WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Становлення і розвиток акцизного оподаткування в Україні - Реферат

Становлення і розвиток акцизного оподаткування в Україні - Реферат

наведене, проведення аналізу формування чинної системи оподаткування акцизним збором дуже ускладнюється. Для осмислення особливостей становлення акцизного оподаткування у межах цієї статті доцільно зосередитися на питанні встановлення переліку підакцизних товарів у контексті їх впливу на ефективність виконання фіскальної функції податку.
Відповідно до світової практики, існуєтри основні види акцизів, що підрозділяються залежно від функції, яку вони виконують. До першої групи належать так звані традиційні акцизи - на алкоголь і тютюнові вироби. Доходи від цих товарних груп високі, коло їх виробників відносно вузьке і більшість товарних категорій чітко визначена. Стягування даного виду акцизу переслідує дві основні цілі: фіскальну та обмеження споживання шкідливих для здоров'я продуктів.
До другої групи належать акцизи на паливно-мастильні матеріали, які, крім фіскальної функції, виконують ще й роль платежу за користування автошляхами, а також способу корекції негативних наслідків для навколишнього середовища.
Третя група включає акцизи на так звані люксові товари і, як правило, не має цілеспрямованої фіскальної ролі. Більшою мірою даний вид акцизу покликаний грати перерозподільну функцію, оскільки основними споживачами люксових товарів є більш спроможні громадяни. Крім того, можливе також переслідування інших цілей, наприклад, заохочення трудомістких виробництв шляхом стягування акцизів з продуктів капіталомістких виробництв, що відносяться в деяких країнах до люксових товарів (автомобілі, електроніка, тощо), заохочення місцевих виробників або ж поліпшення зовнішньоторговельного балансу шляхом стягування акцизів на додаток до митних зборів з імпортних товарів.
Як правило, до оподатковуваних відноситься достатньо невеликий список товарів, до яких входять: алкогольна, тютюнова продукція і паливно-мастильні матеріали. У багатьох країнах також існує акцизне оподаткування автомобілів, вживане як платіж за користування автодорогами - в розвинених країнах, так і податку на предмети люксового споживання - у тих, що розвиваються. Податки на предмети люксового споживання також можуть включати акцизи на ювелірні вироби, антикваріат тощо, проте вживання подібних податків, як правило, малоефективне з погляду доходів бюджету [4, с. 17].
У деяких країнах система акцизного оподаткування вельми широка і включає значний перелік товарів. Так, Індія і Пакистан застосовує велику кількість акцизів у зв'язку з тим, що на відміну від податку з продажів, надходження акцизів зараховуються до централізованого бюджету країни і є досить значним джерелом доходів. Серед розвинених країн, що застосовують широкий спектр підакцизних товарів можна виділити Данію і Японію, де акцизами обкладено 18 товарних груп (у тому числі сірники, чай, кофе, цукор, спеції, звукозаписи, електроенергія тощо) [5, с. 26].
В Україні сучасна практика акцизного оподаткування розпочиналася з включення у 1992 році згідно з постановою Верховної Ради України від 18.12.91 р. № 1997-ХІІ до переліку підакцизних 27 товарних позицій. Враховуючи орієнтацію на попередню практику податку з обороту, головними критеріями для віднесення тих або інших груп товарів до підакцизних були порівняно високі ставки податку з обороту в попередні роки. Тому до підакцизних, крім традиційних, товарів були віднесені: килими і кришталь, ікра і рибні делікатеси, шоколад і автомобільні шини, вироби з хутра, одяг з натуральної шкіри [6].
Всупереч світовій практиці, що склалась історично, протягом 1992 року платниками акцизного збору було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують на території України підакцизні товари (ст. 2 Закону України "Про акцизний збір"). Така організація оподаткування досить швидко виявляється неефективною. По-перше, дієвий контроль за повнотою сплати збору ускладнюється у зв'язку з великою кількістю платників, по-друге, ставка акцизного збору в даному разі суттєво впливає на ціноутворення на кожному етапі обігу товару, що негативно відображається на діловій активності.
З початку 1993 року, з введенням у дію Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.92 № 18-92, систему адміністрування акцизного збору було переорієнтовано - платниками визначено суб'єктів підприємницької діяльності, що виробляють або імпортують на митну територію України підакцизні товари. Таким чином, було значно спрощено механізм контролю за справлянням акцизного збору обмеженим колом платників [7].
У перші роки після введення акцизів, зважаючи на високий темп зростання цін, було визнано доцільним застосовувати винятково адвалерні ставки акцизного збору. Однак таке рішення породило інші проблеми: адвалерні ставки акцизів, з одного боку, дозволяли використовувати вельми ефективні в умовах України способи ухилення від оподаткування, і, з іншого - боку, створювали додаткові труднощі для виробників підакцизної продукції щодо її поліпшення і вдосконалення.
Згадані механізми ухилення від оподаткування в умовах вживання адвалерних ставок акцизного збору засновані, головним чином, на перенесенні моменту отримання основного прибутку не при виробництві і первинній реалізації, а при перепродажі вироблених підакцизних товарів. Виробнику таких товарів достатньо створити дочірню або залежну торгову компанію, щоб продавати їй свою продукцію за мінімально можливими цінами (з мінімальними акцизами), одержуючи мінімальний прибуток або навіть збитки. За рахунок подальшої торгової надбавки (не оподатковуваної акцизами) торгова компанія може вже довести ціни на цю продукцію до ринкового рівня і одержати максимально можливі прибутки при мінімальних податках [1, с. 24].
Відсутність в Україні на той час будь-яких правил контролю над трансфертним ціноутворенням при операціях між пов'язаними особами, а також процедури перегляду податковими органами величини податкових зобов'язань учасників таких операцій дозволяло ефективно мінімізувати податки. Особливо активно подібні механізми використовувалися в алкогольному виробництві.
Негативний вплив вказаних проблем відпав при поступовій заміні адвалерних ставок акцизів на основні групи товарів специфічними протягом 1996 року. У результаті вдалося перевести на єдиний режим оподаткування імпорт і внутрішнє виробництво аналогічних підакцизних товарів. Була ліквідована можливість ухилення від сплати акцизного збору за допомогою трансфертного ціноутворення. У виробників з'явилися додаткові можливості для поліпшення своєї продукції, її дизайну і просування її на ринок. Частку акцизів у більш якісній продукції знижено, що можна розглядати як один з проявів податкової
Loading...

 
 

Цікаве