WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкова політика держави в нафтогазовій промисловості України: реальність і напрями вдосконалення - Реферат

Податкова політика держави в нафтогазовій промисловості України: реальність і напрями вдосконалення - Реферат


Реферат на тему:
Податкова політика держави в нафтогазовій промисловості України: реальність і напрями вдосконалення
Нафтогазова промисловість відіграє в економіці України особливу роль, виконуючи функцію забезпечення енергетичної безпеки держави. Тому вирішення питання оптимізації державної політики у цій галузі в сучасних умовах є актуальним. Проблема полягає в тому, що, з одного боку, держава повинна створювати економічні умови для розвитку підприємств нафтогазового комплексу, а з іншого - влада розглядає галузь як основного донора для державних потреб. Відповідно й бюджетні закони стають кожного разу жорсткішими щодо нафтогазової галузі України.
Аналіз інформаційних джерел і публікацій свідчить про те, що вивченню даної проблеми приділяється значна увага. У роботі авторами проаналізовано дослідження Б. Галя, О. Тищука, В. Єрмоленка, О. Дорожовця, С. Кисельова, Г.Бурлаки, Г. Попа. Ними започатковано розв'язання питання оптимізації державної, зокрема фіскальної, політики у нафтогазовій промисловості України.
Однак невирішеним залишається питання вдосконалення механізму оподаткування підприємств нафтогазового комплексу.
З метою розв'язання даної проблеми поставлено такі завдання:
- виділити основні методи державного регулювання розвитку нафтогазових компаній України;
- визначити податкову складову в системі ціноутворення на газ в Україні;
- провести аналіз діючого законодавства, що регламентує діяльність нафтогазового комплексу (далі - НГК);
- з'ясувати причини податкової заборгованості підприємств досліджуваної галузі;
- рекомендувати шляхи зменшення в подальшому накопичення податкової заборгованості підприємствами НГК та запропонувати напрями оптимізації податкової політики у нафтогазовій промисловості України.
Сучасна державна політика регулювання діяльності НГК поєднує методи прямого та непрямого регулювання.
До методів прямого державного регулювання належать: регулювання окремих видів діяльності через ліцензування, контроль за дотриманням технічних та екологічних стандартів, вимог безпеки функціонування окремих об'єктів (газотранспортної чи нафтотранспортної мережі, експлуатації свердловин тощо), а також регулювання умов конкуренції на нафтовому ринку.
Методи непрямого державного регулювання спрямовані на зміну факторів ринкового середовища - цін, тарифів, рівня оподаткування, кредитних ставок. До них належать цінова та тарифна політика, податкове регулювання, митна політика, прийняті системи кредитування та фінансування підприємств галузі, амортизаційна та рентна політика тощо.
Відповідно до Національної програми "Нафта і газ України до 2010 року" прийнятої постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.01, принцип енергетичної безпеки країни полягає у максимально можливому забезпеченні потреб держави у паливо-енергетичних ресурсах за рахунок підвищення обсягів власного їх видобутку, послаблення залежності від імпорту енергоносіїв. У той же час ресурси природного газу з власного виробництва складають 10,5 %, а імпорту 89,5 % [2]. За рахунок нафти власного видобутку держава може покрити лише 1/3 потреб, тому залишається найбільшим у СНД споживачем російської нафти (рис. 1). Протягом 2003 року на нафтопереробні підприємства надійшло 24 619,6 тис. тонн нафти, в тому числі: 2 166,4 тис. тонн - власного видобутку (8,8 % від загального обсягу поставки); 21 319,5 тис. тонн - з Російської Федерації (відповідно - 86,6); 1137,7 тис. тонн - з Казахстану (4,6 %)[3].
Рис. 1. Питома вага країн-імпортерів у поставках нафти в Україну у 2003 році
Наведене вище дозволяє стверджувати про енергетичну небезпеку в країні та необхідність державного сприяння розробки власних покладів нафти та газу.
