WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Державна підтримка сільського господарства та напрями її удосконалення - Реферат

Державна підтримка сільського господарства та напрями її удосконалення - Реферат

пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору.
За даними Організації економічного співробітництва і розвитку (далі - ОЕСР), фінансова підтримка сільськогосподарського виробника, в середньому, становить 32 відсотки вартості виробленої продукції, у країнах-членах ЕС - 37 відсотків, а в Україні цей показник не перевищує 10 відсотків.
Це при тому, що частка фінансових витрат на сільське господарство у ВВП зросла з 0,97 відсотків у 2000 році до 2,49 відсотків у 2005 році, а в сукупних державних витратах з 3,43 до 8,55 відсотків. Враховуючи те, що частка фіскальних витрат на підтримку сільського господарства у ВВП у середньому за 2002-2004 роки (2,1 відсотка) уже перевищує зазначений показник в ЄС (0,65 відсотка), США (0,73 відсотка), Канада (0,51 відсотка), Австралія (0,31 відсотка), необхідно зосередитися на покращанні ефективності та характеру державних витрат на сільське господарство, а не напідвищенні рівня цих витрат.
Незважаючи на те, що фіскальний суверенітет є одним із виняткових повноважень сучасної держави, Європейське Співтовариство енергійно намагається привести до гармонізації торговельні та податкові режими своїх членів, одстоюючи концепцію їхньої тісної взаємодії. Водночас концепція податкових видатків, на якій базується така взаємодія, розглядає положення податкового законодавства не лише як норми податкового права, а як норми, спрямовані на досягнення інших цілей внутрішньої політики держави, субсидіювання, регулювання, заохочення, стримування тощо. Національна фіскальна система може слугувати певним соціальним та економічним цілям, у тому числі протекціоністським. Це може викривляти конкурентні умови між імпортованими товарами та товарами національного походження або створювати дискримінаційні умови для іноземних інвесторів, спричиняти ефект стримування імпорту чи експорту. Відповідно досить давно було визнано, що багатостороння угода, яка стосується лише тарифів, є недостатньою для того, щоб забезпечити вільну торгівлю, оскільки існує чимало нетарифних заходів, у тому числі і податкового характеру, що мають обмежувальний вплив на торгівлю. Тому оподаткування становить невід'ємну частину торговельного режиму, що знайшло своє втілення у Генеральній угоді про тарифи та торгівлю (далі - ГАТТ).
ГАТТ використовує два основні стандарти недискримінації: режим найбільшого сприяння та національний режим. Режим найбільшого сприяння спрямований на забезпечення того, що іноземні товари та виробники отримують однаковий режим порівняно з тим, що надається іншим іноземним товарам і виробникам. Національний режим визначає, що іноземні товари та виробники отримують режим, не менш сприятливий, ніж той, що надається товарам національного походження та національним виробникам. Зобов'язання щодо режиму найбільшого сприяння унеможливлює дискримінацію між подібними товарами походження з різних країн, у той час як національний встановлює принцип недискримінації між імпортованими товарами та подібними товарами національного походження. Цей принцип вважається основоположною характеристикою правового та політичного аспектів міжнародної торгівлі і втілений у системі ГАТТ/СОТТ.
У розвинених країнах світу підтримка сільськогосподарського товаровиробника розділяється на заходи, що впливають на умови світової торгівлі (цінові субсидії виробникам, ввізні (імпортні) мита, інше), які називаються заходами "жовтого кошика", та заходи, які не мають такого впливу і безпосередньо спрямовані на підвищення доходів аграріїв, розвиток інфраструктури сільської місцевості та посилення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва. Ці заходи мають назву "зеленої скриньки".
Реформування системи державної підтримки сільського господарства спрямоване на більш широке використання дозволених у межах СОТ заходів підтримки "зеленої скриньки" та узгодження реального виміру внутрішньої підтримки сільського господарства.
Переговори по сільському господарству в межах вступу України до СОТ розпочалися в 1997 році і тому, за практикою СОТ, базовим періодом для обговорення на переговорах із вступу України до СОТ запропоновано період 1994-1996 років. Україною визначено рівень "сукупного виміру підтримки" (далі - СВП), або, іншими словами, прямої фінансової підтримки, яка дорівнює 1,14 млрд дол. США. Водночас, враховуючи тривалий переговорний процес, від України вимагають змінити базовий період на 2000-2002 роки, як такий, що є більш показовим і реальним (СВП становить майже 1,1 млрд дол. США). Наслідком застосування такого базового періоду може стати зменшення державної підтримки сільського господарства, неможливість забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробництва на зовнішньому ринку. Крім того, необхідно враховувати вимоги ВТО щодо скорочення зафіксованого рівня державної підтримки сільського господарства протягом 5 років на 20 відсотків. Переговори щодо погодження рівня підтримки сільського господарства тривають.
Сфера оподаткування галузі також викликає чисельні зауваження з боку країн - членів робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ. Зокрема, це стосується спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, відповідно до якого зберігається акумуляція ПДВ і нульова ставка на молоко та м'ясо для виплати дотацій.
З 1 січня 2007 року повинна була набути чинності ст. 8-1.11 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з якою запроваджується "новий" спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства. За зазначеним законом операції з продажу сільгосппродукції оподатковуються за зниженими ставками. При цьому сума ПДВ, отримана сільгоспвиробниками, повністю залишається у власності сільгосппідприємств і використовується для відшкодування сум ПДВ, сплачених такими сільгоспвиробниками при покупці сировини, паливно-мастильних матеріалів та інше. У разі, якщо сума податкових зобов'язань, отриманих при реалізації продукції, буде меншою суми податкового кредиту, отриманої при закупівлі сировини та матеріалів для виробництва продукції, то від'ємна різниця не підлягатиме відшкодуванню з бюджету. Ставку ПДВ при цьому було запропоновано у розмірі 12 %.
Зазначений порядок викликав неоднозначну реакцію з боку виробників, органів виконавчої влади, народних депутатів. Так, Мінагрополітики підтримало законопроект. За його розрахунками непряма державна підтримка сільського господарства у разі
Loading...

 
 

Цікаве