WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Моніторинг ухилення від сплати податків - Реферат

Моніторинг ухилення від сплати податків - Реферат


Реферат на тему:
Моніторинг ухилення від сплати податків
Моніторинг феномену ухилення від сплати податків дає можливість виявити багатогранні та всебічні детермінанти, які спричиняють його виникнення, розгортання, модернізацію та закономірності динамічних процесів. Моніторинг дозволить встановити не тільки внутрішні і зовнішні збуджуючі фактори ухилення від сплати податків, але й їх взаємозв'язок і ступінь впливу на об'єкт дослідження.
Поняття моніторингу для тіньових економічних процесів сформував Володимир Попович: "Визначаючи економіко-кримінологічний моніторинг як певну систему методологічних знань чи методологію пізнання конкретного виду практичної діяльності, необхідно визначити, що є різні рівні методології, тобто різнорівневі системи знань про методи пізнання і перетворення дійсності" [1]. Суттєвим при цьому є вибір концепції підходу до аналізу моніторингу ухилення від сплати податків, тому що сам об'єкт дослідження висуває при цьому певні вимоги. На нашу думку, комплексний підхід до вивчення феномену ухилення від сплати податків буде реалізовано, якщо аналіз провести за двома координатами розтину мережі соціально-економічних формацій суспільства: вертикальною і горизонтальною. Вертикальний розтин висвітлюватиме історію ухилення від сплати податків на теренах України. Горизонтальний - надасть зріз сучасному стану ухилення від сплати податків та методів боротьби з ними в окремих цивілізованих країнах світу.
Ухилення від сплати податків, зборів і обов'язкових платежів історично виникло і розвивалося разом із становленням податкових систем, які були основою формування та існування різних держав. Перша згадка про небажання сплачувати данину наводиться у "Слові о полку Ігоревім". Так, половецький хан Коб'як обкладав даниною землю Київську, а коли остання відмовилася її сплачувати, то половці "пондоша воюючи села и городи, и люди секуше даже и до Києва придоша". Хто відмовлявся платити половцям данину, того вони брали у полон. Визволяли з половецького полону злісних неплатників податків князі київські Ігор і Всеволод Святославовичі. "Наступи на землю половецкую и взя веже половецкие и приведе полона много душ хрестьянских, множество от полони от них" [2].
Аналогічна ситуація ухилення від сплати податків склалася і при татаро-монгольському ігові. Завойовані татаро-монголами слов'янські землі мусили платити хану данину. Об'єктами оподаткування були в містах подвір'я, у сільській місцевості - село або окреме господарство. Від данини звільнялися культові заклади: лаври, церкви, монастирі тощо. Податок хану ("вихід" або "цареву дань") збирали воєнні прислужники хана в розмірі 10 відсотків врожаю, що зберігався у коморах. У сучасній інтерпретації це означає сукупний норматив податків на додану вартість, прибуток і фонд заробітної плати. Міста сплачували податок хану у грошовій формі. Так, Московське князівство щорічно сплачувало данину хану в розмірі 5-7 тис. рублів, Новгородське - 1,5 тис. рублів сріблом [3]. Тобто в середньому одна людина мусила сплачувати податок приблизно 2-3 гривні в рік. Проте фактичний розмір податку залежав від отриманих прибутків. Тут діяла про-порційна система оподаткування.
Незважаючи на такий незначний розмір податку при татаро-монгольському ігові, порівняно із сучасними системами оподаткування різних країн світу, були випадки ухилення від сплати данини хану. Для боротьби з неплатниками данини татаро-монголи застосовували репресивні методи: конфіскація майна, фізичне покарання, продаж у рабство.
Що стосується Київської Русі, то державні доходи утворювалися з податків і всяких оплат. Всі господарства повинні були платити податок: подимщину (од комина) і посощину (від раля). Платили медом, шкурами або грошима. Був ще інший податок - "полюдьє". Спочатку то був обов'язок годувати князя з дружиною, коли він об'їжджав землі, а пізніше - замість того давали князеві дань чи платню. Крім того, людність повинна була будувати хати, мости, сипати греблі, направляти дороги [4].
Усі торговці, купці й промисловики, які вивозили різні товари й привозили їх у Запорізьку Січ, торгували по слободах, селах і зимівках, вносили певну платню у військову скарбницю або на військову старшину: від куфи борошна чи харчових продуктів - карбованець, од риби, впійманої у Бузі три перші десятки "паколі" - на полковника, писаря й осавулу, які були при рибних заводах, та чотири інші десятки - на січову старшину. За ухилення від сплати податків порушника чекало покарання: конфіскація товару, заборона торгівлі, штраф, биття батогом [5].
Російський цар Петро Великий, крім покарань за несплату податків, запровадив державний контроль за якістю виготовленої і реалізованої продукції. У випадку порушення царських указів щодо якості товару і несплати податків винні притягалися до економічної і адміністративної відповідальності [6].
Після перемоги пролетарської революції і запровадження "продразверстки" і "продналога" на Україні спостерігалося масове ухилення селян від виконання ленінських указів. За такі дії їх чекала конфіскація майна, "раскуркулівання", висилка до Сибіру, а злісних порушників, яких оголошували "ворогами народу" - розстріл [7].
Після повної перемоги соціалізму в Україні в її тіньовому секторі економіки вчинялися такі види правопорушень, які спричиняли і ухилення від сплати податків, а саме: крупні розкрадання державних матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, підпільна підприємницька діяльність, випуск не облікованої продукції, неофіційне надання послуг, перепродаж побутових товарів і продуктів поза рамками державної торгівлі, криміналь-ний промисел, хабарництво та інше [8].
Поширення тіньового сектору економіки України, а разом з тим і ухилення від сплати податків, відбулося у роки так званої "перебудови", коли були прийняті Закони СРСР "Про державне підприємство (об'єднання) (1987), "Про індивідуальну трудову діяльність" (1986), "Про кооперацію" (1988). Цими законами скористались кримінальні елементи. Почалося масове розкрадання майна, спекуляція набула нечуваних розмірів разом із хабарництвом та ухиленням від податків. Адже у Кримінальному кодексі УРСР була відсутня стаття покарання за ухилення від сплати податків, зборів і обов'язкових платежів. До порушників застосовувалися заходи дисциплінарного та адміністративного впливу [10].
Керівники державних підприємств, які часто-густо були співзасновниками кооперативів,
Loading...

 
 

Цікаве