WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Понятійний апарат фіскальної політики сприяння підприємництву - Реферат

Понятійний апарат фіскальної політики сприяння підприємництву - Реферат

обчислення, сплати і зарахування сум цих зобов'язань до бюджетів. На нашу думку, щоб коротко висвітлити усі аспекти фіскальної політики, необхідно розглянути широке коло понять, які її визначають. Тому пропонується обґрунтувати: суть фіскальної політики, її мету; концепцію, об'єкт, суб'єкт, носій, види, принципи, напрями, сферу, методи, механізм реалізації, дії (сприяння), заходи реалізації, ефективність тощо.
Спочатку розглянемо особливості фіскальної політики. Фіскальна політика - це системне формування, узаконення та гнучке і творче застосування офіційно встановлених податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджетів, їх інших залучених джерел, норм сплати, стимулів, важелів та інших елементів інструменту регулювання впливу таких платежів на фінансово-господарську діяльність їх платників. Фіскальна політика має свій економічний інструмент у формі норм, стимулів і важелів та інших складових, суть і порядок застосування яких визначено на законодавчому рівні або підзаконними актами. Особливістю фіскальної політики є те, що її узаконені інструменти застосовуються платниками грошових зобов'язань держави, а не державою (як це прийнято називати) і не надаються державою (також як це прийнято називати), а нею узаконюються. Тобто коли платник отримує кошти від держави, тоді можна говорити, що вони надаються державою. Вважається, що користування пільгами приводить до втрат бюджету. Але об'єктивно це не завжди так. Якщо бюджетна установа користується пільгою з плати за землю, то чи це не одне й теж, що держава їй відрахує кошти на сплату земельного податку, а потім установа повертає ці кошти державі у формі земельного податку. Якщо платник щорічно користується пільгою, то тоді держава щорічно нічого не втрачає. Вона ні у позаминулому, ні у минулому, ні у поточному році нічого не втрачаючи, нічого й не отримує. Аналогічно й у майбутньому на весь період користування пільгою. Але, знову ж таки, це взагалі не пільга. Якщо новоствореному малому підприємству дозволено протягом початкового періоду не вносити платежі до бюджету, то держава нічого не втратила. До створення такого підприємства вона також нічого не отримувала. Кілька років тому окремим категоріям державних службовців відмінили право на безкоштовний проїзд у міському транспорті. Таким чином, гроші, які вони витрачали на покупку товарів, тепер витрачають на оплату транспортних послуг. У якому випадку втрати держави більші? Безумовно, що у першому, оскільки з реалізацією товарів пов'язаний ланцюжок платежів.
Відповідними нормативно-законодавчими актами підприємствам металургійного комплексу за умов їх заборгованості перед державою надали пільги з окремих податків, які вони і раніше не сплачували. Тому не можна вважати, що від надання пільг держава втратила певну суму коштів. Крім того, слід подумати, чи це пільга взагалі.
Таким чином, питання надання пільг в оподаткуванні та оцінки "втрат" від цього потребує грамотного методологічного вирішення. У першу чергу, замість поняття "пільги", що вважається у широкому розумінні, мабуть, у конкретних ситуаціях більш правильно застосовувати "фіскальні регулятори економіки господарювання" (зниження процентних ставок з кредитів в інвестиції на новітню технологічну техніку, ступінчасті норми амортизації), "нормативні регулятори платежів до бюджету" (диференційовані тарифи плати за використання різних видів водних ресурсів, диференціація ставок нарахування від вартості послуг за встановлення чи розміщення реклами). Такі фіскальні регулятори потрібно відносити до прямих чи непрямих інструментів фіскальної політики, оскільки вони прямо чи не прямо впливають на розмір платежу до бюджету. Ці регулятори характеризується, як правило, ступінчатою, ієрархічною чи іншою структурою, застосовуються на підставі офіційних рішень (законодавства) на рівні держави чи рішень міс-цевих органів влади, найчастіше поширюються на усіх платників. Використовуються вони на мікрорівні, конкретними підприємствами, установами, організаціями, банками. Регулятори мають комплексну дію, тобто пільги є конкретними стимулами діяльності (звільнення сільгоспвиробників від сплати фіксованого сільськогосподарського податку на два роки з метою збереження коштів сільськогосподарським підприємствам, надання пільг з сплати окремих податків при проведенні експериментів) або втратами бюджету (пільга з прибуткового податку з громадян для багатодітних сімей, інвалідів).
До інструментів фіскальної політики відносяться фіскальні норми і періоди з виконання зобов'язань перед державою. Такими нормами є ставки, тарифи, такси, коефіцієнти інфляції тощо. До названих періодів відносять строки подання декларацій, строки внесення платежів, сплати боргів тощо. До стимулів належать пільги, розстрочки платежів, податкові кредити. Важелями впливу на платників є штрафи, пені, неустойки. До інструментів фіскальної політики відносяться і ступінь чи характер дії її важелів, зокрема жорсткість застосування таких важелів, високі ставки нарахування, високий рівень штрафів чи ліберальність цієї політики, зокрема зниження рівня штрафів, що відносяться до суб'єктів підприємництва.
Під поняттям суб'єктів фіскальної політики розуміють ті суб'єкти господарювання, на яких поширюється дія фіскальної політики. Такими суб'єктами можуть бути не тільки конкретні платники грошових зобов'язань, але і господарюючі системи, до яких вони входять. Господарюючими системами можуть бути міністерства, народногосподарські комплекси тощо. Суб'єктом нарахування грошових зобов'язань вважаються підприємці - фізичні особи і юридичні особи. На нашу думку, більш правильно суб'єктом грошових зобов'язань вважати платників. А статус платників податків визначається законодавством.
Платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів - це суб'єкт господарювання (підприємець чи підприємство) або власник ресурсів, у тому числі доходів, який володіє об'єктом нарахування грошових зобов'язань. Суб'єктом фіскальної політики є й ті органи, що її створюють, реалізують на практиці (Верховна Рада України, органи державної податкової служби України). Перших потрібно називати користувачами фіскальної політики, інших - її творцями. Суб'єкти цієї політики повинні тісно взаємодіяти. Зокрема, для реалізації пропозицій податківців з удосконалення фіскальної політики повинна бути й оперативність законотворчих органів у прийнятті щодо таких пропозицій відповідних законодавчих актів з узаконення положень фіскальної політики. Справляння платежів, з одного боку, - формування податкового законодавства, з іншого - вдосконалення фіс-кальної політики. Це надто взаємопов'язані сторони одного цілого - наповнення бюджетів. Податківці не тільки найбільше кваліфіковані у податковому менеджменті, а і найбільш зацікавлені в такій фіскальній політиці, що сприяє розвитку економіки як основному фактору зростання платежів до бюджетів, підприємництва, оскільки укріпленняфінансово-економічного стану підприємств - джерело зростання платежів до бюджетів, а також допомагає встановленню взаєморозуміння з платниками грошових зобов'язань, і тим самим - мобілізовувати додаткові
Loading...

 
 

Цікаве