WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Соціально-психологічна структура органів ДПС України - Реферат

Соціально-психологічна структура органів ДПС України - Реферат

управління.
Для виконання функцій керівника останньому потрібно мати владу, тобто можливість впливати на поведінку інших. Керівний вплив і влада залежить від особистості, на яку спрямовано цей вплив, ситуації, що склалася, та від якостей керівника. Є люди, для яких влада керівника поширюється на всі їх вчинки як на роботі, так і поза нею, інші визнають владу керівника тільки на роботі.
Особливого значення владним повноваженням надає положення керівника в ієрархії. Щодо окремої людини, то найбільший вплив звичайно справляє керівник.
Розрізняють шість форм влади керівника:
- владу, що ґрунтується на примусі, суть її полягає у наявності у керівника засобів покарання підлеглого;
- владу, засновану на винагороді, тобто у центр впливу на свого підлеглого керівник ставить винагороду;
- владу прикладу, тобто особисті якості керівника настільки привабливі для підлеглого, що останній прагне їх набути;
- законну владу, що ґрунтується на переконанні підлеглого у праві керівника віддавати вказівки, які той зобов'язаний виконувати;
- експертну владу, яка ґрунтується на впевненості підлеглого у наявності у керівника спеціальних знань, що дають змогу задовольнити суттєві потреби підлеглого;
- харизму - владу, побудована на особистих якостях лідера.
Лідерство - один з механізмів інтеграції групової діяльності, коли індивід або частина групи об'єднує, спрямовує дії всієї групи. Даний статус характеризується ставленням, в основі якого лежать довіра, авторитет, визнання високого рівня кваліфікації, готовність підтримувати в усіх починаннях, особисті симпатії, прагнення переймати досвід.
Сучасне управлінське мислення потребує, щоб керівництво людьми здійснювали начальники, які поєднували б формальне та неформальне лідерство. Лідер має, як правило, ряд чітко виявлених властивостей:
- спосіб його життя передбачає тісне поєднання кар'єри й особистого життя;
- ніколи не зупиняється у своєму розвитку, здібний, честолюбний, талановитий, знання стимулюють його до подальшого розвитку і вдосконалення;
- вбачає своє покликання у застосуванні успадкованих здібностей та набутих навичок, розуму, знання, таланту як способу самореалізації в керівництві іншими людьми.
Для більш повного з'ясування місця і ролі керівника у соціально-психологічній структурі необхідно мати чітке уявлення про такі елементи, як авторитет і типи керівництва.
Авторитет - це складне поняття, яке охоплює ряд елементів:
- знання керівником своєї справи;
- творчу спрямованість мислення і самостійність вчинків;
- індивідуальність;
- рівень загальної культури (мова, уміння висловлювати думки, давати чіткі вказівки, уміти слухати підлеглих, мати почуття такту тощо).
Тип керівництва - це непорушна думка керівника відносно того ступеня свободи, який має бути наданий підлеглим у підготовці рішень. Цей ступінь може змінюватися.
Одна з популярних класифікацій типів керівництва, розроблена Р. Лекертом, включає чотири їх типи.
Авторитарний (жорстка диктатура) - абсолютне диктаторство, керівник вирішує, що добре, а що погано, правильними вважаються стосунки, коли підлеглі беззастережно виконують вимоги керівника. До такого типу керівництва найчастіше вдаються керівники з недостатнім рівнем кваліфікації або з гіпертрофованою думкою про власні здібності. Проте ряд працівників добре сприймають такий тип керівництва.
Доброзичливий авторитарний тип - керівник турбується не тільки про успішне виконання службових завдань, але і про благополуччя підлеглих. На перший план висувається виконання поставлених ним завдань. Прийняття підлеглими самостійних рішень обмежене, проте ставлення до підлеглих як до рівних. Керівник не підкреслює своєї значущості і становища, не вказує підлеглим на їх місце. Ні у кого не виникає питання про те, хто є справжнім господарем становища.
