WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування прибутку підприємств: шляхи удосконалення - Реферат

Оподаткування прибутку підприємств: шляхи удосконалення - Реферат


Реферат на тему:
Оподаткування прибутку підприємств: шляхи удосконалення
На початковій стадії формування в Україні власної податкової системи система оподаткування прибутку підприємств перебувала під значним впливом концепцій і підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі. Побудова в Україні економіки відкритого типу, розмаїття форм власності та джерел отримання доходів, постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства.
Тривалий час принципи оподаткування прибутку не зазнавали суттєвих змін. Головні ідеї цієї системи були наступними:
1. Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва - це нормально, високі ж прибутки підприємств посередників і громадян є аморальними.
2. Основним доходом громадян повинна бути заробітна плата, яка є майже однаково невисокою для всіх галузей.
3. Амортизація є витратами, а не зменшенням податкового зобов'язання.
Така політика стала причиною формування ситуації, коли:
1. Податок на доходи громадян займав незначне місце у формуванні дохідної частини бюджету держави, а основний тягар був перенесений на підприємства.
2. Громадяни не мали можливості розпочати власну справу (власних доходів не вистачало, а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців).
3. Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій.
Проблеми оподаткування прибутку підприємств розглядалися науковцями (Буряк Л.Д., Данілов О.Д., Поддєрьогін А.М. та інш.), пропозиції щодо їх розв'язання знайшли практичне відображення в прийнятих законах. Проте питання надання пільг, амортизації, визначення бази оподаткування не були достатньою мірою вирішені. Тому вважаємо за доцільне поглибити розгляд зазначених проблем оподаткування прибутку підприємств. У зв'язку з цим розглянемо методику надання пільг, визначення бази оподаткування, механізм нарахування амортизації.
На певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм і малих приватних підприємств призвело до того, що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції. Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств, що, в свою чергу, стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.
Зважаючи на те, що надходження від даного податку завжди займали друге місце за обсягами в дохідній частині держбюджету, таке зменшення змусило державу перейти від оподаткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів. Це ще більше посилило податковий тягар на підприємства через те, що тепер оподаткуванню підлягали не тільки прибуток, а й витрати виробництва. Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період, після чого знову відбулося зниження, що змусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.
Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств в Україні займає надання пільг. Як правило, такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності, а окремим юридичним особам з метою "протекціонізму". Досвід застосування таких пільг засвідчив, що будь-яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів.
Так, надання пільг окремим благодійним фондам (ряд указів Президента за 1994-1995 роки) призвело до згортання ділової активності та монополізації деяких продуктів підакцизної групи. Надання пільг "чорнобильцям" (1991 рік) зруйнувало легальну торгівлю автомобілями та тютюновими виробами.
Також викликає подив надання пільг або відстрочення податкових платежів для державних підприємств (березень 1996 року) через нестачу обігових коштів. Ми вважаємо, що нестача обігових коштів свідчить про неспроможність підприємства функціонувати, про його фактичне банкруцтво. Держава тягне на собі борги багатьох підприємств, не визнаючи їх банкрутами. Без сумніву, є підприємства, без яких не можливе ефективне функціонування економіки, для них повинна існувати підтримка держави. Інші ж через механізм банкруцтва повинні або змінити власника, залишаючись єдиним комплексом, або бути розпроданими для виплати боргів.
Найбільш парадоксальним також є те, що, фактично, при ставці податку 25 %, підприємства практично сплачують на 7-12 % більше. Таке переоподаткування виникало, насамперед, через існування таких правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства:
1. Не дозволялося переносити збитки, отримані в поточному податковому періоді, на майбутні періоди.
2. Не дозволялося відносити на витрати виробництва в поточному періоді видатки з придбання матеріальних запасів, що будуть використані в майбутніх періодах.
3. Не дозволялося вести амортизацію основних фондів, не введених в експлуатацію.
4. Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший, ніж лінійний метод амортизації.
Донині діє правило, що забороняє продаж товарів за ціною, нижчою за собівартість, незважаючи на значне зростання товарних запасів (зараз вони становлять 40 % від ВВП ) [1].
У країнах з розвиненою ринковою системою основними джерелами поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок із громадян і податок на додану вартість. Питома ж вага надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна (від 2 до 15 %) (схема 1). Він у цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів. У зв'язку з цим існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень.
В Україні спостерігається протилежна ситуація: питома вага надходжень в держбюджеті коливалась у різні роки від 19 до 25 %. У 2002 р. основну частку Зведеного бюджету України складав податок на додану вартість (21 %) та податок з прибутку підприємств (19 %), питома ж вага податку на доходи громадян становила лише 9 %. [2]
Орієнтуючись на світові тенденції, які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств і підвищення його регулюючої ролі, було прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "(далі - Закон).
Схема 1. Структура федерального бюджету США за 2002 фінансовий рік [3]
Принципово новим у прийнятому Законі є визначення об'єкта оподаткування. Згідно зі ст. 6 оподатковуваний прибуток дорівнює валовим доходам за вирахуванням валових витрат та амортизаційних відрахувань. Це свідчить про перехід до нових стандартів обрахунку фінансових результатів діяльності підприємств в Україні.
Кардинальних змін зазнав порядок формування та списання витрат виробництва. Тепер ці важливі процеси пов'язані з придбанням ресурсів, а не з їх включенням до ціни товару. Це дозволить підприємствам, які вимушеніробити великі запаси для забезпечення безперервності процесу виробництва, підвищити мобільність своїх фінансових ресурсів.
Позитивним моментом у включенні видатків до складу валових витрат є наступне:
1. Віднесення до складу валових витрат видатків, пов'язаних із науково-технічним забезпеченням діяльності підприємства, раціоналізаторством і винахідництвом незалежно від того, призвели такі заходи до збільшення валових доходів чи ні.
2. Віднесення до складу валових витрат видатків, пов'язаних із впровадженням гарантійних ремонтів і замін проданих товарів, гарантійний термін по яких не завершився, але не більше 10 % сукупної вартості реалізованих товарів.
3. Віднесення до складу валових витрат видатків, пов'язаних із проведенням рекламних і передпродажних кампаній по товарах, які розповсюджує платник податку.
4. Віднесення до складу валових витрат видатків, пов'язаних із виплатою чи нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку.
На нашу думку, до витрат виробництва доцільно також було б включити витрати на впровадження прямих інвестицій. Якщо це не прийнятно для держави в повному обсязі, то можна було б встановити певну пропорцію по віднесенню витрат на прямі інвестиції до валових витрат.
Сумнівні та безнадійні борги підприємств, що давлять важким тягарем на економіку України в цілому, звернули на себе увагу й законодавців. Нарешті були зроблені логічні висновки, що сумнівна та безнадійна заборгованість може вплинути на прибуток підприємства не тільки з настанням термінів позовної давності, а й значно раніше. Таким чином, віднесення зазначеної заборгованості на фінансовий результат діяльності може бути здійснено не по
Loading...

 
 

Цікаве