WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Проблеми формування ефективної структури служб, задіяних в адмініструванні податків - Реферат

Проблеми формування ефективної структури служб, задіяних в адмініструванні податків - Реферат

діючого порядку адміністрування місцевих податків і зборів.
На нашу думку, перший варіант не може бути застосований в Україні через неготовність системи як центральної, так і місцевої влади і самоврядування. Його впровадження потребуватиме створення інспекцій зі справляння місцевих податків. При цьому слід зауважити, що місцеві бюджети не мають резервів зростання витрат на управління. Крім того, маючи підпорядкування лише місцевим органам влади і самоуправління, такі інспекції змушені будуть самотужки долати проблеми напрацювання методологічної бази адміністрування місцевих податків і зборів, що означатиме її багатоваріантність. В сьогоднішніх умовах це потребуватиме цілої системи обміну інформацією з метою застосування у загальнодержавному масштабі найбільш ефективних методик адміністрування місцевих податків. Її створення та функціонування поки-що навіть не уявляється можливим ні з технічної, ні з фінансової точки зору. Паралельно до цієї виникає проблема забезпечення названих інспекцій кваліфікованими кадрами, створення системи їх перепідготовки та підвищення кваліфікації, системи контролю за діяльністю підрозділів. Особливо останнє питання навітчизняних теренах викликає найбільше занепокоєння, оскільки відсутність вертикальної структури зазначених органів унеможливлює внутрішній контроль, а значить послаблює можливості боротьби з корупцією.
Другий варіант означає обмеження прав і фінансових компетенцій місцевих органів влади і самоврядування. Він потребує зміни діючого законодавства з питань бюджету, податків, розмежування повноважень органів влади. Фактично його запровадження вимагає докорінної зміни владно-адміністративного устрою держави. В частині бюджетного і податкового законодавства запровадження єдиних ставок місцевих податків і зборів фактично означає, що держава повністю відмовилася від місцевих податків, замінивши їх на закріплені доходи місцевих бюджетів. Це не тільки не сприятиме посиленню фінансової основи місцевого самоврядування, а й створюватиме враження повної відмови України від сприяння розвитку місцевих громад на основі їх самозабезпечення.
Третій варіант ми ставимо поряд з другим, оскільки уніфікація пільг та порядку надання відстрочок з місцевих податків матиме наслідки, аналогічні уніфікації ставок. Крім того, такий крок унеможливить участь місцевих органів влади і самоврядування у регулюванні соціально-економічних процесів в регіоні.
Таким чином, за нашим переконанням, найприйнятнішим в сьогоднішніх умовах є збереження діючого порядку організації адміністрування місцевих податків і зборів як такого, що найбільше враховує технічні та фінансові можливості забезпечення відповідних процесів і сприяє впровадженню політики зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування. Хоча, слід зазначити, що це означатиме необхідність деякого посилення додатковими штатними одиницями підрозділів податкової служби, які відповідають за адміністрування місцевих податків. Такий крок обумовлюється багатоваріантністю одного і того ж податку на підконтрольній території через існування на ній декількох органів самоврядування.
Щодо проблеми забезпечення рівнозначності (наближеності) потенціалу областей у складі податкових округів (з метою рівномірного забезпечення доходів бюджетів усіх рівнів та вирівнювання розвитку регіонів). Один з варіантів її вирішення запропонований Л.Л. Тарангул: "Для того, щоб створення міжобласних податкових округів не спричинило ускладнення щодо вирішення фінансових проблем адміністративно-територіальних одиниць, не позбавило можливості оперативно управляти фінансовими ресурсами на місцях, необхідно ретельно підійти до відбору критеріїв щодо об'єднання обласних державних податкових адміністрацій. На нашу думку, при виділенні податкових округів варто врахувати:
1. їх територіальну цілісність;
2. рівень соціально-економічного розвитку;
3. обсяг податкового потенціалу;
4. кількість платників податків."
Згаданий автор пропонує взяти за основу формування податкових округів один з варіантів поділу території України на соціально-економічні райони, розроблений М. Пістуном. З урахуванням зазначених вище критеріїв поділу, нею подається така схема податкових округів: Південно-Західний (Державні податкові адміністрації Львівської, Закарпатської, Чернівецької, Івано-Франківської областей); Північно-Західний (Державні податкові адміністрації Волинської, Рівненської областей); Центральний (Державні податкові адміністрації Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської областей, міста Києва); Північно-Східний (Державні податкові адміністрації Сумської, Полтавської, Харківської областей); Східний (Державні податкові адміністрації Донецької, Луганської областей); Південно-Східний (Державні податкові адміністрації Кіровоградської, Запорізької, Дніпропетровської областей); Подільський (Державні податкові адміністрації Тернопільської, Вінницької, Хмельницької областей); Автономна Республіка Крим (Державні податкові адміністрації АРК та міста Севастополя); Південний (Державні податкові адміністрації Одеської, Миколаївської, Херсонської областей).
Принагідно слід зазначити, що формально Державна податкова адміністрація ще не визначила переліку та меж податкових округів. Існує лише концептуальне бачення у складі програми модернізації податкової служби та відповідних розробок Департаменту розвитку і модернізації державної податкової служби України. Згідно названих документів можна зробити висновок про те, що центральний податковий орган схиляється до створення 10 податкових округів на території країни: Кримський (Автономна республіка Крим та місто Севастополь); Київський (м. Київ, Київська та Чернігівська області); Львівський (Львівська, Волинська та Рівненська області); Івано-Франківський (Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська області); Вінницький (Вінницька, Хмельницька, Житомирська області); Одеський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області); Дніпропетровський (Дніпропетровська, Запорізька області); Донецький (Донецька, Луганська області); Черкаський (Черкаська, Полтавська, Кіровоградська області); Харківський (Харківська, Сумська області).
З наведеного видно: підходів щодо вирішення цього питання багато, але "...говорити про мережу податкових округів однакової потужності досить складно, оскільки через природні, соціально-економічні, демографічні чинники рівень розвитку регіонів
Loading...

 
 

Цікаве