Довірчий - керівник пропонує підлеглим курс дій, чекає від них чесного ставлення, залишає можливість для висунення альтернатив. При цьому кожен має рівне право голосу. Рішення керівником приймається одноособово, навіть якщо воно базувалося на порадах підлеглих, одночасно з відповідальністю.
Колегіальний - підлеглі залучаються до процесу підготовки рішення. Пропозиції керівника й підлеглих розглядаються нарівні та обирається оптимальне рішення. Керівник не демонструє влади, приймає рішення, запропоноване колегіально, навіть якщо воно не збігається з його власним.
Слід зазначити, що найкращого типу керівництва не існує. У кожному конкретному випадку тип визначається рядом факторів: особисті якості керівника та підлеглих, специфіка керованої системи, тип керівництва безпосередньо у начальника, традиції управління у даній організації. Тип керівництва повинен бути стабільним і гнучким. Слід усвідомлювати, що підлеглих цікавить не кількість рішень, а вплив рішень на їх інтереси, тобто управлінське рішення поряд з виконанням службових завдань повинно враховувати і інтереси виконавців.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України. - К., 1996.
2. Закон України "Про державну податкову службу України" // Відомості Верховної Ради (із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 7 липня 1992 р. № 2555-ХІІ, 11 липня 1995 р. № 297/95-ВР, 16 травня 1996 р. № 203/96-ВР, 5 лютого 1998 р. № 83/98-ВР). - 1991. - № 6. - С. 37.
3. Закон України "Про державну службу" // Відомості Верховної Ради (із змінами згідно із Законами № 282-95-ВР від 11.07.95 та № 358-95-ВР від 05.10.95). - 1993. - № 52. - С. 490.
4. Закон України "Про систему оподаткування" // Урядовий кур'єр. - 1997. - 20 березня.
5. Закон України "Про банкрутство" // Відомості Верховної Ради (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 30.06.99). - 1992. - № 31.
6. Указ Президента України "Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій" від 10.10.95 № 1035/95.
7. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органов государственногоуправления. - К.: Наукова думка, 1979.
8. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки. - К.: "Експерт-Про", 2000.
9. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Е. Основи менеджменту. - Львів: Світ, 1995.
10. Асмус В.Ф. Платон. - М., 1969.
11. Атаев Л.А. Научная организация управленческого труда. - М., 1980.
12. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. - М., 1981.
13. Бачило М.Л. Функции органов управления. - М., 1984.
14. Бизюкова Н.В. Кадры. Подбор и оценка. - М., 1984.
15. Білоус В.Т. Управління податковою службою в Україні. - Автореф. дис… к. держ. упр. - К., 1998. - 22 с.
16. Вицин С.Е. Определение и обоснование целей в социальном управлении. - М.: Акад. МВД СССР, 1977.
17. Вицин С.Е. Методология системного подхода к исследованию и решению социальных проблем. - М., 1978.
18. Венделин А.Г. Подготовка и принятие управленческих решений: Методологический аспект. - М.: Экономика, 1977.
19. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. - К.: Юрінком, 1997.
20. Голиков В.И. Теория принятия управленческих решений. - К., 1976.
21. Государственная служба / Под. ред. А.В. Оболонского. - М.: Дело, 1999.
22. Дерягин И.Я. Право и управление. - М., 1981.
23. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 1999.
24. Евланов Л.Т. Теория и практика принятия решений. - М.: Экономика, 1984.
25. Жиголов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. - К., 1994.
26. Завадський Й.С. Менеджмент. - К., 1998.
27. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: "А.С.К", 2000.
28. Иванцевич Дж., Лобанов А.А. Человеческие ресурсы управления. - М.: Дело, 1993.
29. Киллен К. Вопросы управления: Пер. с анг. - М.: Экономика, 1981.
30. Коваль Л. Адміністративне право України. - К.: Основи, 1994.
Loading...

 
 

Цікаве