WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Напрями подальшого удосконалення підсистеми прямого оподаткування в Україні - Реферат

Напрями подальшого удосконалення підсистеми прямого оподаткування в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Напрями подальшого удосконалення підсистеми прямого оподаткування в Україні
Одним з найдієвіших важелів регулювання розвитку економіки є пряме оподаткування. Разом з тим, як зазначно у Посланні Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році", податкова система країни має яскраво виражений фіскальний характер, а її регулятивний потенціал використовується вкрай неефективно.
Економіка України має багато невирішених проблем: низький рівень впровадження інновацій, незадовільна система супроводження інвестиційних проектів, орієнтація на застарілі витратні технології з метою максимізації прибутку. Майже 40 % суб'єктів господарювання задекларували збитковість, середній рівень рентабельності промислової діяльності не перевищує 4 %. Експортноорієнтовані підприємства зробили ставку на отримання доходу за рахунок підтримання конкурентоспроможності власної продукції на основі цінової складової, що ставить розвиток таких підприємств під загрозу негативних світогосподарських тендецій. Мають також місце факти ухилення від оподаткування.
У цих умовах, як свідчить світова практика, необхідною і доцільною видається реалізація заходів державного регулювання, орієнтованих на застосування переважно системи "вбудованих регуляторів", основною ланкою якої є прямі податки.
Через податки можуть регулюватися основні макроекономічні процеси і пропорції. Завдяки податкам відбувається перерозподіл у просторі і часі значної частини виробленої вартості. Податки також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, тому податкова політика може або зацікавити (стимулювати) платників працювати у певних галузях і на певних теріторіях, або ні. Тож не дивно, що потенціал подат-кової системи як "вбудованого регулятора" активно використовують усі країни, у тому числі з метою забезпечення сталого економічного розвитку.
В останній час проблемі удосконалення системи прямого оподаткування в Україні приділяється дуже багато уваги: по-перше, реформовано податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян у бік зниження ставок, що сприятиме розширенню бази оподаткування та стимулюванню економічної активності платників, по-друге, внесено суттєві зміни зі спрощення процедур адміністрування, по-третє, зменшено обсяг податкових пільг (як правило, необгрунтованих).
Значно збільшилася кількість наукових праць, автори яких досліджують підсистему прямого оподаткування та ставлять наболілі питання про її удосконалення (плідно працюють над цією проблематикою О. Василик, В. Федосов, В. Мельник, О. Данілов, П. Мельник, А. Соколовська, Л. Шаблиста та інші науковці). Разом з тим у практиці існують значні проблеми щодо забезпечення системності побудови прямого оподаткування як специфічного інституту фіску, який, як відомо, має потужний регулюючий та стимулюючий потенціал. Потребує вирішення і проблема прогнозування надходжень прямих податків.
Основний обсяг податкових надходжень забезпечують прямі податки. Так, протягом 2003 р. до Зведеного бюджету України надійшло 13,5 млрд грн від прибуткового податку з громадян (5,1 % ВВП), 13,2 млрд грн від податку на прибуток підприємств (5,0 % ВВП), що сумарно в півтора рази перевищує надходження від податку на додану вартість та акцизного збору.
Аналіз розвитку податкових систем європейських країн свідчить про зростаючу роль прямого оподаткування, насамперед прибуткового оподаткування доходів громадян. Зростаюча податкова культура і свідомість платників прямих податків дозволяє забезпечувати сталі надходження до бюджету і використовувати податки як інструменти, що стимулюють прискорення науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості, рівномірний розвиток територій та ін. Порівняння існуючих систем оподаткування громадян в ЄС і Україні виявляє багато суперечностей, які повинні бути вирішені найближчим часом. Середня ставка в Україні прибуткового податку з фізичних осіб у 1998-2002 роках - 16,5 %, у 2003 р. - 13 %, а в європейських країнах - не менше 30 %. Проте Україна не має можливості застосовувати сьогодні більші ставки податку, оскільки доходи населення, навіть незважаючи на зростання номінальної зарплати протягом останніх років, надзвичайно низькі.
Новий Закон України "Про податок на прибуток підприємств" формувався протягом досить значного періоду, але в ньому і сьогодні існують деякі визначення, які негативно впливають на механізми дії цього податку. Так, внесені в Закон зміни у визначення основних фондів та їх груп, визначення та нарахування амортизаційних відрахувань і їх норми надали можливості застосувати щорічну індексацію балансової вартості основних фондів, що призвели до збільшення платниками розміру амортизаційних відрахувань у цілому по Україні у 1,7 раза. Чинним законодавством не виключена можливість нарахування платником амортизаційних відрахувань у період фактичного простоювання основних фондів. Це призводить, у свою чергу, до зменшення надходжень до бюджету, оскільки продукція на таких підприємствах фактично не виробляється, валові доходи, відповідно, не зростають, суми амортизаційних відрахувань зменшують суму податку на прибуток. Широке тлумачення Закону та існуючі пільги дали можливість 48 відсоткам підприємств (або 11 тис. великим і середнім суб'єктам господарювання) відобразити в деклараціях про прибуток від'ємне податкове зобов'язання минулих років, що в цілому за 2003 рік призвело до втрати бюджетом надходжень на суму 6 млрд грн.
Нестабільність податкового законодавства в більшій своїй частині пояснюється не змінами в економічному середовищі України, а недосконалістю вільного від політичного тиску науково-аналітичного супроводження, яке повинно застосовуватися як при розробці нових законодавчих актів щодо податків і платників, так і при підготовці змін і доповнень до діючих законів про податки. Не можна не враховувати і того факту, що внесення змін до діючого податкового законодавства відбувається також під тиском окремих народних депутатів, які захищають свої вузькі групові бізнесові інтереси.
Податковий тягар значною мірою залежить від виду підприємства. Оскільки суб'єктам оподаткування дозволено зменшувати оподатковуваний прибуток на суму амортизаційних відрахувань (складову доданої вартості), капіталомісткі підприємства сплачують відносно менший податок, виміряний як частка доданої вартості, ніж працемісткі підприємства. Це пов'язано з високим рівнем оподаткування фонду оплати праці (вище 40 %).
Між розміром загального податкового тягаря і зміною доданої вартості існує така залежність: зростання податкового тягаря на 1 % у середньому призводить до зменшення доданої вартості на 0,5 %. Податкова система в Україні посилює рецесію в працемісткому секторі (а саме - у вугільній, легкій, харчовій галузях, а також у машинобудуванні). Зниження ставки податку на фонд оплати праці найбільше змінить відносні ціни продукції вугільної промисловості, металургії, електроенергетикита машинобудування. Вугільна промисловість, металургія й електроенергетика можуть внаслідок цього покращити свою конкурентоспроможність і збільшити обсяги виробництва й
Loading...

 
 

Цікаве