WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Ретроспективний аналіз становлення та розвитку прибуткового оподаткування юридичних осіб - Реферат

Ретроспективний аналіз становлення та розвитку прибуткового оподаткування юридичних осіб - Реферат

рентний податок у розмірі 1Ѕ до 10 %. У Франції в 1872 р. був введений податок на грошовий капітал (за відсутності прибуткового податку) у розмірі 3 % і в 1890 р. підвищений до 4 %, за винятком державних цінних паперів, на щоЛеруа-Больє справедливо засуджує як "... предрассудок, не имеющий разумных оснований и наносящий ущерб государству" [3, с. 323]. Леруа-Больє правильно стверджує, що при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді дивіденді, процентів з державних цінних паперів, кредитори держави будуть поставлені зовсім не в гірші умови, ніж кредитори підприємств, а навпаки. Так, вдало висловився М. Веселовський, який зазначає, що "...вообще говоря проценты по государственным займам представляют такой же доход, как доход со всякого другого капитала … и в этом смысле они не заключают в себе никакой внутренней причины, которая не допускала бы включать их в общий счет доходов каждого плательщика" [4].
Досить дискусійним є питання оподаткування дивідендів, як однієї із форм податку на грошовий капітал. Дивіденди являють собою капітал, який вкладений в активи господарюючого суб'єкта і підпорядковується акціонерній компанії. Фінансова наука і сьогодні не може визначитися, що робити з дивідендами, як їх оподатковувати і взагалі чи потрібно це робити.
Першою формою оподаткування дивідендів виступав податок на грошовий капітал. Науковці того часу сильно дискутували щодо цього. Існує ряд тверджень, які демонструють справедливість в оподаткуванні дивідендів. Так, професор Лєбєдєв (ХІХ ст.) стверджував, що хоча дивіденди є доходом від промислового підприємства, але для акціонера це просто процент на капітал, вкладений в акції, так як більша частина акціонерів не бере ніякої участі в роботі підприємства "… да и мало им интересуется" [3, с. 319].
Існують також твердження, відповідно до яких категорично не припускається оподаткування акціонерного дивіденду. Таким противником, зокрема, є Леруа-Больє. Він наводив приклад, згідно з яким існують два рівнозначні підприємства - акціонерне і приватне. При оподаткуванні дивідендів податком на капітал перше буде нести податковий тягар у вигляді двох податків - промисловий і податок на капітал; друге ж підприємство тільки один - промисловий [3, с. 323], що є звичайно великою несправедливістю. Науковці того часу дійшли висновку, що в разі, якщо дивіденди достатньо оподатковані промисловим податком, податком на грошовий капітал не потрібно оподатковувати. В іншому випадку дивіденди повинні оподатковуватися подвійно.
З розвитком промисловості, розширенням функцій держави змінюються і вимоги щодо системи оподаткування. На зміну реальним податкам приходять податки особисті. Отже, наступною формою податку на прибуток є загальний прибутковий податок. Професор Є. Селігман та Р. Стурм, так характеризували перехід від промислового до прибуткового оподаткування: "Но именно потому, что налог теперь является налогом более на лица, а не на вещи, он сопряжен с некоторой трудностью взимания и предполагает высокую ступень общественной нравственности и политической честности ("a definite stage of social morality and political probity"). Где эта ступень еще не достигнута, лучше держаться старой системы обложения (т.е. Ertragssteuern)…" [5].
У свою чергу Лорія виділяє дві умови введення прибуткового податку: "1) когда средства низших классов населения истощены, и волей-неволей капиталистам приходится брать на себя налоговое бремя; 2) когда накопление капиталов идет очень быстро и тогда из боязни понижения процента и развития спекуляции, а также чтобы предотвратить повышение заработной платы у рабочих и тем не усилить их участие в государственной власти, капиталисты молчаливо (tacio consensu) вводят подоходный налог" [6].
На той час світова фінансова думка виробила такий принцип: якщо господарська діяльність не обкладається промисловим, тоді вона повинна оподатковуватися прибутковим податком. Зазначимо, що прибутковий податок мається на увазі не тільки особистий (з заробітної плати), а й підприємницький, який сплачувався з доходу чи з прибутку підприємства.
Прибутковий податок - це одна з найдосконаліших форм оподаткування доходів. Як зазначає професор І. Янжул, "... по существу он (прибутковий податок - прим. авт.) является соединением многих налогов в один и ведет поэтому к уничтожению того разнообразия, которое обусловливается существованием налогов специальных" [3, с. 332]. Прибутковий принцип оподаткування поширився у всьому цивілізованому світі в 40-50-х рр. ХІХ ст.
Поряд з власними превагами, прибутковому оподаткуванню характерно і ряд недоліків. А. Свірщевський зазначає, що проти оподаткування прибутку є два аргументи: 1) важкість у визначенні точної величини промислових доходів у зв'язку з надзвичайною легкістю ухиляння від оподаткування; 2) прибутковий податок перешкоджає "промышленнику и торговцу расширять произвольно пределы своей деятельности, так как он (прибутковий податок) отнимает у них часть дохода, которую они могли бы сберечь и вложить в свои предприятия" [7].
Д. Міль також був противником прямого оподаткування, а саме прибуткового - "...покрытие же всех государственных расходов прямыми налогами представляет важное неудобство еще и потому, что невозможно достигнуть справедливого распределения этих налогов. Форма прямого подоходного налога, как мы видим не годится…" [8]. Але одночасно Міль стверджує, що немає такого податку, в якому б не існувало несправедливості "так что только разнообразие налогов, может быть, взаимно сокращает эти неравенства и исправляет дело" [8]. Міль мав на увазі, що прибуткове оподаткування потрібно було розподілити на декілька видів. Історичний розвиток фіскальних теорій показав, що це так і сталося, зокрема, з прибуткового податку виведено оподаткування корпорацій.
На початку створення системи прибуткового оподаткування, виділяються три її типи: 1) англійський або шедулярний; 2) німецький або глобальний і 3) французький, який являє собою поєднання двох перших типів. Як зазначає П. Гензель, "...в историческом развитии эти типы значительно переплелись и многое заимствовали друг у друга" [9].
Розглянемо перші спроби впровадження прибуткового податку в практику оподаткування підприємств, основних на той час країн, де інтенсивно розвивалися теорії оподаткування та України.
Прусський прибутковий податок, який існував до 1891 р., носив характер більше податку на доходи фізичних осіб, але з 1891 р. у категорію платників прибуткового податку потрапили підприємства, власники грошових капіталів. Ці доходи підлягали оподаткуванню спеціальним прибутковим податком, встановленим промисловим оподаткуванням цього ж 1891 р. Розповсюдження податку на торгово-промислові товариства, акціонерні компанії і взагалі на всіх юридичних осіб,
Loading...

 
 

Цікаве