичений у країнах Східної Європи. Незважаючи на вимоги МВФ про жорсткий контроль над дефіцитом та видатками бюджету, у багатьох країнах здійснювалася виважена макроекономічна політика. Особливо чітко простежується закономірність збільшення дефіциту бюджету та його видатків стосовно ВВП під час спаду у Польщі та Чехії, які, здійснивши "шокову терапію", вийшли на позитивні темпи приросту відповідно у 1992 та 1994 роках. У цих країнах не відбувалося й суттєвих змін відсоткових ставок. За період 1992-1997 рр. різниця між ставками за кредитами і депозитами становила 5-7 %.
Дослідник перехідної економіки, заслужений професор міжнародної економіки (Східний коледж, Пенсильванія, США) Лінвуд Т. Гайгер37 говорить про можливість досягнення ефективності жорсткої фіскальної і грошово-кредитної політики як у ринковій, так і в перехідній економіці. Зокрема, Польща та Югославія змогли в 1990 р. різко зменшити інфляцію, підтримуючи позитивне сальдо бюджету та досить жорсткі кредитні обмеження.
До речі, розглядаючи аргументи "за" і "проти" швидких економічних перетворень, Лінвуд Т. Гайгер приходить до висновку, що, окрім власне економічних проблем, існують труднощі, притаманні практично всім перехідним економікам. Вони доповнюють економічні і в сукупності зумовлюють доцільність проведення "шокової терапії". Це, насамперед, групові інтереси, незнання ринкової економіки, національна та регіональна нестабільність тощо. Результати, отримані, наприклад, у Польщі, Естонії, Чехії, є емпіричним доказом на користь швидкого здійснення економічних реформ.
Стабілізаційна політика у перехідній економіці не може базуватися на очікуваннях, які б могли мати місце у розвиненій ринковій системі. Усі короткострокові проблеми, які вирішуються у цей період (інфляція, безробіття, незбалансованість державного бюджету), потребують не лише негайних, але й одночасних дій. Так, політика макроекономічної стабілізації передбачає, поряд із стабілізаційними заходами, здійснення рішучих кроків у сферах:
- структурних реформ. При цьому йдеться не просто про необхідність деяких з них. Вони мають покласти початок довгостроковим структурним реформуванням у зовнішньоекономічній, бюджетно-фінансовій, грошово-кредитній сферах, а також системі реформ, які стосуються відносин власності, управління підприємствами, цін, ринку праці;
- грошово-кредитної політики. Першочергові заходи щодо звільнення від надмірної грошової маси повинні бути доповнені створенням банківської системи та фінансових ринків різних фінансових активів;
- фіскальної політики. Завдання скорочення у найкоротші терміни дефіциту державного бюджету (за рекомендаціями Світового банку та МВФ - до 2,25-3 % ВВП) потребують також концентрації зусиль на проведенні податкової реформи та скороченні державних витрат;
- соціального захисту. Створення системи соціального захисту для підтримки тих, хто найбільше постраждав від реформ, повинно доповнюватися створенням стабільної системи соціального захисту, здійсненням відповідної політики доходів.
В Україні переваги поєднання окремих методів державного регулювання використовуються вкрай незадовільно. Неважко переконатися, що реально здійснені заходи суттєво відрізнялися від тих, що здатні були забезпечити ефективність політики макроекономічної стабілізації. Основна концептуальна суперечність та практична складність вирішення проблеми вітчизняного реформування полягала у невідповідності між жорсткою грошово-кредитною політикою НБУ та м'якими бюджетними обмеженнями, яких дотримувався уряд. Жорсткий контроль за монетарними агрегатами після проведення грошової реформи у 1996 році не був підкріплений введенням інституту банкрутства. Уряд широко застосовував практику різноманітних пільг і дотацій за рахунок державного бюджету.
Не підтримана відповідними інститутами державного регулювання, монетаристська технологія кількісного регулювання грошової маси в умовах незрілих ринкових відносин зумовила заміщення відсутніх грошей інститутами неплатежів та бартеру. Надшвидка та недостатньо забезпечена у правовому плані приватизація призвела до криміналізації економічних відносин, до мінімізації значення держави як власника засобів виробництва. Ігнорування принципів системності у даному випадку сприяло відторгненню відповідних конструкцій монетаристської моделі. Політика лібералізації за відсутності економічних передумов реальної економічної свободи на ринках капіталів, грошей, товарів і послуг, робочої сили, повноцінної приватної власності ускладнила для більшості підприємств ведення ефективної господарської діяльності. У результаті різко ускладнилися радикальні зміни економічної системи та виконання державою її функцій. Це було головною помилкою на етапі реформ, оскільки не дало змоги реалізувати можливості "шокової політики" та зберегти високу ефективність регуляторного потенціалу фіскальної політики уряду. Нижче ми звернемося до того, як зменшується ефективність регуляторних дій уряду через оподаткування, але до цього слід розглянути проблему використання фіскальної політики як методу державного регулювання.
Розглянуті вище окремі аспекти застосування економічних методів у практиці державного регулювання довели особливу вагу фіскального блоку серед інструментів економічної політики уряду та його взаємодії з іншими інструментами регуляторної політики. Дослідження теоретичних концепцій і моделей державного регулювання економікою переконує, що їх функціонуваннявирішальною мірою пов'язане з сукупністю державних заходів з організації управління урядовими витратами та урядовими доходами. Тобто йдеться про фіскальну політику. Остання, згідно з сучасним економічним словником, становить частину економічної політики держави та є політикою уряду в сфері оподаткування, державних витрат, державного бюджету і спрямована на забезпечення
Loading...

 
 

Цікаве