WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методологічні засади податкового менеджменту - Реферат

Методологічні засади податкового менеджменту - Реферат

часів І. Ерхарда в Німеччині були встановлені важливіші принципи побудови податкової системи [9]:
- податки, по можливості, мінімальні, або, точніше, мінімально необхідні витрати на їх стягнення;
- податки не можуть перешкоджати конкуренції, змінювати будь-чиї шанси;
- податки відповідають структурній політиці;
- податки спрямовані на більш справедливий розподіл доходів;
- система повинна будуватися на повазі до приватного життя людини.
У зв'язку з оподаткуванням людина повинна по мінімуму відкривати державі своє приватне життя. Податковий службовець немає права нікому давати будь-які дані про платника податків.
При побудові новітньої системи оподаткування в США були використані такі принципи:
1) справедливість по вертикалі (податок відповідає матеріальним можливостям платника податків);
2) справедливість по горизонталі (використання єдиної податкової ставки одних і тих же доходів);
3) ефективність (можливості до економічного зростання та розвитку підприємництва);
4) нейтральність (незалежність від сфер інвестиційних вкладень);
5) простота (у підрахунку, доступності та розумінні) [10].
Багатовікова історія формування і застосування як загальнотеоретичних, так і конкретних практичних принципів оподаткування, які відповідають певному рівню розвитку соціально-економічного життя конкретної країни, поступово відбирала найбільш ефективні серед них. Якщо починати розглядати принципи побудови податкової системи стосовно її основного призначення, а саме мобілізації коштів для виконання державних функцій, то на перше місце виходить такий її критерій, як достатність, або спроможність забезпечувати функціонування державних витрат, джерелом яких є податки. З цього критерію податкової системи витікає наступний - її рухомість, тобто здатність її за короткий строк збільшувати або зменшувати податкові надходження при відповідному збільшені або зменшені фінансування бюджетних витрат.
Велике значення надається стимулюючій складовій податкової системи - оподаткування повинно не тільки не створювати перешкоди конкуренції та економічному зростанню, але й сприяти їм. Податки не тільки в теорії, але й на практиці повинні бути найбільш ефективними фінансовими механізмами щодо регулювання і стимулювання соціально-економічного розвитку країни, причому не повинні примусово викривляти конкуренцію як між галузями народного господарства взагалі, так і окремими підприємствами зокрема, як вітчизняними так і зарубіжними.
Зважаючи на викладене, повернемося до Закону України "Про систему оподаткування", де визначено 12 принципів її побудови порівняно з чотирма у попередньому законі. Це стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції, стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, стабільність, економічна обґрунтованість, рівномірність сплати, компетенція, єдиний підхід, доступність [2]. Але з огляду на сучасну соціально-економічну ситуацію в країні і їх склад, і їх визначення бажають кращого через свою нечіткість і дублювання. Якщо розглядати роз'яснення першого принципу, то він обмежувався введенням пільг при оподаткуванні прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва. Таке трактування продекларованого стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності є дуже спрощеним і обмеженим. Досягнення більш вищого стимулюючого рівня оподаткування не можливе при умові використання з цією метою тільки систем пільг і тільки щодо прибутку або доходу. Тут доцільне і необхідне поєднання пільг з усім переліком як податкових інструментів, так і організаційно-економічних важелів, які в змозі активізувати діловий клімат у країні.
Наприклад, принцип доступності пояснюється як "забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Але доступність і дохідливість не ідентичні поняття, так як навіть найбільш дохідливий (простий і зрозумілий) нормативний акт щодо оподаткування може бути недоступний платникові (тобто невчасно або взагалі не доведений до його відома).
Отже, з огляду на вказане необхідно визначити певний перелік загальновикористо-вуваних принципів і принципів, що наголошують актуальні часткові вдосконалення податкової системи. Для більшої зручності їх треба впорядкувати за окремими чітко визначеними групами.
Виходячи із фундаментальної загальної теорії та сучасної конкретної практики оподаткування, можна класифікувати принципи побудови податкової системи так:
1) фіскальні ( достатність, рухомість, точний перелік усіх видів податків);
2) економічні (стимулюючий характер, економічна ефективність і нейтральність);
3) соціальні (загальність, соціальна справедливість, рівномірність);
4) організаційні (наочність, визначеність, економічність, зручність, практичність і контрольованість).
Остання група являє собою принципи податкового менеджменту, тобто правила, за якими організується процес оподаткування в державі. Для підвищення їх ефективності необхідно досконало вивчити та осмислити весь перелік існуючих критеріїв, щоб з нього вибрати найбільш актуальні і ефективні для конкретної країни і певного періоду. Неузгодженість між принципами управління податками з реаліями соціально-економічного життя може ще погіршити податковий клімат у країні. Ігнорування як об'єктивних, так і суб'єктивних закономірностей оподаткування та невизначеність критеріїв його організації пов'язані з рядом проблем, що можна усунути науково обґрунтованим і законодавчо закріпленим переліком принципів побудови податкової системи.
Як уже зазначалося, внаслідок своєї внутрішньої суті податковий менеджмент підпорядковується і принципам державного управління. Хоча на даний час немає узагальненої їх класифікації, більш прийнятним, на нашу думку, є їх поділ на загальносистемні, структурні та спеціалізовані [11].
Загальносистемні принципи охоплюють такі критерії: об'єктивність, демократизм, правова упорядкованість, законність, розподіл влади, публічність, поєднання централізації і децентралізації.
Об'єктивність податкового менеджменту полягає у тому, що він є об'єктивним явищем і необхідною умовою функціонування системи оподаткування, рівень організації якої безпосередньо залежить від рівня суспільних відносин.
Принцип демократизму виражає народовладдя в процесі податкового менеджменту через його правовубазу, яка насамперед формується вищим законодавчим органом, тобто представницьким народним органом, який виражає інтереси народу. Тому сучасні податкові системи розвинених країн можна вважати продуктом демократичного суспільства.
Правова впорядкованість у сфері податкового менеджменту проявляється через юридичне закріплення його цілей, напрямів і функцій на основі податкового законодавства та відповідних підзаконних нормативних актів.
Законність у сфері управління податковими відносинами передбачає обов'язкове і повне дотримання положень податкових правових актів усіма їх суб'єктами. Це положення, до речі, знайшло своє втілення у принципі
Loading...

 
 

Цікаве