Проте сьогодні заходи державного регулювання спрямовані головним чином на забезпечення фіскальної функції, а не стимулюючої. Жодна з галузей вітчизняної економіки так прямо не залежить від бюджетних колізій, як нафтогазова. Вона роками змушена працювати в особливому податковому полі, межі якого встановлюються під час ухвалення чергового закону про державний бюджет. Для НГК фактично не існує сталих універсальних правил. За останні роки нормативна база для українського нафтогазового ринку змінювалася не рідше одного разу на 3-4 місяці [4].
Важливим чинником державного регулювання є ціноутворення. Значення використання для аналізу розвитку будь-якої галузі категорії "ціна" визначається тим, що вона формується в результаті співставлення векторів дії різних, іноді суперечливих сил.
У нафтогазовому комплексі держава регулює тарифи на транспортування природного газу, нафти та нафтопродуктів трубопроводами; тарифи на розподіл, транспортування та зберігання природного газу; тарифи на природний та скраплений газ, - з метою необ-ґрунтованого збільшення цін підприємствами-монополістами, захисту прав споживачів і недопущення перехресного субсидіювання одних видів діяльності за рахунок інших.
В Україні основну частину собівартості експортованого природного газу складають не операційні чи транспортні витрати, а податки, збори та рента, які формують більш ніж 60 % вартості його кубометра. За підрахунками фахівців компанії "Укргазвидобування" податкова складова у собівартості видобутку вітчизняного газу становить 54,5 % [5, 31]. У Росії ж аналогічний показник для ВАТ "Газпром" в останні роки складав у середньому близько 40 %.
З 2004 р. податкові зобов'язання українських газових компаній збільшились. Якщо у 1999 р. рентна плата до Держбюджету України за 1 тис. м3 становила 5 дол. США, то на 2004 р. вона зафіксована на рівні 5,74 дол. США. Збільшилися також відрахування в державний бюджет за транзит газу - з 0,29 дол. США за 1 тис. м3 у 1999 р. до 0,31 дол. США за 1 тис. м3 у 2004 р. [6]. І, найголовніше, запроваджено мито на експорт скрапленого та природного газу в розмірі до 10 дол. США за тонну та за 1 тис. м3 відповідно.
Власний скраплений газ у різних обсягах виробляють усі вітчизняні нафтопереробні заводи, 70 % якого йшло на експорт, а 10 дол. США - це, по суті, і є різниця між цінами на внутрішньому та зовнішньому ринках. Встановлене мито не є обґрунтованим, адже якщо підприємства-експортери піднімуть ціну, то виникне небезпека того, що країни-споживачі українського скрапленого газу (Угорщина, Чехія, Словаччина, Румунія, Болгарія) захочуть переорієнтуватися на російський. Оподаткування вивізним митом природного газу дозволить додатково залучити 217 мільйонів гривень до державної скарбниці. Збори ж із експортерів скрапленого газу, враховуючи, що торік з України відправлено 200-300 тис. тонн цього продукту, складуть не більше 10-15 млн грн [5, с. 30].
У табл. 1 наведено дані нарахування та сплати податків, зборів до державного бюджету підприємствами НАК "Нафтогаз України".
Таблиця 1
Нарахування та сплата податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету підприємствами НАК "Нафтогаз України", млн грн
Джерело: НАК "Нафтогаз України" // Газ & Нафта. - 2003. -№ 12. - С. 14.
Аналіз даних таблиці 1 показав, що сума нарахувань податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджету у 2003 році зменшилася порівняно з 2001 роком на 22, 04 %. Також важливим є той факт, що НАК "Нафтогаз України" за підсумками 2003 р. припинив зростання податкової заборгованості, рівень виплат склав 100, 1 %, підвищившись порівняно з попереднім роком на 24,3 %, характерним є збереження цієї позитивної тенденції й у першій половині 2004 року (рис. 2).
Рис. 2. Діаграма нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету підприємствами НАК "Нафтогаз України" протягом 2001-2004 рр.
Аналіз доходів, закладених у державних бюджетах на 2004 і 2003 роки від нафтогазової промисловості (табл. 2), свідчить про зростання їх величини. Особливої уваги заслуговують рентні платежі. Діюча в Україні система встановлення рентних платежів за
Loading...

 
 

Цікаве