WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкова політика держави в нафтогазовій промисловості України: реальність і напрями вдосконалення - Реферат

Податкова політика держави в нафтогазовій промисловості України: реальність і напрями вдосконалення - Реферат

видобуток нафти, природного газу передбачає визначення розміру рентної плати тільки від обсягів видобутку і не встановлює її залежності від ціни реалізованої продукції. Прийнятий Закон України "Про рентні платежі на нафту і природний газ" від 05.02.2004 №1456-IV дозволяє дещо вирішити дану проблему, він значно полегшує податкове навантаження, особливо тим підприємствам, які працюють з важковидобувними запасами. Однак відповідно до прикінцевих положень цього документа частина третя, квінтесенцією якої є формула з визначення рівнів ренти на кожному конкретному родовищі, положення набирає чинності з 1 січня 2005 року.
Таблиця 2
Нафтогазові доходи, закладені в державних бюджетах на 2004 і 2003 роки, млн грн
Джерело: Дорожовець О. Бюджет розбитих надій // Газ & Нафта. - 2003. - № 12. - С. 12.
Як зазначено вище, податкова складова у собівартості видобутку вітчизняного природного газу становить 54,5 %, з них на саму тільки ренту припадає 25 % із цих відрахувань. У разі диференціації рент ці частки становили б відповідно 43,5 % і 9,2 % [5, с. 31].
Законом України "Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 № 1344-IV (стаття 3) установлено, що підприємства, які здійснюють видобуток природного газу та газового конденсату, вносять до Державного бюджету України рентну плату за природний газ у розмірі 30,6 гривні за 1,000 куб. метрів, за нафту - у розмірі 160 гривень за одну тонну і газовий конденсат - у розмірі 104,04 гривні за одну тонну [1]. За підрахун-ками фахівців НАК "Нафтогаз України" при такій ренті компанія буде змушена на 259 мільйонів гривень скоротити капіталовкладення у нафтовидобуток і на 120 мільйонів гривень - у газовидобуток. До того ж останній взагалі стане збитковим. У результаті вже у цьому році з надр України буде отримано на 240 мільйонів кубометрів природного газу менше ніж за 2003 рік, а в подальшому спад газовидобутку може досягти й 400 млн кубів щорічно. Як наслідок, держава не тільки недоотримає 161 мільйонів гривень прибутку від виробників вуглеводнів, а й не матиме іншого виходу, як збільшити бюджетні видатки на імпорт енергоносіїв, щоб не допустити енергокризи в державі [7].
Без сумніву, одним із найважливіших як для держави, так і для НАК "Нафтогаз України" є питання податкової заборгованості компанії.
Виникнення її не без підстав пов'язують у тому числі й з податком на додану вартість. Як відомо, 89,5 % газу надходить у нашу країну із Російської Федерації. Так як у багатьох інших країнах, у Росії при експорті ПДВ сплачується в бюджет країни призначення. Росіяни зробили з цього правила три винятки для своїх основних статей експорту: газу, нафти та газового конденсату. Виходило, що при поставці енергоносіїв ПДВ стягувалося, по-перше, в Російській Федерації, по друге, при ввозі на територію України, і, по-третє - при продажу суб'єктам господарювання. Саме після введення в 2000 р. 20 %-ної ставки на продаж газу борг НАК "Нафтогаз України" перед бюджетом почав невпинно зростати і під кінець 2002 р. склав 5,5 млрд грн. Крім того, зросли і дебіторська, й кредиторська заборгованості.
Необхідно зазначити, що Закон "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (дана норма збережена й на 2004 рік Законом України "Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 №1344-IV (стаття 9) звільнив від обкладання податком на додану вартість операції з ввезення природного газу на митну територію України, а операції з продажу ввезеного природного газу на митну територію України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою.
