WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкові аспекти політики підтримки розвитку підприємств - Реферат

Податкові аспекти політики підтримки розвитку підприємств - Реферат


Реферат на тему:
Податкові аспекти політики підтримки розвитку підприємств
Сучасне суспільство домоглося перетворення податків із суто фіскального державного заходу на важливий економічний, соціальний і політичний фактор. Реальне використання суспільних благ, забезпечення яких здійснює держава, є головною причиною, що повинна спонукати кожну людину сплачувати податки. Не менш дієвий вплив має система оподаткування на функціонування і ділову активність підприємницьких структур, де створюється фінансовий потенціал країни. Це потребує запровадження виваженої податкової політики на основі збалансування інтересів держави і господарюючих суб'єктів.
Питання реформування податкової політики стали предметом активного обговорення в урядових і парламентських колах, починаючи з 1995 року. У 1995 р. зроблено й перші значущі кроки щодо вдосконалення податкової системи. Вони пов'язані передусім із переходом від оподаткування доходу до оподаткування прибутку підприємств, зниженням ставки податку на додану вартість з 28 до 20 % .
Питанням податкової політики значну увагу приділяють сучасні вітчизняні та зарубіжні економісти, а саме Ю. Конрад, І. Луніна, В. Сенчуков, А.І. Крисоватий [1-3]. Але ці дослідження не охоплюють останніх років розвитку економіки України.
Актуалізація питань реформування податкової політики в цей період зумовлена поглибленням економічної кризи, її затяжним характером, рекордним рівнем інфляції та високим рівнем дефіциту державного бюджету [5], а також причинами, що приховувались в особливостях податкової системи України. Вони були пов'язані з поєднанням тенденції до зростання загального рівня оподаткування протягом 1992-1994 рр. з тенденцією до зменшення фізичного обсягу й зниження якості суспільних благ, які держава надавала своїм громадянам.
Протягом 1997 р. та в наступні роки податкова політика в Україні була спрямована також на зниження обов'язкових нарахувань на фонд заробітної плати до фондів державного соціального страхування. Так, Законом України від 26.07.97 було передбачено зменшення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 32 % від об'єкта оподаткування, Законом України від 26.06.97 - збору на обов'язкове соціальне страхування до 4 % та на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття - до 1,5 %. Усі ці заходи спричинили зменшення суми нарахувань на фонд заробітної плати.
Оцінюючи зміни в податковій політиці на першому етапі, можна зробити висновок, що цей етап поряд з позитивним ефектом мав результатом запровадження таких норм, які важко однозначно вважати удосконаленням. Їхнім наслідком стало загострення ряду проблем (зростання податкової заборгованості, розширення можливостей уникнення сплати податків, зниження фіскальної ефективності податку на прибуток і податку на додану вартість), розв'язання яких зумовило необхідність внесення змін і доповнень до законів "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість".
Ця особливість першого етапу податкової реформи зумовила те, що в наступні роки актуальність проблем реформування податкової системи не лише не зменшилась, а зросла. До цього привели, крім зазначених, ще дві обставини. По-перше, це розширення системи податкових пільг, у тому числі індивідуального характеру, та проведення широкомасштабної акції списання податкової заборгованості. По-друге, однобокий характер реформування податкової системи на першому етапі, а саме: відсутність серйозних змін у механізмі прибуткового оподаткування. Як наслідок, основним завданням другого етапу реформи мало стати набуття нею системного та комплексного характеру.
Через невирішеність більшості проблем оподаткування питання подальшого удосконалення податкової політики залишаються актуальними. Розглянемо можливі напрями такого удосконалення з огляду на податок на прибуток і його альтернативу - єдиний податок, а також податок на додану вартість, оскільки саме ці податки забезпечують майже 30 % доходів бюджету держави [5].
Унаслідок перегляду в останні роки ставок податку на прибуток, а також внесення інших змін до податкового законодавства, спрямованих на зменшення податкового тягаря, ця проблема втратила свою гостроту. Однією з поточних проблем є недосконалість адміністрування податку на прибуток та існування паралельно із загальною системою оподаткування спрощеної підсистеми обліку, оподаткування та звітності. Зупинимося докладніше на проблемах спрощеної системи оподаткування.
У країнах ЄС спрощені системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва не використовуються. Натомість набули поширення інші форми державної підтримки цього типу підприємств, а саме: створення рівних умов оподаткування підприємств різних організаційно-правових форм; забезпечення податкового нейтралітету у разі зміни організаційно-правової форми підприємства; звільнення деяких підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності; зменшення ставки податку на прибуток суб'єктів малого бізнесу тощо.
В Україні замість спрощених за методикою визначення податкової бази форм податків як найбільш дієвого методу обкладання малих підприємств і фізичних осіб використовують спрощені системи оподаткування. До них належать: єдиний податок для фізичних осіб, єдиний податок для юридичних осіб, фіксований патент для фізичних осіб, спеціальний торговий патент, фіксований сільськогосподарський податок.
При цьому спрощені системи оподаткування малого підприємництва, що застосовуються в Україні, докорінно відрізняються від нестандартних податків, що стягуються з малих підприємств у багатьох країнах світу. Їх відмінності такі:
1) нестандартний податок запроваджується замість одного з податків стандартної (загальної) системи, тоді як в Україні спрощені системи оподаткування передбачають запровадження інтегрального податку, що замінює певну сукупність стандартних податків і зборів. Це швидше можна вважати недоліком, ніж перевагою, оскільки важко встановити універсальний об'єкт оподаткування для одного податку;
2) нестандартні податки запроваджуються передусім з метою спрощення методики визначення об'єкта оподаткування і розрахунку податкових зобов'язань у тих випадках, коли за стандартною методикою цей об'єкт визначити важко чи таке визначення є нераціональним, оскільки пов'язане з істотними витратами. Зменшення рівня оподаткування суб'єктів малого бізнесу досягають іншими засобами (зниження ставок, податкові пільги тощо).
Основною метою запровадження спрощених систем оподаткування в Україні є передусім зниження рівня податкового тягаря на суб'єктів малого підприємництва. Запроваджуючи спрощені системи оподаткування, обліку та звітності, передбачалось вирішити такі завдання:
- полегшити процес становлення малого підприємництва в Україні, підвищити його роль у розвитку національної економіки;
- сприяти розвитку конкуренції як необхідної умовистановлення ринкової економіки, надавши підтримку тим підприємствам, конкуренті позиції яких на ринках є слабшими, порівняно з великими підприємствами;
- створити додаткові робочі місця, таким чином зменшивши кількість безробітних і витрати на їх утримання;
- активізувати інноваційні процеси, сприяти реалізації новітніх технічних і комерційних ідей;
- пом'якшити соціальну напруженість і демократизувати суспільні відносини, забезпечити формування активного середнього класу.
Але необхідність вирішення цих завдань не означає неминучості застосування спрощених систем оподаткування, обліку та звітності. Безальтернативність цього шляху ще не доведена.
Отже, не вважаючи зазначену форму державної підтримки єдино можливою і бездоганною, не можна обійти увагою додаткові
Loading...

 
 

Цікаве