WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Сутність інституту податкової застави - Реферат

Сутність інституту податкової застави - Реферат

антикризові, адміністративно-примусові та інші заходи, методи і способи контролюючого органу з суб'єктом господарювання - податковим боржником, з метою самостійного визначення ним джерел сплати його податкового боргу (узгодження сум податкового зобов'язання, організація та проведення режиму податкової застави, надсилання та вручення платнику податків першої та другої податкової вимоги, проведення співбесід з боржником, у випадку порушення вимог законодавства - застосування затримання активів, арешту активів платника податків з метою забезпечення можливості погашення його податкового боргу, проведення перевірок і притягнення до юридичної відповідальності). Процедура контролю за сплатою податкового боргу відповідно до встановленого Законом 2181 порядку проводиться не менше 2-х місяців з моменту виникнення у платника податків податкового боргу. Під час здійснення заходів контролю за сплатою податкового боргу податковий орган здійснює повноваження лише контролюючого органу і не може застосовувати щодо активів платника податків фіскальні методи податкового адміністрування, за винятком випадків порушення таким платником податків норм податкового законодавства (застосовується попереджувальна функція арешту активів). Це положення відповідає диспозиції пункту 1.12 статті 1 Закону 2181, який визначає контролюючий орган як державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) і погашенням податкових зобов'язань, у т. ч. податкового боргу. Тобто податковий орган при здійсненні контролю за сплатою податкового зобов'язання і застосування податкової застави виконує, в першу чергу, організаційно-забезпечувальну функцію, спрямовану на спонукання платника податків до самостійного погашення свого податкового зобов'язання, у т. ч. сум податкового боргу, за рахунок самостійно визначених джерел (активів).
У зв'язку з цим не випадково стаття 7 Закону 2181, яка визначає перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу, логічно розташована у зазначеному законі перед статтею 8, оскільки, в першу чергу, платнику податків законодавцем надається можливість (право) визначити самостійно джерела погашення своїх податкових зобов'язань, у т. ч. податкового боргу, для усунення пору-шення податкового закону - ніхто, крім самого платника податків, не може краще знати ефективність розподілення витрат (активів) підприємства на виконання зобов'язань.
У цьому контексті, на нашу думку, може бути розв'язана практична проблема - співвідношення розміру податкового зобов'язання платника податків і виникнення права податкової застави на будь-які його активи у достатніх розмірах для повної сплати такого податкового зобов'язання. Але для її вирішення також необхідно зрозуміти, що право податкової застави розповсюджується на "будь-які активи платника податків" (якісна ознака активів), відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону 2181, а не на "всі активи платника податків" (кількісна ознака активів), як це було передбачено, наприклад, в Указі Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" від 04.03.1998 № 167/98 (який є не чинним на даний час) [11], та деяких публікаціях експертів [12]. При цьому "предметом податкової застави можуть бути як кошти, рухоме та нерухоме майно в ціло-му, так і окремо кошти, окремо рухоме майно та окремо нерухоме майно, якщо кожного окремого виду активів платника податків достатньо для забезпечення податкового боргу" [13]. Для визначення достатніх (у вартісному еквіваленті) розмірів своїх активів податковому боржнику спільно із уповноваженим податковим керуючим необхідно використовувати, передбачений пунктом 8.9 статті 8 Закону 2181 порядок обмеження права податкової застави (звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави).
Обов'язковою умовою для забезпечення виконання платником податків податкового зобов'язання є проведення представником податкового органу, відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 № 1255-IV (далі - Закон 1255) опису активів податкового боржника, що складатимуть після цього предмет податкової застави. У разі відсутності такого опису чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. При цьому, обтяженням відповідно до частини 1 статті 3 Закону 1255 є право обтяжувача (податкового органу) на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону ..., з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна [14].
Разом з тим, предметом правового регулювання зазначених норм Закону 1255 є рухоме майно, що в контексті законодавчо закріпленого поняття "майно" і "активи" може бути лише частиною предмета податкової застави. Проте відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 № 2654-XII (далі - Закон 2654) обов'язок реєстрації податкової застави податковими органами у державному реєстрі поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави з урахуванням вимог податкового законодавства [15]. Отже, від реєстрації податкової застави та опису предмета податкової застави залежить подальша легітимність проведення наступних обов'язкових процедур, пов'язаних насамперед із забезпеченням погашення податкового боргу платника подат-ків органами стягнення та вирішення питання її пріоритетності. Водночас у положенні частини 2 статті 15 Закону 2654 є деякі неузгодженості із нормами Закону 2181, які не пов'язують момент виникнення права податкової застави із державною реєстрацією, а передбачають лише обов'язок такої реєстрації. Тому, враховуючи час прийняття вищевказаних нормативно-правових актів, у Закон 2654 необхідно внести відповідні зміни для усунення такої неузгодженості.
У силу податкової застави орган стягнення, відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону 2181, має право в разі невиконання (протягомприблизно 2-х місяців) забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюєть-ся відповідно до закону [9].
Пріоритет податкової застави відповідно до пункту 8.4 статті 8 Закону 2181 щодо пріоритетів інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. У зв'язку з цим податкова застава відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону 1255 є одним із видів публічного обтяження. Публічним відповідно до частини 2 статті 4 Закону 1255 є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації [14]. Отже, реєстрація податкової застави як одного із видів публічного обтяження забезпечує її пріоритетність, а не право її виникнення або застосування.
Разом з тим зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими Розділом III Закону 1255 (ст. 39) [14]. Обтяжувач з вищим пріоритетом відповідно до частини 2 статті 14 Закону 1255 має переважне право на звернення стягнення на пред-мет обтяження. При цьому, враховуючи активність поведінки платника податків під час здійснення заходів контролю за його самостійною сплатою податкового боргу і у випадку невиконання ним забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання, орган
Loading...

 
 

Цікаве