Проте це не єдина причина виникнення податкового боргу НГКу. До них необхідно віднести значний обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості, який призводить до дефіциту оборотних коштів підприємств галузі і, відповідно, до неможливості вчасно розрахуватися за поточними зобов'язаннями. Як результат - заборгованість перед бюджетом та зростання дебіторської заборгованості у підприємств-партнерів. Фактично, значна кредиторська та дебіторська заборгованість - це одна з першорядних загроз потенційного банкротства енергетичних підприємств.
Загальновідомий факт, що основні фонди української промисловості фізично зношені на 60 % та морально застаріли на 95 % [8]. Дана проблема стосується й підприємств нафтогазового комплексу.
Не варто забувати й про те, що Україна постійно прагне наслідувати в питаннях податкової політики Російську Федерацію. У Росії нафтогазовий комплекс називають "двигуном російської економіки". В Україні, де власних ресурсів нафти та газу вистачає, щоб покрити 8-11 % своїх потреб, також намагаються за допомогою нафтогазової промисловості вирішити значну частину економічних проблем.
Перераховані фактори, а також нестабільність законодавства, на нашу думку, є головними причинами податкової заборгованості нафтогазової галузі.
Істотне зниження заборгованості підприємств НГК перед бюджетом можливе лише при покращанні фінансово-економічного стану самих підприємств. Для цього у першу чергу необхідно:
- зменшити дебіторську заборгованість підприємств, підвищити рівень оплати за нафту та газ. Розв'язок цього питання лежить на перетині декількох політик. По-перше, це тарифна політика: на скільки оптимальними з погляду і продавця, і покупця виставлені тарифи на газ і нафту. По-друге, політика роботи з боржниками: правові гарантії погашення заборгованості, втручання та контроль з боку виконавчої влади. І, по-третє, це судова політика: можливість погашення заборгованості через суд.
Заборгованість в особливо великих розмірах повинна бути офіційною причиною додаткового контролю фінансового стану підприємства з боку Контрольно-ревізійного управління (якщо підприємство державне) та Державної податкової адміністрації, в тому числі з використанням непрямих методів визначення очікуваного доходу компаній;
- проводити податкові експерименти на підприємствах нафтогазового комплексу з метою оптимізації оподаткування. Прикладом цього може бути експеримент з пільговогооподаткування в металургійному комплексі з 1 липня 1999 р. до 1 січня 2002 р.(на 50 % були знижені ставки ПДВ та збору в Державний інноваційний фонд, на 70 % - ставка податку на прибуток, а 70 % екологічного збору залишалося на підприємстві);
- можливе також часткове списання пені та штрафів, нарахованих за несвоєчасну сплату податків нафтогазовими підприємствами, або їх реструктуризація, за умови погашення певної частини заборгованості протягом обумовленого періоду.
Паралельно з цими кроками держава повинна впроваджувати загальне зниження податкового тиску.
За існуючої системи оподаткування необхідно дозволити виводити з-під оподаткування ту частину прибутку, яка спрямовується на розширення обсягів виробництва, модернізацію основних фондів і технологічне оновлення.
Література:
1. Про державний бюджет України на 2004 рік: Закон України від 27.11.2003 №1344-IV // Вісник податкової служби України. - 2003. - № 46. - С. 29-60.
2. Нефть и газ в современной економике / Бурлака Г. Г., Поп Г.С. / Под ред. Н.С. Герасимчука. - К., 2004. - С. 48.
3. Підсумки роботи паливно-енергетичного комплексу у 2003 році // Енергетична мозаїка. - 2004. - № 1. - С. 12-20.
4. Галь Б. Нефтерынок России и Украины: игра по правилам и без // Энергетическая политика Украины. - 2004. - № 6. - С. 20.
5. Тищук О. Бюджетне постраховисько // Газ & Нафта. - 2004. - № 7. - С. 28-34.
6. Ермоленко В. Механизмы ценообразования // Энергетическая политика Украины. - 2004. - № 4. - С. 32-35.
7. Дорожовець О. Бюджет розбитих надій // Газ & Нафта. - 2003. - № 12. - С. 11-15.
8. Киселев С. Украинский ТЕК: причины налоговой задолжености // Энергетическая политика Украины. - 2003. - № 7-8. - С. 20.
Loading...

 
 

Цікаве