WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкові пільги як джерело суперечностей податкової системи (пошукова робота) - Реферат

Податкові пільги як джерело суперечностей податкової системи (пошукова робота) - Реферат

конкурентного середовища, збереження неефективних та неприбуткових суб'єктів у структурі народного господарства, отримання збитків, пов'язаних із демпінговою політикою, нерівномірний розподіл податкового тягаря між господарюючими суб'єктами, недоотримання доходів бюджету тощо.
Поряд із законодавчо визначеною системою надання податкових пільг, що є складовою податкової політики, вони своєрідно надаються і через так звану політику недоїмки, яка має свої серйозні суперечності, деформує існуючу податкову систему і загострює проблему збирання податків в Україні, у тому числі і шляхом активізації пошуку засобів боротьби з недоїмками. Серед них особливі надії покладалися урядом на реструктуризацію боргів. Тільки у 1997 році було реструктуризовано на 10 років 3,2 млрд. грн. та списано 1,8 млрд. грн. податкової заборгованості. Проте широке розповсюдження такої практики не принесло очікуваних результатів. Незважаючи на масштабність обсягів загальних сум списаної та реструктуризованої податкової заборгованості, в Україні не відбулося суттєвого покращання проблеми збирання податків. Більше того, така практика висвітлила ряд недоліків, які переконують не тільки у відсутності позитивних ефектів, але й навпаки, засвідчують виникнення нових протиріч та суперечностей у податкових відносинах. Фактично сплачується лише незначна частка реструктуризованої суми. Щорічно залишається непогашеними до 80 % суми реструктуризованої заборгованості, що збільшує недоїмку на 70-75 %. Тобто до поточних податкових зобов'язань додаються реструктуризовані, і заборгованість накопичується вже за цими загальними сумами. До досить вагомих причин, які зумовлюють несвоєчасні платежі за реструктуризованою заборгованістю, слід віднести очікування платниками податків, особливо великими, чергового списання або реструктуризації. Це призводить не лише до незадовільного наповнення бюджету, але й завдає суттєвого збитку основоположним принципам, які становлять запоруку дієвості оподаткування. Порушуються принципи рівномірності та справедливості, оскільки в результаті у програші залишаються законослухняні платники податків. Крім того, реструктуризація податкової заборгованості, по суті, є наданням безвідсоткової позики за рахунок бюджетних коштів. Природно, що існує безпосередня зацікавленість з боку її отримувачів у продовженні подібної практики. У сукупності це стимулює накопичення недоїмки.
Поділяючи думку про доцільність заборони практики списання і реструктуризації податкової заборгованості та одночасно зважаючи на об'єктивність у перехідній економіці застосування такого важеля, необхідно наголосити на важливості поступових та виважених кроків у цьому напрямі. Один з них пов'язаний з конкретним механізмом реструктуризації.
Логічно, що кінцевою метою реструктуризації податкової заборгованості є збереження майбутньої податкової бази. Однак здійснюватися реструктуризація повинна на основі ретельно розробленої стратегії та стосуватися всіх сфер діяльності суб'єктів підприємництваі- виробничої, інформаційної, організаційної, кадрової. На жаль, сьогодні прийняття рішень щодо податкової реструктуризації не базується на цих ключових положеннях, і як результат - ефективність її надзвичайно низька. На нашу думку, слід докорінно переглянути механізм реструктуризації податкової заборгованості. Концепція його побудови повинна базуватися, по-перше, на принципових змінах системи планування, обліку, звітності, які б дозволили об'єктивно оцінити ситуацію у кожний конкретний момент, а по-друге, на розробці комплексу заходів, здатних сприяти мобілізації всіх внутрішніх резервів підприємства та погашенню реструктуризованої податкової заборгованості.
Серед інших заходів, спрямованих на подолання проблем при збиранні податків, чільне місце займає застосування механізму взаємозаліків з Державним бюджетом. На його масштабність вказують дані про відношення взаємозаліків до доходів Зведеного бюджету. В окремі роки воно наближалося до 30 %.
Витоки подібної практики лежать у деформованості податкової системи кризою сфери обігу і, насамперед, грошового. Центр ваги неплатежів перемістився на бюджет і позабюджетні фонди. Подальша жорсткість монетарної політики посилюватиме дестабілізуючий вплив кризи грошово-платіжної системи на податкову систему. Рішення не використовувати методи взаємозаліків при розрахунках з бюджетом не підкріплені змінами у грошовій політиці та механізмами впливу на платника податків. Реальне вирішення проблем кризи ліквідності та платоспроможності господарюючих суб'єктів вимагає активізації ролі державного регулювання макроекономічних процесів у країні. Зараз саме сфера державних фінансів використовує "квазігроші", у той час як "тіньова економіка" - повноцінну готівку та доларову масу, уникаючи оподаткування.
Сьогодні активно провадиться думка про незабезпеченість грошовою масою ведення господарського життя. Це одна з причин розповсюдження вексельних розрахунків, зокрема, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 1999 року № 871 "Про затвердження Порядку випуску та обігу векселів Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій". Мета застосування векселів полягала у погашенні заборгованості з виплат із відповідних бюджетів. Вексель може погасити безліч зобов'язань до настання моменту платежу за ним. Як платіжний засіб, він компенсує нестачу грошової маси, тому в умовах жорсткої монетарної політики використання можливостей вексельного обертання для розв'язання проблеми неплатежів в Україні має об'єктивні передумови. Однак важливо враховувати специфіку сучасних економічних відносин в Україні, яка накладає відбиток на характер використання векселів. Вони виконують безліч функцій, невластивих як їх класичній формі, так і очікуванням від їх застосування. Це стосується використаннявексельного обігу для заліків заборгованості на міжгалузевому та регіональному рівнях як інструменту фінансування дефіциту бюджету. Гостро постало питання про грошове забезпечення податкових зобов'язань. Виходячи з цього, відбулася подальша відміна вищезгаданої Постанови. Проте це не призвело до зростання грошових надходжень, натомість був зруйнований первинний ринок муніципальних цінних паперів.
Не можна не враховувати тих деформацій, які відбулися у структурі обігових коштів. У більшості господарюючих суб'єктів обсяг грошових коштів у загальному обсязі розрахунків не перевищує 15-20 %. Без відновлення необхідної грошової маси у країні заборона на будь-які форми заліків за зобов'язаннями організацій, у т. ч. у формі використання векселів, не призведе до додаткової мобілізації касових надходжень до бюджету. Можна погодитися з фахівцями, які очікують різкого зменшення податкових надходжень та погіршення розрахунків як між суб'єктами господарювання, так і між ними та бюджетами усіх рівнів36. Тому частку продукції, яка реалізується з використанням бартерної, клірингової, вексельної, товарно-кредитної та інших форм розрахунків, доцільно скорочувати поетапно.
До причин невиконання запланованих податкових надходжень слід віднести широке розповсюдження бартерних операцій, які призводять до
Loading...

 
 

Цікаве