WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Періодизація розвитку податків та оподаткування - Реферат

Періодизація розвитку податків та оподаткування - Реферат


Реферат на тему:
Періодизація розвитку податків та оподаткування
Аналіз наведених літературних джерел свідчить, що їх автори характеризували конкретні історичні періоди у конкретних окремо взятих країнах, не достатньо узагальнюючи тенденції та закономірності часових інтервалів (періодів). Саме висвітленню такого аспекту присвячується дана робота, оскільки встановлення характерних закономірностей може служити основою для розв'язання деяких існуючих проблем перерозподільних відносин та обґрунтування окремих рішень сучасного періоду.
Коли виникли податки? Аналіз літературних джерел різних часів дозволяє зробити висновок, що це питання завжди турбувало істориків і фінансистів. Спроби дати на нього відповідь відображали лише висновки, зроблені на основі археологічних знахідок і письмових свідчень давнини. Сюди можна віднести і твердження деяких авторів про те, що податки мають вік близько 2 000 років, 5 000 років чи 7 500 років.
Найбільш прийнятною, на нашу думку, є відповідь, що податки існують стільки, скільки існує держава. Коли ж виникла перша держава - достеменно не відомо. Нові історичні знахідки кожного разу дають свідчення про існування цього суспільного утворення у все більших глибинах давнини. І якщо колись буде доказово підтверджено гіпотезу про існування Атлантиди, то ми отримаємо дані про ще більш давні форми державності.
Однак основне питання цієї публікації полягає в тому, чи завжди податки були необхідним атрибутом держави?
Деякі літературні джерела містять стверджуючу відповідь: "Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави" [1]. Якщо у відповідних дослідженнях беззаперечно і без обмежень та застережень використовувати метод екстраполяції, то саме такі висновки і будуть отримані. Але у деяких випадках це може дещо зашкодити принципу наукової об'єктивності. Історії відомі досить значні проміжки часу існування деяких держав без стягнення податків. Наприклад, з 138 до 78 років до нашої ери (за часів правління Л.К. Сулли) громадяни Риму "не платили вже ніяких податків..."[2]. Держава у таких випадках існувала більше за рахунок коштів, отриманих від контрибуцій завойованих земель, від здачі в оренду земельних ділянок, від торгового мита та невеликих і не завжди (не в усі часи) сплачуваних податків з розкошу. Тобто у давніх державах "у випадку переможних війн податки знижувалися, а інколи державний податок відмінявся зовсім"[3].
Як бачимо з викладеного, податки все ж не завжди бути необхідним атрибутом держави. Деякі державні утворення досить значні проміжки часу існували без цієї форми перерозподільних відносин.
Наступне питання, що також потребує ретроспективного аналітичного дослідження: чи завжди податки були основним доходом держави (як у сучасності)?
Вітчизняна історична наука радянського періоду інколи стверджувала, що в умовах "експлуататорського суспільства" держава накладала "непомірні податки" на трудові верстви населення, за рахунок яких існувала сама та забезпечувала дотримання прав і привілеїв "експлуататорського класу".
З таких висновків видно, що в умовах "експлуататорського суспільства" саме податки, стягувані з трудящих, слугували державам основним джерелом фінансових ресурсів.
При цьому спочатку потрібно нагадати, що "експлуататорськими" називалися рабовласницьке, феодальне та капіталістичне суспільство (тобто до виникнення "першої в світі соціалістичної держави - СРСР" або фактично до ХХ століття).
Задля об'єктивності дослідження цього питання звернемося до джерел, авторам яких не була відома практика "соціалістичного будівництва". Це дає нам надію на відсутність у них ідеологічної упередженості.
