WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Можливості оптимізації бази і ставок оподаткування податком на прибуток - Реферат

Можливості оптимізації бази і ставок оподаткування податком на прибуток - Реферат

зовсім коректно, це швидше важкість оподаткування.
Російська фінансова наука, а потім і радянська, вважала проблему визначення податкового тягаря більш складною, ніж це прийнято на Заході. І. Горлов першим в історії фінансової науки розкритикував чисто математичний підхід до визначення величини податкового тягаря і поставив питання про важкість оподаткування [3]. Думка І. Горлова отримала свій розвиток у працях В.А. Лєбєдєва та О.Ісаєва. В.А. Лєбєдєв вирішення проблеми висоти податкових ставок ставив у залежність від ефективності економічної і податкової політики. Він поставив в основу податкової політики три правила: 1) цінність послуг державного правління, що надаються виробництву, повинна по можливості дорівнювати тому, що береться у вигляді податків з виробників; 2) кожен податок повинен бути співвимірний з податковою силою свого об'єкта; 3) прибуткове оподаткування повинне поступово прямувати до згладження різниці між фактичними і нарахованими середніми величинами доходів.
Хоча сьогодні податки збираються з метою фінансового забезпечення діяльності держави, але податкові доходи витрачаються на конкретні бюджетні цілі і в першу чергу на народне господарство. Тому перше правило В.А. Лєбєдєва заслуговує уваги сучасного дослідника податків, і, звичайно, в податковій політиці необхідні співставлення державних витрат на народне господарство з тією сумою податків, яку держава отримує від виробників. З урахуванням таких розрахунків, можливо, величина важкості оподаткування вітчизняного виробника отримала б реальну оцінку.
Треба звернути увагу на нетотожність понять "важкість оподаткування" і "податковий тягар" у літературі початку ХХ століття. К.Ф. Шмельов писав, що поняття тяжкості оподаткування зводиться до двох елементів: 1) податковий тягар; 2) тиск, спричинений цим тягярем у народному господарстві, чи власне тяжкість, яку відчуває народне господарство чи окремі галузі в результаті примусових вилучень.
Подальший розвиток, особливо у другій половині ХХ ст., економічної науки з новими засобами аналізу, фінансової науки і, перш за все, теорії перекладання і фінансової статистики, дозволило уточнити існуючі та знайти нові вимірники важкості оподаткування. Сучасна наука для розрахунку податкового тягаря на рівні національного господарства використовує вироблений світовою практикою показник відношення суми вилучених податків до обсягу ВВП. Поки що не вироблено єдиного підходу до показника податкового навантаження для кожного конкретного показника. Немає ясності у визначенні знаменника (що треба розуміти під доходом податкоплатника).
Практичним результатом досліджень проблеми визначення важкості оподаткування виявилася б можливість статистичного визначення ступеня прогресивності чи регресивності національної системи прибуткового оподаткування. Це був би орієнтир для розрахунку ефективності здійснюваних податкових реформ у межах моделі регулювання економіки з метою побудови оптимальної системи прибуткового оподаткування, яка б могла виконувати однаково і фіскальну, і регулюючу функції.
Але щоб визначити порівнювальну важкість оподаткування одних статистичних даних недостатньо: бідному платнику податків набагато важче віддати меншу частину свого доходу, ніж багатому більшу. Тому для визначення важкості оподаткування важливо знати, скільки у платника залишається після сплати податків.
Таким чином, виходячи із загальнотеоретичних міркувань, використання податку на прибуток підприємств усіх форм власності в Україні є виправданим. Проте вітчизняний механізм справляння цього податку з малих підприємств характеризується рядом недоліків, що негативно відображається на розвитку малого бізнесу. Адже, не зважаючи на те, що ставки оподаткування є помірними, порівняно з розвиненими країнами, діючий механізм встановлення об'єкта оподаткування і застосування податкових ставок урівнює як дрібні підприємства, так і великі (табл. 2)*.
Таблиця 2
Фіскальний внесок малих підприємств у формування надходжень з податку на прибуток
Роки
Показники 2000 2001 2002 2003 2004 (прог-ноз)
1. Надходження податку на прибуток до зведеного бюджету, млрд грн. 7,7 8,3 9,4 5,65 5,00
2. Загальний прибуток, отриманий рентабельними підприємствами млрд грн. 36,1 39,8 40,9 43,4 44,7
3. Частка прибутку, що сплачується у вигляді податку (1/2х100 %) 21,311 20,82 22,98 13,02 11,2
4. Прибуток, отриманий малими підприємствами, млн грн. 4 655,8 3 612,0 - 783,2 3 006,0 2 880,0
5. Розрахункова величина податку на прибуток, сплаченого малими підприємствами (4х3/100/1000), млрд грн. 0,99 0,75 - 0,39 0,32
6. Питома вага розрахункового податку на прибуток, сплачений малими підприємствами у загальному обсязі його надходжень (5/1х100) 12,9 9,1 - 6,9 6,4
Як видно з таблиці 2, за період 2000-2004 рр. суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, відігравали малопомітну роль у забезпеченні надходжень податку на прибуток підприємств до зведеного бюджету України. Сума прибутку, отриманого малими підприємствами, постійно зменшувалася на фоні загального збільшення обсягу прибутку.
Щорічно малі підприємства сплачували трохи більше за 1/10 їх загального обороту. Крім того, на фоні збільшення виручки від реалізації продукції фіскальний вклад малих підприємств підвищився несуттєво, що зумовлено падінням рентабельності та погіршенням загального фінансового стану.
На нашу думку, сучасний варіант обчислення об'єкта оподаткування вигідніший для великих підприємницьких структур - товаровиробників. До 01.07.1997 оподатковуваний прибуток розраховувався за даними бухгалтерського обліку за формулою (1):
ОП = ВР - Срп - Зпр + (-) Д(В), ( 1)
де ОП - оподатковуваний прибуток;
ВР - валова виручка від реалізації продукції;
Срп - собівартість реалізованої продукції;
Зпр - збитки попереднього року новостворених і приватизованих підприємств;
Д (В) - відповідно інші доходи (витрати), які збільшують чи зменшують об'єкт оподаткування.
Після 01.07.1997 застосовується інший підхід. Об'єкт оподаткування, обчислений за новою цією методикою, суттєво відрізняється від прибутку в класичному розумінні. Його можна розрахувати за формулою:
Ооп = СВД - (СВВ + (-) Утмц(Пртмц) + А) - Змп, (2 )
де Ооп - об'єкт оподаткування;
СВД - скоригований валовий дохід;
СВВ - скориговані валові витрати;
Утмц (Пртмц) - відповідно убуток (приріст) балансової вартості покупних товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів у залишках на складах, у
Loading...

 
 

Цікаве