WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Інформаційна культура як чинник модернізації державної податкової служби України - Реферат

Інформаційна культура як чинник модернізації державної податкової служби України - Реферат

що відбуваються і технологіями сприймання та фіксації їх у певному середовищі суб'єктів суспільних відносин. У цьому контексті можна говорити про вербальну, письмову, образну інформаційну культуру чи паперову, або електронно-цифрову (комп'ютерну) інформаційну культуру.
Щодо категорії інформаційноїкультури, необхідно зазначити, що у науковій думці не існує однозначного, стандартного (нормативного) визначення поняття "культура". З метою дослідження змісту категорії "культура" було застосовано можливості правової інформатики - проведено пошук по автоматизованій базі нормативно-правових актів України "Законодавство".
Передбачалося, що логічно визначення категорії "культура", повинно знаходитися в такому системоутворюючому галузь суспільних відносин нормативному акті, як Основи законодавства України про культуру (від 14 лютого 1992 року № 2117-ХII). Парадоксально, але визначення предмета правовідносин - категорії "культура" в Основах, при їх прийнятті Верховною Радою України, не було зроблено. Таку техніку правотворення законодавець завжди застосовує, коли в доктрині не існує однозначного для нормативу стандартного визначення категорії (дефініції), або вона інтуїтивно однозначно сприймається більшістю членів суспільства без формалізації.
Наступний, альтернативний, крок - пошук тлумачення категорії в інших нормативно-правових актах. Аналіз таких актів показує, що визначення категорії "культура" в них також відсутнє. Є визначення категорій, у яких культура є означним складовим терміном. Для прикладу наведемо декілька з них.
У Законі України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" (від 21.09.1999 р. № 1068-XIV), Рекомендаціях про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного вивозу, ввозу та передача права власності на культурні цінності (від 19.11.1964), Рекомендаціях про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт (від 15.10.1968) подаються різні визначення категорії "культурні цінності". Міжнародна Декларація щодо політики у сфері культури (Мехіко, від 26.07.1982) дає визначення категорії "культурна спадщина народу". У наказі Міноборони "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" від 16.07.97 № 300 було подано визначення культурно-освітнього майна військової частини.
Поняття "культура" також вживається у поєднанні і з іншими поняттями. Наприклад, у наказі Державної адміністрації ядерного регулювання "Про затвердження Загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій" від 09.12.1999 р. № 63 було подано визначення культури безпеки.
При дослідженні наукових та навчальних літературних джерел з'ясовано, що у 1919 році існувало 7 визначень культури, в 1950 р. - 164, а на початку 70-х років - 250 [3]. На початку 90-х років ХХ століття тільки у філософській літературі нараховувалося більше 500 визначень поняття "культура". Число їх, причому як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі постійно зростає [4].
Враховуючи такі обставини виникає необхідність доктринального формулювання категорії, виходячи з нормативів літературної мови, що знаходить відображення у тлумачних словниках.
Перш за все юридичне з'ясування сутності інформаційної культури передбачає прийняття за аксіому, що ця категорія є складним соціальним явищем (підсистемою другого порядку), складовою більш складного соціального явища - загальної культури як сфери правовідносин, яка, у свою чергу, є елементом більш складної соціальної системи - соціального буття. Тобто поняття "культура" (подібно до категорій "управління", "право", "інформація") за своєю сутністю досить широке і визначається на сучасному методологічному рівні неоднозначно. Воно багатоаспектне, багатофункціональне, а отже, має велику кількість формулювань залежно від сфери суспільно-економічних, політичних чи інших відносин. Для вирішення проблеми щодо з'ясування цього звернемося до тлумачних словників як науково-довідкових джерел. Наприклад, автори Нового словника української мови (т. 2), пропонують такі визначення змісту категорії "культура" [5]:
1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Рівень розвитку суспільства у певну епоху; те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.
2. Освіченість, вихованість.
3. Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.
4. Розведення, вирощування якої-небудь рослини або тварини; культивування. Рослина, що розводиться, вирощується.
5. Мікроорганізми, вирощені в лабораторних умовах у живильному середовищі.
Відповідно до когнітивного суспільствознавства будь-яка категорія (дифініція), термін, поняття у конкретного індивіда чи соціальної групи викликає відповідну сутністну рефлексію (розуміння). Ця рефлексія визначається рівнем ентропії (невизначеності), яка сформована у комплексі знань, здобутих протягом певного періоду життя. Бажання подолати сформований комплекс знань породжує нові знання, які все одно асоціюють з попередніми. У соціальних науках, з їх історії відомо, що нові знання, як правило, зароджуються на межі різних традиційних наук.
Отже, визначення сутності та змісту категорії можна вивести з дослідження його походження. Гносеологічні та семантичні дослідження свідчать, що термін "культура" означає турботу, направлену на облагородження і очищення життя людини чи суспільства. Пізніше культуру почали розглядати як філософську категорію, що являє собою сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людьми в процесі їх суспільно-історичної трудової діяльності - практики. У такому визначенні культура протиставляється дикій природі і розглядається як феномен, створений людиною і людством як продукт їх праці в матеріальній і духовній сферах життя.
Виходячи з логічних, герменевтичних, філологічних і філософських аспектів міркувань, проведений аналіз різних наукових і популярних джерел дозволив зробити такі узагальнення для формування методологічних засад щодо формування наукового напряму та відповідної навчальної дисципліни - "інформаційна культура", які повинні стати складовими чинниками оперативних і тактичних планів Стратегічного плані модернізації ДПС України.
Ключову модель поняття інформаційної культури як чинника забезпечення модернізації ДПС України можна подати наступним чином.
Інформаційна культура в системі ДПС України - це якісна оцінка рівня функціонування її структурних одиниць (окремих працівників, підрозділів та системи в цілому) щодо технологічного забезпечення отримання, передачі, зберігання і використання інформації для виконання
Loading...

 
 

Цікаве