WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Механізм соціального управління - Реферат

Механізм соціального управління - Реферат


Реферат на тему:
Механізм соціального управління
План
1. Цілі соціального управління
2. Функції соціального управління
Література
1. Цілі соціального управління
Поняття "механізм" використовується у загальному розумінні у двох основних значеннях:
1. Внутрішня будова механізму, приладу, апарата, яка приводить їх у дію.
2. Система, що визначає порядок якого-небудь виду діяльності.
Механізм соціального управління - сукупність цілей, функцій, принципів та методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування соціальної системи. Розгляду даних елементів і присвячується даний розділ.
Мета як вихідна категорія управління. Теорія соціального управління надає велике значення виробленню стратегії та розгляду цілей як системоутворюючої ознаки будь-якої організації. Оскільки організації є цільовими системами, то мета є їх основною ознакою, яка відрізняє одну систему від іншої.
Формування та вибір цілей є початковим пунктом управління. Соціальне управління відрізняється від управління інших систем (технічних та біологічних) тим, що вплив суб'єкта управління на об'єкт відбувається насамперед шляхом визначення мети діяльності.
Соціальне управління втілюється в системі цілей:
- перспективних і поточних;
- організаційно-технічних і соціально-економічних;
- господарчих;
- галузевих;
- регіональних.
Однозначно соціальне управління покликане планувати, організовувати, координувати, стимулювати та контролювати діяльність колективів і окремих людей, спрямовану на досягнення поставлених цілей.
Якщо соціальні системи (колектив, сім'я, територіальна громада) не мають чітко визначеної мети, то керування ними стає неможливим.
Аристотель ("Політика") вказував, що благо залежить від дотримання двох умов:
- правильного визначення кінцевої мети певного роду діяльності;
- відшукування відповідних заходів, які ведуть до кінцевої мети.
З погляду науки управління, чітке визначення проблеми і, на підставі цього, формування реальної мети складає не менше 50 % успіху.
Мета завжди виступає як сутність мотивів, засобів та результатів.
Мотив - прагнення задовольнити ту чи іншу потребу. Для набуття визначеності мотив повинен бути підкріплений наявністю певних засобів (ресурсів, умов), використання яких може призвести до бажаного результату.
У соціальному розумінні мета ніколи не співпадає з кінцевими результатами, оскільки в результат привносяться інші наслідки, які не збігаються з початковим передбачуваним результатом. Формуючи мету, слід врахувати можливі наслідки, до яких призводить діяльність щодо досягнення мети.
Оскільки мета визначається суб'єктом управління свідомо, то поряд з об'єктивними вона містить і суб'єктивні орієнтири (інтереси, зовнішній тиск тощо). Мета не існує в об'єктивній діяльності у сформованому вигляді. Її належить визначити і сформулювати. На цей процес, перш за все, впливають знання проблеми, досвід, наявні засоби, найбільш актуальні проблеми, інтереси та інші фактори.
Існує три види загальних цілей спільних для всіх організацій.
1. Цілі завдання ставляться суб'єктами управління вищого рівня, переважно з нормативним закріпленням. Такими цілями відображається призначення системи у зовнішньому світі: охорона навколишнього природного середовища, підготовка фахівців, боротьба зі злочинністю тощо, що закріплено відповідними указами, постановами та наказами.
2. Цілі орієнтації відображають загальні інтереси особи та колективу, призначеного здійснювати поставлену ціль, завдання.
Навіть за відсутності бажання займатися конкретним видом діяльності людина змушена задовольняти певні свої потреби: здобувати засоби для існування, поліпшувати життєві умови, реалізовувати здібності для того, щоб зробити кар'єру.
3. Цілі власне системи відображають прагнення останньої зберегти свою стабільність, цілісність, рівновагу у взаємодії із зовнішнім середовищем. Тут проявляється зусилля системи, спрямовані на узаконення її структури, забезпечення необхідними ресурсами, забезпечення її стійкості проти несприятливих факторів.
Зазначені цілі не перебувають у відносинах підпорядкування. Проте зв'язок між ними існує щільний, вони можуть доповнювати одна одну, суперечити. Як правило, зазначені цілі перебувають у стані конкуренції. Це і зрозуміло, адже кожна організація, зобов'язана виконувати цілі завдання, визначені зверху, як правило, має власні цілі орієнтації, які можуть не співпадати.
Ці обставини нерідко не враховуються суб'єктом управління, який вважає, що організація, яка перебуває в його підпорядкуванні, прагне досягти лише цілей завдань. Разом з тим, при постановці цілей завдань слід обов'язково врахувати цілі орієнтації і цілі власне системи. У багатьох випадках це практикується для усунення факторів, що заважають досягти цілі завдання.
Мета розробляється людиною, тому містить елемент суб'єктивного. Одним із критеріїв оптимальності мети є те, що частка об'єктивного повинна переважати суб'єктивне. На даний критерій суттєвий вплив справляє рівень знань, урахування та аналізу інформації про об'єктивні умови, якість методик розробки мети, складу учасників тощо.
Таким чином, формування мети управління - це визначення бажаного, можливого та необхідного стану системи з однозначним відокремленням його від неможливого, небажаного та непотрібного.
У більшості випадків формування мети управління доцільно здійснювати поетапно.
1. Виділення необхідних обставин, закономірних етапів системи та включення їх до мети управління.
2. Визначення можливих, але не бажаних обставин та станів, яких слід уникати та від яких треба відмежувати мету управління.
3. Визначення можливих і бажаних обставин та включення їх у мету управління.
4. Відмежування мети від бажаних, але об'єктивно неможливих обставин.
Ураховуючи складність розробки названих етапів, стає зрозумілим, що розробка цілей управління потребує серйозного наукового підходу, використання сучасних досягнень науки й техніки.
Розробка цілей управління стикається з цілим рядом проблем, розв'язання яких сприяє вдосконаленню управління системами (організаціями).
1. Проблема збереження мети. Загальна мета конкретизується у завданнях, і це є важливою умовою, що забезпечує її досягнення. Але при цьому виникає небезпека того, що зміст мети не знайде свого повного відображення у поставлених завданнях і якась частина мети буде втрачена (з певних причин).
2. Сприйняття цілей завдань тією організацією, перед якою вони поставлені. Основна складність полягає у подоланні можливих суперечностей між змістом мети та сподіванням членів колективу, призначених її здійснювати. Не останню роль у цьому випуску відіграє якість формування мети.
3. Проблема методологічного підходу до визначення цілей орієнтацій. Тут слід з'ясувати, наскільки мета колективу є сумою індивідуальних цілей або метою більшості його членів.
Зрозуміло,що з наближенням мети колективу до суми індивідуальних цілей збільшує шанси на її
Loading...

 
 

Цікаве