Наприклад, професори Л.В. Ходський, І.Х. Озєров та Й.М. Кулішер у своїх працях на початку ХХ століття основним найстарішим джерелом державних доходів називають домени або державне майно, казенні землі та ліси. "Сільськогосподарські домени являють собою найдавнішу форму і найпершу основу державного господарства всіх культурних народів"[4]. На цих землях велося відповідне господарство або ж вони могли просто здаватися в оренду. Все це давало монархам доходи. "На перших порах держави отримували свої кошти, як будь-яка приватна особа, тобто експлуатуючи свої землі, рибні ловлі, ведучи торгівлю..."[5]. Оскільки в умовах монархії поняття "держава" та особа монарха не відокремлювалися, то всі особисті доходи останнього вважалися доходами казни. "Без них (домен - авт.) він (монарх - авт.) стає "державним жебраком", що випрошує милостині у вигляді податків, з пана перетворюється в "раба свого народу"[6]. Іншими словами, домени вважалися тим, що забезпечувало владі незалежність від підданих. У деяких країнах вони зберегли своє панівне положення серед інших видів доходів державного бюджету до ХVIII-ХІХ століття. Наприклад, "в Прусії домени ще в першій половині ХVІІІ століття давали половину всіх доходів..., на початку ХІХ ст. уже менше третьої частини..."[6, 35]. Зменшення ролі доменеальних доходів пов'язане з тим, що на рубежі ХVII-XVIII століть земельні володіння активно роздаються васалам. "Домени вже рано починають танути, дворянство без зусиль присвоїло собі їх" [6, 35].
Разом з тим державні витрати активно зростають у зв'язку з веденням практично безперервних війн. Виникає проблема покриття нестачі коштів. Зробити це шляхом введення податків тодішня держава не завжди мала можливість. Незважаючи на наведену вище критику радянськими істориками "експлуататорських держав", введення податків навіть в умовах абсолютизму у середньовічній Європі було справою непростою. "Податки були майже недоступні, їх можна було отримати лише за згодою земських чинів на надзвичайні потреби, доводилося виклянчувати з великим трудом"[6, 36]. Пошуки нових золотоносних земель, як відомо, завершилися без значних вливань золота в Європу.
Вирішення проблеми правлячі кола вбачали в регаліях. Це "...фіскальні права, доходні прерогативи казни..., які остання брала в своє виключне користування, вилучивши їх з приватного обороту, із сфери діяльності населення" [6, 37].
Необхідно зразу ж зауважити, що російська фінансова література ХІХ - початку
ХХ століття розрізняє два види регалій: Regalia majora та Regalia minora. Перший вид містив у собі всі права держави: від стягнення податків до судочинства та ін.. "...Під Regalia majora розуміються окремі частини державної влади
Як фіскальний інструмент розглядалася Regalia minora. "Під Regalia minora розуміються такі права приватно-правового характеру, які вилучаються із сфери придбання приватними особами та беруться в руки держави, і вони при цьому зазвичай переслідують тією чи іншою мірою фіскальні завдання"[5, 50]. Саме останнє розуміння регалій цікавить нас у контексті цієї роботи.
Регалії фактично являли собою перехідну форму дохідного джерела держави. Вони існували в той час, коли домени вже не задовольняли, а податки ще не задовольняли потреби держави в коштах. Це фіскальне джерело малобагато проявів: право короля на знайдені речі, на врятовані вантажі при аварії кораблів, на клади, на спадок вимерлих родів, на майно померлих іноземців. Пізніше були розповсюджені винятково права на цілі види виробничої діяльності (у різних країнах різні): лісова регалія, соляна, гірничо-видобувна, річкова, охоти, рибного лову, водяних і вітряних млинів, питна (на виробництво та реалізацію спиртних напоїв), тютюнова, дзеркальна, шкарпеткова, кавова, медова, на дьоготь, на рибний жир та ін. Основних методів отримання доходів від регалій можна виділити три: від безпосередньої експлуатації виробничих об'єктів названих сфер і видів діяльності; від здачі в оренду цих об'єктів; від стягнення плати з населення за надання права діяльності у відповідних сферах. "Все це він (монарх - авт.) міг самостійно експлуатувати, здавати в оброк чи в оренду, стягувати збори за право, що надається населенню" [6, 38].
Регалії свого часу виявилися не лише джерелом наповнення державного бюджету, а й послужили рушієм розвитку виробництва. Казенні підприємства часто
Loading...

 
 

Цікаве